Оплески поза законом

Виявилося, цей чоловік теж був на параді. Затримали його через табличку на задньому склі його автівки. Там було написано “За всё придется отвечать”. Співробітники міліції та люди у цивільному одязі, ймовірно співробітники КДБ, довго допитували чоловіка що саме він мав на увазі, хто за що має відповідати, чому він возив цю табличку, під яким кутом вона була розташована.

У результаті відповідної статі у кодексі, яка б забороняла возити такі таблички, міліціонери не знайшли. Тож з чоловіком провели “профбесіду”. Так білоруські КДБшники називають розмову на тему “якщо ще раз впадеш в нам в око — буде тобі гірше”...

...Парад вже скінчився. Ми з оператором верталися до автівки. Все, що потрібно було для сюжету, зафільмували. Вражень було багато — вдягнені у військову форму “Бацька” та його син Коля, танки, трактори, спортовці та навіть діти з хокейними клюшками.

Та найбільше вразила кількість співробітників спецслужб. По всьому периметру вулиць на відстані метра(!) один від одного стояли люди в цивільному одязі, подекуди з раціями та навушниками. Вони були скрізь — у парку, біля кожної лавки та дерева. Оператор Тимофій Кощій як раз фільмував останній кадр — по обидва боки вулиці стояли автозаки та мікроавтобуси. З одного з них вибіг чоловік та побіг за нами. Тікати було безглуздо.

“Уважаемый, что вы снимали? Ваша камера была направлена на автомобиль спецслужб. Давайте сюда вашу камеру. Быстро, я сказал…”, — нас оточили троє людей у цивільному. Один з них разом з нашою відеокамерою пішов в мікроавтобус. Його не було хвилин 15. Він вийшов і щось прошепотів на вухо колегам. Віддав нам камеру. Все відео було знищено. На ньому зокрема, було зафільмовано вражаючу кількість співробітників спецслужб та міліціонерів, які знаходилися під час проведення військового параду.

“Зараз ви поїдете у райвідділ міліції, ми маємо право затримати вас на три години”, — сказали нам люди у цивільному. На наші запитання що ми порушили, відповіли, що все пояснять у міліції...

Їхали ми у звичайному міліційному “бобіку”. Думки були різними: від такої “що з нами буде там, у міліції?” до такої: “якого хрєна??? ми ж нічого не порушили...”. Вразила своєю величчю будівля райвідділку мілції. Подумалось, — “це, напевно, щоб побільше правопорушників влізло”. На відміну від стандартних українських дво- чи триповерхових, центральний райвідділок мінської міліції (на фото видно лише ліве крило будівлі — авт.) був схожий на будівлю нашого МВС.

Привели нас у кабінет, куди постійно заводили нових затриманих. Більшість з них були молоді люди. “Хулиганили, хлопали они видишь ли... “, — розповідав один офіцер іншому.

Найбільше мені запам'ятався хлопець, якого буквально заштовхали до кабінету. Він тримав у руках хокейну клюшку. За його словами, він просто йшов по вулиці із клюшкою в руках. Його затримали за хуліганство (!). Мабуть, для білоруської міліції таке спортивне знаряддя — прямий натяк на першу особу держави, бо президент Білорусі Олександр Лукашенко захоплюється хокеєм. Але в чому тут порушення, а тим більше хуліганство?

Міліціонер, що сидів за столом з нами не спілкувався. До нас підійшов один з тих чоловіків у цивільному одязі, що затримував нас на вулиці. Він почав обшукувати поясну сумку Тимофія, почав діставати телефони, відеокартки, документи. “Що ви робите? На якій підставі? Ви не маєте права!!!”, — обурилися ми. “Сидите тихо!”, — сказав він та на годину зачинився в іншому кабінеті.

Ми почали питати в міліціонера, чи можемо ми зателефонувати до своїх знайомих або до посольства України в Білорусі. “Це вам не переговорний пункт”, — сказав як відрізав він.

Потім чоловік із нашими телефонами повернувся. Викликав на допит. Запитання були такими “чи знайомі ми з опозиціонерами, чи знайомі ми з активістами або лідерами політпартій, чи приходили ми 29 червня на Жовтневу площу? (у середу 29 червня на Жовтневій площі відбулася чергова акція протесту проти Лукашенка — авт.)”.

Наостанок нас попередили, якщо ще раз побачать нас на будь-яких акціях або у місцях масового скупчення людей, то “разговаривать с вами будут по-другому и в других кабинетах…”.

Ми вийшли з райвідділку вже надвечір. Мовчки. Лишилося кілька питань: чому з нами спілкувалися не міліціонери, а люди у цивільному одязі, ймовірно, представники КДБ? Чому без жодних пояснень та процедурних документів в нас вилучали документи, особисті речі, відеокамеру та телефони? Чому простих перехожих ті такі люди у цивільному одязі хапають і тягнуть до міліції?

...Вже ввечері місцеві телеканали всі як один повторювали ранішній військовий парад. Ось Олександр Лукашенко разом із сином аплодують солдатам, що стройними рядами прямують по святковій вулиці. Ось Олександр Лукашенко виступає перед народом: “Нам активно и целенаправленно навязывают бессовестные сценарии цветных революций, написанные в столицах отдельных государств...Этого не будет”, каже “Бацька”. Та йому ніхто не аплодує. “Спіч” Лукашенка минає у повній тиші... Бо оплески простих людей у Білорусі сьогодні, виявляється, поза законом.

Олена ГАЙВАН, кореспондент “Вікна-новини” СТБ