Попри налагоджене за час війни стабільне постачання скрапленого газу з Європи, частка російського продукту у загальному імпорті в Україну в березні може перевищити 80%. Українська влада забарилася з відповіддю на потужну атаку росіян на паливному фронті, вважає аналітик Консалтингової групи А-95 Артем Куюн.
З початку 2023 року скраплений газ (LPG) на українських заправках подешевшав на 25%, це помітно більше ніж інші моторні палива. Це не може не тішити українців. Позитивне, на перший погляд, явище має й іншу, не зовсім приємну сторону — ціни валяться під тиском російського газу, який вже буквально затопив український ринок.
Основа популярності проста — “підозрілий” газ набагато дешевший ніж ресурс з будь-якого іншого джерела — європейських, американських чи африканських НПЗ.
Наприклад, у лютому різниця у цінах досягала до $300/т, це понад 7 грн/л або 25% роздрібної ціни. Мовою бізнесу це звучить так: “або ти везеш російське або не везеш нічого”.
У березні російський газ та суміші на його основі майже повністю витіснили з ринку усі альтернативні джерела. Ще доїжджає якийсь обсяг дорогого неросійського газу, закупленого раніше, однак і цей потік скоро висохне, адже наразі для бізнесу — це фінансове самогубство.
Солодке місце пустим не буває
Зростання цінової різниці між продуктом європейського походження і “мутним” дешевим газом стало золотим часом для компаній-перекупників. До 80% підозрілого російського газу імпортується невеликими компаніями, що мають в активі у кращому випадку декілька газовозів, а частіше — нічого крім оборотних кредитних коштів.
Сам факт того, що заправки по Україні залиті ворожим нафтопродуктом, недуже добра новина. Однак, окрім етичного аспекту, є дуже потужний економічний бік ситуації.
За рік, що минув з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, системні українські трейдери, серед яких ОККО, WOG, “Газтрон Україна” та інші відповідальні постачальники нафтопродуктів, побудували складні логістичні схеми для стабільного постачання LPG з Європи. У постачанні палива до України залучені польські, румунські та болгарські порти, а також більш віддалені базиси у ЄС.
Проблем із закупівлею пального у Європі не було у розпал кризи й немає зараз, головним фактором успіху завжди була оперативна та ефективна залізнична логістика. Вона і зараз лишається наріжним каменем енергетичної безпеки.
Золоті вагони
У 2022 році українським трейдерам довелося по всьому континенту збирати вагони для скрапленого газу європейського типу, влазити у сталі європейські графіки залізничних перевезень. Проведена величезна робота, створено фундамент для повного розвороту звичного потоку нафтопродуктів зі сходу на 180 градусів. Європейці зізнаються, що ніколи б не реалізували такі складні й довгі проєкти за такий короткий термін.
Проте оренда рухомого складу, що наразі в глухому безперспективному простої, вартує дорого. Наприклад, витрати на оренду вагонів сумарним обсягом 5 000 т (5% від необхідного Україні обсягу) складають понад $100 000 на місяць. Вочевидь, трейдери вже скоро почнуть відмовлятися від неї.
Українські компанії, що розмістили запит на оренду вагонів влітку 2022 року, сьогодні також вимушені відмовитися від довгоочікуваної оферти. Таким чином, усі здобутки українців у будівництві ланцюгів постачання неросійського газу можуть бути втрачені. На відновлення логістичних можливостей підуть ті самі шість-сім місяців, що були витрачені у 2022-му. І увесь цей час ми навряд чи обійдемося без сумнівного газу.
Але це не привід не робити нічого, і відповідь влади на потужну атаку росіян на паливному фронті явно забарилася.
Зауважу, що розраховувати на чарівні ембарго та інші блокування зі сторони європейських партнерів не варто. Вигнання російських нафтопродуктів за межі Європи не допоможе. Росіянам вистачає запасу економіки аби провести танкери через пів світу для приховання російського сліду. Наприклад, російське дизпальне їде з Санкт-Петербурга через усю Європу до Чорного моря і лишається набагато дешевшим за продукт місцевих виробників.
Іншими словами, російський продукт завжди буде ломитися у Європу, зокрема, і до України. До речі, головною задачею європейських санкцій щодо російських енергоресурсів було зробити так, щоб російське пальне доходило до кордонів цивілізованого світу з мінімальною ціною.
Три кроки перекрити джерело пального з РФ
Щоб критично ускладнити імпорт пального російського походження в Україну, найперше — достатньо віднести його до забороненого. Саме так, імпорт пального російського походження в Україну досі не заборонений: російське пальне Україна юридично не імпортує, воно приїздить до нас з європейськими документами або взагалі без них. Хоча сотню інших російських товарів постановою Кабміну №1147 заборонено ввозити на територію України ще з 2015 року.
Це змусить імпортерів надавати сертифікат походження товару міжнародного зразка, де має бути чітко прописано місце виробництва товару і, якщо це суміш, то з яких інгредієнтів вона складається.
Зараз країну походження товарів можна легко прирівняти до країни відправлення або країни реєстрації продавцю товару. І митниця майже не має права не повірити імпортеру. Як організувати ефективний барʼєр для пального з сумнівними документами про виробника — важливе питання.
Тому наступний крок — оподаткувати непрохідним митом партії, чітке походження яких не можна довести. Немає підтвердження, що товар не російський — плати мито.
Також обов’язковий до введення жорсткий контроль згаданих сертифікатів походження пального. Так вже вийшло, що країни-агрегатори російського пального — це, як правило, держави з низьким рівнем юридичної відповідальності й набагато вищим за Україну рівнем корупції. Вже скоро російське пальне буде ломитися скрізь з віддалених куточків як то країни Африки, або країн Близького сходу, де за розумну плату можна купити будь-що.
