Наші шпигуни в румунському городі?

Чи не вперше в історії новітньої України за кордоном затримали людей, які нібито шпигували на користь нашої держави.

Не встигли остаточно вщухнути пристрасті після засудження до 12,5 років ув’язнення колишнього високопоставленого співробітника міноборони Естонії Германа Сімма за те, що той шпигував на користь Росії, як інформаційний простір заповнили чутки про видворення з Румунії українського “агента 007”. Зокрема, про це під час своєї звинувачувальної тиради перед відставкою Володимира Огризка згадала нардеп від ПР Інна Богословська.

І хоча на підтвердження своїх слів вона ніяких доказів не навела, в румунських ЗМІ відверто кажуть про причетність до цієї шпигунської історії громадянина України.

Отже, що, власне, сталося? У Румунії заарештували румунського військового офіцера та громадянина Болгарії за звинуваченням у співробітництві з іноземними спецслужбами. За версією слідства, румунський військовий Флорічел Акім починаючи з 2002 протягом п’яти років копіював зі службових комп’ютерів інформацію, яка є державною таємницею і розкриття якої може зашкодити національній безпеці Румунії. Скопійовані документи румунський громадянин продавав за $1000 за штуку болгарину Петару Зіколову, а той, у свою чергу, як сам зізнався на допиті, за приблизно такі самі гроші перепродував засекречену інформацію неназваному “представникові посольства України в Бухаресті”, з яким Зіколов потоваришував ще на початку 2000 року.

У переданій інформації мова йшла про військові системи зв’язку, натівські мапи, частоти радарів, схеми та інші дані про військову техніку тощо. Словом, все як у старих добрих фільмах про Джеймса Бонда.

У болгарському МЗС швидко відхрестились від Зіколова: мовляв, той з офіційною Софією ніяк не пов’язаний. Натомість румунський телеканал Realitatea TV з посиланням на ордер на арешт Зіколова та Акіма повідомляє, що затриманий громадянин Болгарії протягом останніх 10 місяців працював на румунську розвідку, і протягом цього часу передавав румунам інформацію про власну шпигунську діяльність на території Румунії, а також список іноземців, які з ним співробітничали.

Щодо Акіма, то румунська розвідка заявила, що “вела” його вже з 2005 року. Зіколов не визнає себе винним, а от працівник румунського міністерства оборони — визнав свою провину, і каже, що інформація, яку він діставав у себе в відомстві, передавалась Росії.

Заяви румунських слідчих не такі однозначні: вони кажуть, що дана інформація передавалась “країні, яка не входить до НАТО”.

Румунські ЗМІ вчора повідомили, що під цими словами мається на увазі і Росія, і Україна. Ба більше, за інформацією тамтешніх журналістів, персонами нон грата оголошено воєнного аташе посольства України в Бухаресті та його помічника.

Поінформовані джерела “Главреда” стверджують: навіть якщо виявиться, що до цієї історії причетні громадяни України — у даному разі, співробітники нашого посольства — то офіційний Київ буде активно від цього дистанціюватись. Зрештою, такою є загальноприйнята тактика, якої в подібних випадках дотримуються практично всі держави. На разі українська сторона ані в іпостасі посольства України в Румунії, ані МЗС, ані з СБУ ніяк не прокоментувала можливу причетність громадянина України до цієї історії та висилку на батьківщину військового аташе українського посольства в Бухаресті.

Проте цю інформацію вже вчора підтвердив голова парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Анатолій Гриценко: “Нам відомо про те, що румунська сторона прийняла рішення рекомендувати відкликати до Києва українського військового аташе у Румунії і його помічника з посиланням на якусь свою певну аргументацію”. Колишній міністр оборони стверджує, що тепер Україна повинна зважитись на адекватний симетричний крок — також попросити з України двох румунських військових дипломатів.

Сьогодні про те, що Міноборони рекомендуватиме вжити саме таких заходів, заявив Юрій Єхануров.

У румунському посольстві в Києві на запитання “Главреда” про причетність українця до цієї історії лише знизують плечима: мовляв, там також дізнаються про перебіг цієї історії зі ЗМІ. “Потрібно чекати офіційного підтвердження інформації про оголошення співробітників українського посольства в Бухаресті персонами нон грата”, — заявив нам речник Посольства Румунії в Києві Іон Навал.

Втім, перші дипломатичні сигнали про охолодження українсько-румунських стосунків уже надходять. За кілька днів до арешту Акіма та Зіколова Бухарест відмінив офіційний візит до України Президента Румунії Траяна Басеску, запланований на 25-26 лютого. І це після вирішення “справи Зміїного”, яка багато років була конфліктним фактором у стосунках між Києвом та Бухарестом! Не виключено, що охолодження відносин між нашими державами продовжиться і на інших напрямках: наприклад, чи можна нині бути певними, що Румунія продовжить послідовну підтримку євроатлантичних устремлінь України?..

Так чи інакше, у румунській шпигунській історії (як і в недавньому естонському скандалі) спільними є принаймні дві речі. По-перше, у обох цих історіях інформація, за якою полювали шпигуни, стосувалась НАТО. По-друге, фігурантом цих скандалів виступає Росія. Тож можливо, що хтось з великих геополітичних гравців регіону вбачає у нових країнах-членах Альянсу “слабку ланку” доступу до інформації про НАТО...

Як би там не було, зараз Москва прагне дистанціюватись від цієї шпигунської історії. Глава російського МЗС Сергій Лавров заявив ЗМІ, що цей скандал — проблема не Росії, а України, адже це українського, а не російського аташе висилають з Румунії...

У будь-якому разі, цей інцидент може ще не раз гикнутися Києву. Колишній керівник Управління військової інформації (розвідки) Генштабу Військових Сил Румунії Міхай Маргаріт в інтерв’ю румунській газеті “Адеварул” заявив, що метою цього шпигунського скандалу є дискредитація України перед НАТО: адже традиційно подібні інциденти залагоджують на таємних переговори між країнами, не афішуючи вислання шпигунів з країни.

Привід для того, аби насторожитись дає і абсолютно нетипова для подібних випадків відкритість румунських спецслужб: уже наступного дня після затримання Зіколова та Акіма оперативне відео їхнього затримання з’явилось у Інтернеті (тут — http://www.youtube.com/watch?v=ddpMDa7rmHw і тут — http://www.youtube.com/watch?v=acvSsa-hbJ8).

У зв’язку з цим досить логічними виглядають підозри про те, що роздмухуванням шпигунського скандалу румунська владна верхівка вирішує якісь свої внутрішньополітичні цілі. А українська тема і справді займає помітне місце у політичному дискурсі наших сусідів: згадати хоча б нещодавні слова Траяна Басеску про те, що він вважає справжніми національними зрадниками тих румунських чільників, котрі підписали з Україною договір про делімітацію державного кордону, за яким до нашої держави відійшли Північна Буковина та Бесарабія. Ці слова цілком можна було б вважати висловленням Києву територіальних претензій...

Подібні заяви раніше пов’язували з передвиборчим заграванням Басеску з румунськими громадянами, які проживають в Україні. Зрештою, під час останніх президентських виборів переважна частина українських румунів підтримала саме чинного главу Румунії.

На разі сказати напевно, який контекст у шпигунському скандалі головніший: зовнішньополітичний (приміром, прагнення ускладнити просування України до НАТО) чи румунський внутрішньополітичний — неможливо. Тим більше, що зовсім не факт, що ця історія закінчилась. Тому — цілком можливо, що “далі буде”...

Юрій ОНИШКІВ