Протиріччя глобалізації

Якщо ТНК базується на економічній складовій, то держава, якій вона суперечить, — неекономічній.
Слово “глобалізація” є одним з найуживаніших в сучасному інформаційному просторі. Кожен його чув, майже кожен вживав, але навіть серед науковців, політиків та філософів існують протиріччя щодо його змісту.

І це не випадково. Оскільки масштаб, складність, багатогранність та швидкість глобалізації практично унеможливлюють адекватне, та, головне, вчасне осмислення цього процесу.

Коли говорять про глобалізацію, як правило, розуміють зближення відносно відокремлених систем, тобто держав, їх економік, культур, релігій, процес стирання кордонів між ними.

В даному випадку потрібно відзначити, що це явище спостерігається на планетарному рівні, охоплює майже всі відносно відокремлені системи.

Не складно помітити, що глобалізація стала можливою з появою та широким впровадженням в господарство та побут громадян інформаційно-комунікаційних технологій.

Інформація, знання, фінансові ресурси стали настільки швидко переміщуватись по земній поверхні, що економічні суб'єкти дістали можливість розвивати свою діяльність в інших країнах, частинах світу і навіть континентах з найбільш оптимальними показниками ефективності.

Процес інтеграції відносно відокремлених систем в глобальному масштабі зумовив появу такого наднаціонального суб'єкта міжнародних відносин як Транснаціональна корпорація (ТНК).

Останнім часом ТНК досить швидко розвиваються, та концентрують в собі все більше ресурсів. Станом на 2009 рік 100 найбільших нефінансових ТНК світу зосередили 18% іноземних активів, 23% іноземних продажів та 20% зайнятих за кордоном співробітників. За останні десять років ці показники зросли майже вдвічі.

Серед 100 найбільших ТНК світу 24 мають походження зі США, 16 — Японії, 14 — Великобританії, 13 — Франції, 10 — Німеччини.

Найбільші ТНК світу зосередили в собі такий потенціал, що їх активи стали більшими за активи більшості країн світу. Скажімо телекомунікаційна корпорація Vodafon (США) зосередила в активах близько 311 мільярдів доларів.

І це лише зарубіжні активи. Це майже вдвічі більше за річний бюджет Росії та України разом взяті.

В чому полягає причина такого стрімкого розвитку ТНК? І чи є цей процес об'єктивним? Тобто не штучним.

Якщо більш детально проаналізувати принципи діяльності ТНК, то стає зрозумілим, що головною стимулюючою силою поширення та розвитку такої форми організації виробництва є суто економічна складова.

Справа в тому, що сучасні інформаційно-комунікаційні технології та нові над швидкі способи переміщення економічних ресурсів по земній поверхні практично нівелюють відстань як бар'єр виробничого процесу.

Це дозволяє об'єднувати суміжне виробництво на глобальному рівні задля більшої його ефективності.

ТНК має значно більше можливостей використовувати дешеві ресурси депресивних регіонів планети для вищої ефективності власного виробництва.

Внаслідок цього, продукція ТНК має значно вищу конкурентоспроможність на світовому ринку.

В той же час не є таємницею, що економічні ресурси, а значить і суміжне виробництво розміщене по планеті в різних країнах нерівномірно. А це означає, що держава з її кордонами (митом та іншими відрахуваннями) як економічний суб'єкт буде бар'єром на шляху розвитку ТНК, ефективності його виробництва.

Скажімо 2/3 зовнішньоторговельного обороту США та Японії є внутріньокорпоративним. Виникає питання, для чого одній корпорації два уряди? Зрозуміло, що протиріччя між політикою уряду США та Японії будуть лише знижувати ефективність виробництва ТНК.

В цілому, економічний раціоналізм такої форми організації виробництва як ТНК не викликає сумнівів, але не варто забувати і неекономічні фактори впливу. Якщо ТНК базується на економічній складовій, то держава, якій вона суперечить, — неекономічній.

А якщо бути більш точним, то — національній основі. Нація та етнос є джерелом виникнення держави та її кордонів. Держави виникали задля захисту не лише господарських зв'язків всередині однорідного населення, а й що важливо — культури, побуту та їх релігії.

Скажімо, кордони України окреслюють ту територію земної поверхні де населення переважно говорить українською мовою, сповідує православну віру, має спільну історію та культуру.

Таким чином, з точки зору ефективності виробництва ТНК має перевагу по відношенню до держави як економічного суб'єкта. Оскільки в основі ТНК лежить економічна складова, в основі держави — неекономічний, національний чинник.

Розвиваючи таку логіку не важко прийти до висновків, що національна ідентичність на сьогодні є бар'єром розвитку більш ефективного виробництва у формі ТНК. Це досить легко проілюструвати на простому прикладі.

Якщо Ви володієте не лише національною мовою (українською), а й мовою, якою розмовляє весь світ (англійською), ви здобуваєте значну конкурентну перевагу на ринку.

Це призводить до більшої ефективності вашої праці, та вищої винагороди за виконану роботу. Не випадково деякі країни постсоціалістичного простору (Казахстан, Грузія) вже зараз досить активно впроваджують англійську мову у вищу та середню освіту.

Головна ж проблема полягає в тому, що національна мова, культура, релігія для більш старшого населення є виразом змісту їх життя, досвіду, емоцій.

Заперечення національної ідентичності для них є фактично запереченням власного життя. Тому цілком логічним є супротив частини населення цьому об'єктивному процесу.

В даному випадку важливо розуміти, що глобалізації та нові форми організації не лише виробництва, а й культурних відносин мають об'єктивну економічну складову. Процес розвитку та поширення ТНК є незворотнім.

Але в той же час, важливим залишається збереження національної ідентичності, дотримання балансу глобального та національного в межах країни.

Юрій ГАВА