Слово за бідного мільярдера

Як сказано, га? Щоразу згадую ці слова, жуючи рябчика з яким-небудь журавлиним соусом.

Я якраз того рівня буржуїв, що можуть собі дозволити ананас, на додачу до буряка. У наш час таких багато. Але Маяковський, звичайно, мав на увазі тих буржуїв, чиї статки відрізнялися від простих смертних настільки, аби взяти вила й піти пускати червоного півня їм під стріху.

Журнал “Форбс” опублікував новий список найбагатших людей світу. Цей журнал стежить за життям і добробутом найбагатших світу сього; з його списків й українці часто дізнавалися про справжні статки своїх співвітчизників. Новий список цікавий передусім тим, що мільярдерів у ньому менше вісімсот, а минулого року було 1125. А ще цікаво, скільки мільярдів доларів втратили відомі всім фігури. Засновник “Майкрософту” Білл Гейтс, наприклад, втратив за рік 18 мільярдів, хоч і знову посів місце найбагатшої людини світу, бо колишній найбільший багатій, інвестор Уоррен Баффет, втратив двадцять п’ять мільярдів. Це приблизно дорівнює цілому валовому внутрішньому продуктові такої країни, як Нігерія.

Зі знайомих в Україні імен у першій десятці — індійський сталевий промисловець Лакшмі Міттал, який спустився із четвертого місця на сьоме, так само втративши 25 мільярдів доларів. Зі ще знайоміших, і майже рідних, облич у списку “Форбс” лишилися панове Віктор Пінчук, Рінат Ахметов (саме в “Форбс” я колись уперше прочитала словосполучення “українець Ахметов”), Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов. Із мільярдерів випали панове Тарута, Жеваго і Гайдук.

У вечірніх програмах Української служби Бі-Бі-Сі ми, як правило, запитуємо думку слухачів і слухачок щодо певної теми. Інколи відповідають багато, інколи — так собі. Попереднього дня питання було таке: як ви ставитеся до протистояння СБУ та уряду? Окрім звичних дзвінків на наш безкоштовний номер від людей, які продають “участок на Боріспольском шосе” чи яких опромінюють сусіди через розетку за завданням інопланетян, написав лише один зацікавлений у цьому конфлікті. І обурило його ось що: поки люди страждають, Хорошковський катається на лижах у Швейцарії. Але наступного дня ми запитали: як відіб’ється на суспільстві збідніння олігархів? Крик душевний пролунав з усіх куточків неньки України, я не встигла прочитати всі дописи в ефірі. Лейтмотивом більшості з них було: так їм і треба.

Як не дивно, десь такого ж висновку дійшла й лондонська “Таймс”. “Мільярдери втратили — ми здобули”, — написав якийсь колумніст і в дюжині абзаців намагався аргументувати, чому саме. Але переконливих аргументів я не почула, окрім базової соціальної справедливості й того, що дехто обійдеться й без приватного літака. Так, звичайно. Але дехто обійдеться й без деяких інших речей.

Нещодавно вперше в житті я усвідомила, наскільки олігархи можуть бути корисними. Я жодного з них не знаю і не маю особливо палкого бажання; я навіть фактично субсидую ніколи не баченого мною олігарха, який володіє цим журналом, бо він винен мені гонорар за кілька місяців. Але нещодавно я прочитала одну дуже цікаву книжку. Це була автобіографія Барака Обами “Мрії від мого батька”, не перекладена ні українською, ні російською. Моє видавництво, Факт, якраз почало падати в кризову прірву. Я запропонувала перекласти й видати цю книгу іншому видавництву. Але подібні проекти в цьому видавництві — наскільки мені нашепотіла ноосфера — залежать від дяді Б, який пов’язаний із дядею П, який, власне, й відщібує грошенят. А дядя П зараз втратив кілька мільярдів, і йому не до книжок.

Мої інтереси тут не дуже постраждали. Книжку Обами я вже й так прочитала. За переклад мені заплатили б стільки ж, як і перекладачам в Україні, а в Лондоні за ці гроші можна купити хіба що кілька візитів до мануального терапевта — вправити вгроблену комп’ютером спину. Чиї інтереси постраждали? Та хоча б Віктора Андрійовича Ющенка, який не володіє англійською мовою. Його некралі руки могли б підняти перекладений мною томик Обами, його натруджені очі могли почитати про тяжке дитинство американського колеги. Постраждали інтереси й усіх інших, кого зацікавила б ця книга, а вона була, повірте мені, суперзахоплива.

Тож що я хочу сказати. Бідніші олігархи — не обов’язково гарна річ. Вони, звісно, заробили свої мільярди не перекладами і не розведенням кроликів. Але ніхто вже не пам’ятає, як свій перший мільйон заробив перший мільярдер у світі, пізніше відомий філантроп Джон Д. Рокфеллер.

Світлана ПИРКАЛО