Мільярди з українських кишень на субсидії експорту електроенергії Ахметова

На початку січня було опубліковано інформацію про експорт електроенергії з України.

За рік експорт виріс на 19,4% і у 2018 році склав 6,2 млрд кВт-год — це еквівалент близько 3 млн тон вугілля.

Експорт електроенергії практично повністю монополізував ДТЕК Р.Ахметова, він контролює 99% таких поставок електроенергії.

Така ситуація склалася внаслідок того, що у власності ДТЕК сконцентрована вертикальна інтеграція — тільки ця одна компанія контролює як вугільні шахти (85% усього видобування вугілля), так і вугільні електростанції, з яких здійснюється експорт електроенергії (Бурштинська ТЕС, Добротвірська ТЕС).

Найбільший експорт електроенергії здійснювався до Угорщини: майже 3,6 млрд кВт-год, або 58% усього експорту.

Як відбувається схема експорту?

Незважаючи на те, що в Україні існують вугільні електростанції, які працюють напряму на експорт, такі електростанції працюють все одно по встановлених НКРЕКП тарифах, а фінансові розрахунки з ними відбуваються через державне підприємство “Енергоринок”.

Отже, спочатку шахти групи ДТЕК видобувають вугілля, яке по ціні Роттердам+ заходить на станції теплової генерації (ТЕС).

Саме на вугіллі виникає найбільша маржа. Потім ці вугільні електростанції спалюють вугілля, виробляють електроенергію і продають ДП “Енергоринок” свою електроенергію по високому тарифу Роттердам+.

А потім той же ДТЕК купує у ДП “Енергоринок” електроенергію для експорту, але вже дешевше. Різниця, яка виникає у держпідприємства на цій операції, розкидається на всіх інших споживачів. Отже, вся українська економіка, всі українські споживачі субсидують експорт електроенергії ДТЕКу Ахметова.

ДТЕК, як експортер, використовує цю схему також для ухилення від оподаткування та для виведення валюти із України.

Для цього електроенергія по заниженій ціні продається на свого швейцарського трейдера, а тоді той уже продає її реальному покупцю в Угорщину чи Польщу.

Так на папері електроенергія з України в Угорщину попадає аж через Швейцарію.

До речі, так само на паперах ДТЕК завозить в Україну вугілля із своїх російських шахт — через Швейцарію, там воно дорожчає до ціни Роттердам+. У швейцарській Женеві осідають прибутки від таких операцій.

Щомісячна різниця між тарифом вугільної теплової генерації, за яким ДП “Енергоринок” викуповує електроенергію, та оптовою ринковою ціною, за якою ДП “Енергоринок” продає цю ж електроенергію для експорту, і є величиною субсидування всіма іншими споживачами (знижкою для ДТЕК за рахунок усіх інших).

Найбільше таке субсидування відбувалося у березні та серпні. Кожна кВт-год на експорт субсидувалася українськими споживачами на 40 коп. та 38 коп. відповідно.

Це складало 24-26% від оптової ціни електроенергії.

Погодьтеся, багато хто міг би бути успішним експортером, якби держава компенсувала 24-26% собівартості продукції (не плутати із поверненням ПДВ).

Таким чином, за весь 2018 рік українська економіка та українські споживачі просубсидували ДТЕК Р. Ахметова на суму понад 1,3 млрд грн.

Відповідна величина була закладена у ціну електроенергії у 2018 році і призвела до зростання відповідних кінцевих тарифів.

Левова частка такого субсидування припадала на лютий-серпень. І лише у 4 кварталі обсяги такого субсидування знизилися разом із зниженням тарифу теплової генерації.

ДТЕК лобіював нове підвищення ціни електроенергії із 1 жовтня, але такого підвищення не відбулося.

Електроенергія у Європі дешевша, аніж “електроенергія від Ахметова”.

Варто зауважити, що ДТЕК більшу частину минулого року продавав свою електроенергію на експорт у збиток.

Але це дозволяло компанії більше спалювати свого вугілля і заробляти надприбутки на вугіллі (формула Роттердам+).

Фактично у компанії за рахунок вертикальної інтеграції загальна маржа була приваблива для експортного бізнесу.

При цьому на українському монополізованому ринку ДТЕК заробляв набагато більшу маржу, аніж на експортних поставках в Угорщину, продаючи угорським споживачам цю ж електроенергію дешевше. Але ні Антимонопольний комітет, ні тарифний регулятор НКРЕКП (обидва призначені президентом), ані уряд не реагували на таку ситуацію.

У січні-серпні 2018 року тариф українських вугільних електростанцій, 80% яких належить ДТЕКу Ахметова, був набагато вищий, аніж вартість електроенергії на біржах наших європейських сусідів.

Це означає, що українській економіці було вигідніше не субсидувати бізнес Ахметова, а купувати імпортну електроенергію — така конкуренція понизила б загальний тариф на електроенергію в Україні на 10%-20%.

Тільки з вересня 2018 року ситуація виправилася і тариф ТЕС був або на рівні ціни європейської біржі, або трохи нижче.

Висновки.

У 2018 році ДТЕК Ахметова не тільки отримував тариф Роттердам+, на якому заробив понад 10 млрд грн надприбутків, але і здійснював субсидований усіма споживачами експорт електричної енергії. Сума таких субсидій, що була закладена українською економікою у тарифи на електроенергію, склала понад 1,3 млрд грн.

Хотілося б запитати у президента та прем’єр-міністра: Ахметов, статки якого за рік виросли на 78% до 12 млрд дол, який скуповує нові обленерго — це дійсно той, хто потребує субсидій за рахунок усіх інших?

До чого призведуть такі тарифні реформи: до позитивних наслідків для усього суспільства чи до подальшого укріплення монополії Ахметова на ринку?

Андрій ГЕРУС, голова Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг