Подайте області на харчі

Як і наполягав Віктор Янукович, риску під дискусією 5 лютого щодо відповідальності Кабміну Тимошенко підвели голови обласних рад. Честі представити Донбас у парламенті був удостоєний голова Луганської обласної ради Валерій Голенко, але, якщо Віктор Федорович розраховував із допомогою цього діяча залучити додаткові бонуси на свою користь, він жорстоко помилився. Голенко ганебно провалив завдання.

Плач на Печерських пагорбах

Річ у тім, що ситуативних союзників “регіони” могли знайти хіба що в депутатській групі “За Україну” (В’ячеслава Кириленка). Більше ніде. Але в такому разі повітовому “Цицеронові” слід було будувати свій виступ не на вимозі “спільної антикризової програми з Росією” ціною поступки державним суверенітетом. І не на гіркому плачу з приводу сумного економічного становища незаконно приватизованого “Луганськтепловоза” і сіверськодонецького “Азоту”, який “інвесторові” (колишньому нашому співвітчизнику) дістався рівно за 0 грн. 00 коп.

А ще було б непогано, якби “Цицерон” трохи розповів, що зробив (або намагається зробити, а уряд йому не дає) він сам і очолюваний ним представницький орган. Однак у подібних випадках на Валерія Миколайовича чомусь нападає просто якась гіпертрофована сором’язливість. Як, власне, на будь—якого представника його угруповання, яке на Луганщині відоме під “брендом” “комсомольці”. Сторонньому спостерігачеві в таких випадках доводиться користуватися власним аналітичним апаратом, аби зрозуміти бодай щось у діяльності цих хлопців.

Візьмемо, приміром, недавно ухвалений обласний бюджет. У Верховній Раді Валерій Голенко із пафосом вигукнув щось на кшталт: “Хто сказав, що дозволено 65 відсотків регіонами ж зароблених грошей забирати в Київ, а лише 35 залишати на місцях?” Якщо не знати справжнього стану речей, можна вжахнутися з приводу київського “свавілля”. Однак якщо трохи напружити мізки... Збіглося так, що саме в лютому звітував про свою діяльність начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. За його словами, “до бюджету Фонду з усіх джерел фінансування впродовж 2008 року надійшло 9 млрд. 460,5 млн. грн., з яких власні надхо­дження становили 4 млрд. 919,3 млн. грн.”

Тобто самотужки область збирає лише 52% потрібного їй пенсійного забезпечення. Решту 48% вона отримує від “загребущого” Києва. Точніше, це обласне управління ПФУ стільки отримує, оскільки є ще пенсіонери військові, міліцейські, партійні — співробітники райкомів і міськкомів КПРС, колишнього (чи такого не буває?) КДБ та інших споріднених відомств. Ці ветерани праці отримують свої кревні напряму з Києва, і слід сказати: у них пенсії помітно вищі за пенсії інженерів або, скажімо, селян. І жодних підстав сподіватися на поліпшення ситуації. Швидше — навпаки...

До речі, майбутні пенсіонери названих відомств сьогодні свою зарплатню теж отримують не з місцевих бюджетів. А ще державний бюджет мільярди вкладає у вугільну галузь, у вищу освіту, в дороги державного значення тощо. То якщо Верховна Рада до подібної демагогії колись дослухається — бідними будуть мешканці Луганщини! Окрім тих, звичайно, хто отримає право безпосередньо розподіляти оті “регіонами ж зароблені гроші”. Тим більше що звітувати за свої дії перед населенням вони не звикли. У жодній формі.

Просвітлення

Проте скаржитися Голенку особливих причин немає. Звісно, завжди хочеться мати більше, однак доходи обласного бюджету на поточний рік визначені в сумі 2, 253 млрд. грн., що на 9,76% більше, ніж торік. Як на кризовий час, не так уже й погано. При цьому власних надходжень він має зібрати 533 млн. грн., або лише чверть від зазначеної суми; решта — це дотації та субвенції з “ненажерливого” центру.

Цікавою є структура тих власних надходжень. 83,6%, або 446 млн., — це прибутковий податок із громадян. У тому числі з тих, хто отримує заробіток безпосередньо від держави. Натомість нарахування на прибуток обласних комунальних підприємств, яких у підпорядкуванні обласної ради налічується 213, встановлено в обсязі аж... 3 млн. 345 тис. грн. От би плакальникам з облради так організувати роботу підпорядкованих структур, щоб вони хоча б їхнє утримання забезпечили. Тоді б уже шефові на парламентську трибуну не соромно було підніматися. Хоча йому, здається, і так не соромно.

Торік на потреби апарату Голенка (менше сотні осіб) обласні обранці щедрою рукою відстібнули майже 27 млн. грн. Розмір облрадівських зар­плат є предметом тихої заздрості співробітників облдержадміністрації, що працюють у тому самому “домі з кулями”. Аж ось грянула криза, і депутати вирішили радикально урізати видатки на свій апарат — до 23 мільйонів. “Жертовне” самообмеження. Хоча дехто вважає, що і на суму, в десять разів меншу, Голенкові апаратники не заслуговують. Це з одного боку. А з іншого...

У вищезгадані 27 мільйонів входили всі видатки апарату. А в облбюджеті—2009 раптом “за дужками” опинилася така собі газета “Известия Луганщины”. У рішенні про бюджет—2009 вона фігурує під абревіатурою ОКУ — “обласна комунальна установа” і тепер фінансуватиметься за статтею видатків “Державне управління”. Основна спеціалізація — антидержавна і проросійська пропаганда; головний автор — принаймні номінально — Валерій Голенко; іноді його підміняють нардепи Віктор Тихонов і Олександр Єфремов. Альтернативної думки в “газеті” шукати годі.

Слово “газета” запаковане тут у лапки з тої причини, що як такої газети не існує. Просто матеріали... ОКУ більш—менш регулярно вміщуються під шапкою “Известия Луганщины” в інших “дружніх” газетах області. Правда, під час виборів ОКУ раптом обростає плоттю; у такі періоди цим “бойовим листком” забивають усі поштові скриньки області (під час президентських виборів 2004 р. навіть офіційний тираж “Известий” складав мільйон екземплярів — на 2,5 млн. населення). Цікаво, що нинішній рік — теж рік президентської кампанії. Тому “біло—блакитні” депутати виділили ОКУ не багато не мало — 1 млн. 961 тис. грн.

Ну, а загалом на висвітлення власної діяльності обласні депутати не пошкодували 6 мільйонів гривень. Хоча цей процес точніше було б назвати “затемненням”. От, скажімо, цифри, тут наведені, взяті автором зовсім не з офіційних реляцій керівництва обласної ради. На сайті представницького органу, щоправда, є повідомлення про прийняття обласного бюджету на 2009—й рік, але з усіх статей видатків “вивішений” лише один Додаток №6, де розписані суми з “бюджету розвитку”. Усього на 25,7 млн. грн. Як розподілятимуть решту 2,2 мільярда — одному Голенкові відомо.

Різати по живому

Дещо привідкрив у своєму виступі на сесії депутат від опозиції Вадим Даніелян. Це від нього преса змогла дізнатися про безмежну (на 6 млн. грн.) любов Голенка до ЗМІ. А ще Даніеляна зацікавив потяг “комсомольців” до проектування. На створення проектно—кошторисної документації рада виділяє 2,6 мільйона, хоча за умов нинішньої кризи навряд чи будівництво проектованих об’єктів розпочнеться найближчими роками. А коли розпочнеться — доведеться замовляти нові проекти.

Утім будівництво, зокрема й проектні роботи, — річ корисна. Хоча б тому, що допоможуть утримати на місці фахівців, забезпечити їх роботою до кращих часів. А от без суто пропагандистських заходів уже точно можна обійтися. І Голенкові підлеглі успіху в економії коштів на цьому напрямку досягли неабияких. Скажімо, витрати, спрямовані на святкування Дня рідної мови, вони обмежили 850 гривнями. Відзначення Дня проголошення Декларації про державний суверенітет України обійдеться бюджету всього в 600 грн. Як і святкування Дня Незалежності України. У 20 (із гаком) разів миліша депутатському серцю “річниця Перемоги у ВВВ” — на це свято вони не пошкодували 12 400 грн. Але є для них дещо більш дороге навіть за прихватизовану “біло—блакитними” Пере­могу.

У першу чергу, це — власні життя й недоторканність. А також майно, що належить обласній раді. На “Забезпечення охорони адміністративних будинків та безпеки проведення в них сесій, засідань колегій тощо” було закладено 996 тис. 450 грн. На другому місці у депутатів іде наука разом із практикою: на науково—практичну конференцію вони збиралися виділити 304,5 тис. грн. На жаль, сором’язливість Валерія Миколайовича і тут далася взнаки: у проекті не було уточнення, в якій царині науки збирається він дискутувати. Судячи з попередньої практики, це буде, швидше, новітня історія, яку Голенко з однодумцями сприймає вельми своєрідно. Хоча не виключена й тема необхідності феодалі... пардон, федералізації України. Звісно ж, у її ПіСУАРному варіанті.

Очевидно, для забезпечення конференції матеріалами замислив Валерій Миколайович ціле соціологічне дослідження на суму 199 998 гривень. Яка ощадливість! Адже міг би й цілих 200 тисяч запросити. Правда, невідомо, на що саме — тема дослідження теж не була вказана. На відміну від фестивалю “Великое русское слово”, участь у якому високоповажних представників Луганщини мала б обійтися платникам податків у 90,5 тис. грн. І т.д., і т.п. Слід сказати: після виступу депутата Даніеляна перелік заходів було вирішено ще раз розглянути в комісіях. Тому формально поки що він не затверджений. Утім, знаючи безкомпромісність Голенка в питаннях ідеології, можна не сумніватися: затвердять.

Але й без того видатки обл­радівського апарату якось не виглядають “кризовими”. До всього їх удало “розмазали” по інших статтях бюджету, на к­шталт статті про ОКУ. І ще зовсім не факт, що вони всі виявлені. Тим більше що, як уже було зазначено, познайомитися з повним текстом — із усіма додатками — обласного бюджету на 2009 рік дуже складно.

...Отож усе—таки з якою метою Голенко на парламентську трибуну виходив?

Михайло БУБЛИК