Парад боргових криз. Китай роздав кредитів по всьому світу і тепер це може бути проблемою для всіх. Розбір FT

 Видання Financial Times дослідило фінансове здоровʼя ініціативи “Один пояс, один шлях”, яку Сі Цзіньпін колись назвав “проєктом століття”, і виявило гору проблемних кредитів. У кількох країнах Азії, Африки і Латинської Америки цей проєкт ризикує перетворитися на чергу боргових криз. Це особливо велика проблема для країн, що розвиваються, адже саме на них була спрямована ініціатива Китаю.

Згідно із вашингтонським аналітичним центром American Enterprise Institute з 2013-го, рік заснування ініціативи, до 2021-го вартість інфраструктурних проєктів та інших транзакцій під егідою “Один пояс, один шлях” у низці країн, що розвиваються, досягла $838 млрд.

Але кредити, які видали на фінансування цих проєктів, швидко стають проблемними. Згідно із дослідницькою групою Rhodium Group, загальна вартість виданих китайськими установами кредитів, які довелося реструктуризувати у 2020-му і 2021-му, виросла до $52 млрд.

 

 

Це більш ніж втричі перевищує $16 млрд, які реструктуризували за два роки до того. За оцінками Rhodium, загалом з 2001-го року Китаю довелося переглянути умови кредитів для закордонних позичальників на суму $118 млрд.

Реструктуризація кредитів часто включала списання, складання розкладу відкладених платежів або зниження відсоткової ставки. Але так як все більше позичальників за ініціативою “Один пояс, один шлях” не могли впоратися із виплатами за кредитом, Китай засмоктало у водоверть “рятівних” кредитів, щоб деякі уряди не охопила криза платіжних балансів.

Експерти зазначають, що такі рятівні кредити допомагають уникнути дефолтів, але вони мало чим зарадять із фінансовими проблемами, що лежать в основі неплатоспроможності. На думку одного експерта, Пекін тепер починає розуміти, що у деяких випадках не ліквідність є фундаментальною проблемою, а платоспроможність.

Наприклад, китайські фінустанови майже пʼять років намагалися підтримувати ліквідність Шрі-Ланки, щоб країна могла виплачувати старі борги і у неї не впав кредитний рейтинг. Всі ми цього місяця побачили, що ці заходи не надто допомогли.

Той же експерт додає, що тепер питання полягає в тому, чи хоче Китай займатися рятівним кредитуванням у довготривалій перспективі.

І це дуже важливе питання. Коли Китай почав фінансувати будівництво доріг, залізниць, портів, аеропортів та іншої інфраструктури, він зробив себе конкурентом міжнародних кредиторів, які займаються розвитком. Найбільш помітний із таких кредиторів — це Світовий Банк. 

 

 

Тепер, коли Пекіну доводиться переключити увагу на запобігання дефолтам, він починає брати на себе ту ж роль, яку зазвичай виконує МВФ, а саме, надання невідкладних кредитів, щоб країни змогли пережити економічні кризи.

Масштаби боргової кризи позичальників за ініціативою “Один пояс, один шлях” привернули увагу світових лідерів. У травні німецький канцлер Олаф Шольц забив у набат через кредитний розгул, у який пустився Китай у бідних країнах, особливо у Африці.

“Існує цілком реальна загроза того, що наступна велика боргова криза почнеться в південній частині земної кулі з тих кредитів, які роздав Китай по всьому світу”, — сказав Шольц.

Експерти Світового Банку бояться того, що країни, які розвиваються, наближаються до боргової кризи масштабів тієї, яка була у 1980-х. Війна в Україні, зростання інфляції, погіршення фінансових умов у світі і напруга між Китаєм і США лише закладають фундамент для такого розвитку подій.

“Все це реальні ризики, і якщо вони збіжаться у часі, то в світовій економіці настане ідеальний шторм. Тому ми звісно хвилюємся через те, що ще більше країн не буде справлятися зі своїми боргами”, — сказала спеціалістка Світового Банку.

Загальна вартість виданих китайськими установами кредитів, які довелося реструктуризувати у 2020-му і 2021-му, виросла до $52 млрд.

В аналітичній фірмі AidData виявили, що десятки мільярдів доларів “рятівних кредитів” Китай надає у формі твердої валюти, щоб позичальник мав змогу обслуговувати свої борги і уникнути дефолту.

Пакистан, Аргентина, Білорусь, Єгипет, Монголія, Нігерія, Туреччина, Україна і Шрі-Ланка, повідомили в AidData, отримали такі кредити. Агентства Moody’s та Standard and Poor’s присвоїли цим країнам кредитний рейтинг “junk” (“мотлох”), тобто у них високий ризик дефолту за суверенним боргом.

А коли дефолт стається, то політичні й економічні наслідки не забаряться. У Шрі-Ланки, яка має понад $50 млрд міжнародних боргів, жахлива нестача товарів першої необхідності, адже по суті у країни закінчилися резерви іноземної валюти.

Дефолт Шрі-Ланки не спричинили виключно китайські кредити (загалом близько $5 млрд), але саме ці кредити виявилися особливо неоднозначними. Критики стверджують, що кредит “Один пояс, один шлях” на інфраструктурні проєкти продовжили під вищу відсоткову ставку, хоча такі проєкти часто не є рентабельними.

Проте не все так погано. Існує низка інфраструктурних обʼєктів у країнах, що розвиваються, яких могло б не бути без допомоги Китаю. Завдяки залізниці, довжиною 750 км, від Аддис-Абеби до Джибуті шлях від столиці Ефіопії до головного порту країни займає близько 12 годин, а не три дні. 

Як і сполучення від Момбаси до Нейробі, яке обійшлося у $3,2 млрд, тепер відбувається значно швидше. Гідроелектростанція в Уганді, яку збудували китайські підрядники. Автомобільні дороги і трубопроводи, які побудували у Центральній Азії та в Південно-східній Азії, сприяють розвитку в цих країнах.

Та є країни, які треба рятувати від дефолту.

Пакистан

Пакистан — найбільший індивідуальний позичальник за ініціативою “Один пояс, один шлях”. Пекін загалом позичив Ісламабаду $62 млрд, а тепер змушений рятувати його. Лише минулого місяця консорціум китайських банків видав країні додатковий кредит у $2,3 млрд, щоб вона хоча б деякий час могла розплачуватися із кредиторами.

Резервів іноземної валюти Пакистану ледь вистачить на дві місяці імпорту товарів першої необхідності. Цього місяця МВФ погодився виділити країні пакет допомоги у $7 млрд, щоб відвернути кризу платіжного балансу, але аналітики кажуть, що з фінансами у Ісламабаду все одно все сутужно.

Як і у випадку зі Шрі-Ланкою, існують сумніви у життєздатності деяких інфраструктурних обʼєктів. Проєкт великого порту в Гвадарі вважається перлиною ініціативи “Один пояс, один шлях”, але він давно на паузі.

 

 

Замбія

Ще один великий позичальник Китаю — це Замбія, у якої у 2020-му стався дефолт за зовнішнім боргом. Загальний борг африканської країни складає $17 млрд, $6 млрд з яких належить Китаю, найбільшому двосторонньому кредитору країни. 

Водночас, Замбію представляють як зірку ініціативи “Один пояс, один шлях” на Африканському континенті. Дійсно, кількість запланованих проєктів у Замбії вражає. Величезна гідроелектростанція, два міжнародні аеропорти, залізничний шлях, що зʼєднує Замбію із Танзанією, два стадіони і лікарня — всі вони вже введені в експлуатацію.

Відступ від ініціативи “Один пояс, один шлях”

Такі фінансові проблеми змушують Пекін задуматися над доцільністю його ініціативи. За словами старшого урядового радника, який відмовився називати своє імʼя, багато інвестицій за ініціативою виявилися комерційно невигідними, а в багатьох країнах, особливо африканських, економічні перспективи останніми роками лише погіршилися. За його словами, це змусить Китай двічі подумати, перш ніж знову почати роздавати міжнародні кредити.

Крім того, резерви іноземної валюти Китаю, які у 2014-му складали майже $4 трлн, впали до трохи більше $3 трлн, а отже твердою валюти для фінансування ініціативи у країни вже менше.

За словами викладача Університету Гонконгу, в мейнстримних китайських ЗМІ ані слова не говорять про “Один пояс, один шлях”, хоча рік-два тому все було зовсім інакше.