“Мертві душі” фондового ринку

Вам потрібні мертві душі? — запитав Собакевич дуже просто, без будь-якого подиву, ніби мова йшла про хліб.

- Так, — відповів Чичиков, і додав: — неіснуючих.
 — Знайдуться, чому б не бути, — сказав Собакевич.

Микола Гоголь

Переведення акціонерних товариств у приватні і публічні, згідно із законом про акціонерні товариства, гальмується через “мертві душі” у реєстрах акціонерів. Вони заважають консолідувати пакети акціонерам, які намагаються це зробити.

За оцінками Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв, в Україні із 12 мільйонів фізичних осіб-акціонерів 5 мільйонів важко ідентифікувати через смерть, зміну місця проживання та втрату документів, що підтверджують право власності.

Актуалізація цих даних — громіздкий і дорогий процес, який не під силу кожному окремому учаснику ринку.

“Якось в одному інвестиційному фонді ми намагалися викупити цінні папери у їх власників, які стали його учасниками у процесі приватизації. Однак більше третини листів повернулося з відміткою “адресат вибув”, — розповідає віце-президент КУА “Кінто” Анатолій Федоренко.

Проблема “мертвих душ” загострилася з прийняттям закону про акціонерні товариства, який змушує АТ унормувати свою роботу відповідно до його вимог.

Більшість компаній, особливо ЗАТ, хотіли би бачити себе у статусі приватних акціонерних товариств. Однак фактична чисельність акціонерів у більшості випадків перевищує установлений законодавством максимум — 100 учасників.

Одним з виходів є викуп акцій у дрібних акціонерів з метою зменшення їх загальної кількості, але часто встановити такі особи неможливо.

В середньому, на одне АТ, створене у процесі приватизації, в Україні припадає до тисячі акціонерів-фізосіб. Скоротити їх кількість до ста людей неможливо, оскільки при викупі цінних паперів у акціонерів обов'язкова їх згода.

“Сподівання, що АТ зменшать число акціонерів до ста шляхом викупу акцій, — це ілюзії. Ще більш безперспективною є ідея перетворити АТ у ТОВ, де дозволена кількість учасників — не більше десяти. Без внесення змін у закон про АТ “загнати” численні ЗАТ і ВАТ у приватні товариства не вийде”, — вважає Федоренко.

Перехід з документарної форми обігу цінних паперів у бездокументарну вимагає передавання реєстрів зберігачам. Емітент буде оплачувати послуги за ведення реєстру за кількістю позицій у ньому.

“Живі” акціонери переводять послуги на себе, якщо емітент проведе з ними цю роботу, а також при першому ж обігу у зв'язку із здійсненням якихось дій із своїми акціями. “Мертві душі” будуть перебувати у реєстрі за рахунок емітента.

Емітенти будуть усілякими способами боротися за зниження своїх витрат при роботі із зберігачем. Можливо, треба змінити концепцію підходу до неефективного власника, щоб не “перевантажити” бездокументарну форму і не зробити її більш витратною, а “акціонеркам” дозволити отримувати дивіденди від цієї операції.

Можна також передбачити створення фонду для АТ або депозиту у нотаріуса, щоби власник, який з'явиться, мав можливість повернути свої акції.

У Франції перехід з документарної форми у бездокументарну розтягнувся на 15 років, хоча основний перехід відбувся за два роки. Цінні папери акціонерів, які не перевели свої акції у бездокументарну форму, згідно із тамтешнім законом, продавалися з аукціону, а гроші отримувала держава.

Проблемні реєстри акціонерів утруднюють прийняття рішень на зборах акціонерів. Крім того, сповіщення про збори дорого обходяться акціонерним товариствам.

Вартість повідомлення “Укрпошта” оцінює у 17 гривень, а якщо акціонера нема, то зворотна квитанція коштує ще 5 гривень. Виходить, лише розсилка повідомлень про збори п'ятьом мільйонам акціонерів коштує 110 мільйонів гривень. Під час кризи цим грошам можна було б знайти набагато краще застосування.

Питання подальшої долі власників цінних паперів, які з тих чи інших причин не подадуть документи на знерухомлення активів, завзято обговорюється на ринку.

“Є кілька варіантів вирішення проблеми. Перший — формування пула таких власників і знерухомлення паперів у депозитарії. Другий — облік активів реєстраторами. Третій — відкриття тимчасових рахунків у зберігачів”, — говорить виконавчий директор компанії Phoenix Capital Олег Швець.

Проблема “мертвих душ” неодноразово піднімалася на всіх рівнях — і регулятором, і бізнесом, але поки що юридично виважених пропозицій нема.

“У мене була ідея перевести акції фізичних осіб, які отримали цінні папери під час масової приватизації, у привілейовані акції, можливо, навіть зробити їх конвертованими. Однак тут виникає законодавча проблема”, — підкреслює директор компанії Sigma Bleizer Діана Смахтіна.

За її словами, необхідно частину емісії, що реєструвалася при приватизації, перевести у привілейовані акції. Йдеться про частину, яка обмінювалася на приватизаційні сертифікати — “ваучери”. Однак це можна зробити тільки після внесення змін у закон про приватизацію, тому навряд чи ця ідея буде реалізована.

Учасники ринку пропонують ще два технічних способи вирішення проблеми.

Перший — змінити закон про акціонерні товариства, згідно з яким обмеження щодо максимальної кількості акціонерів не розповсюджуватиметься на АТ, створені у процесі приватизації або до набрання даним законом чинності. Однак це вирішить лише проблему адаптації раніше створених АТ до вимог нового закону.

Другий варіант відповідає схемі, за якою ліквідувалися перші інвестиційні фонди, коли їхні накопичення за рішенням засновників в імперативному порядку перераховувалися учасникам фонду на індивідуальні рахунки, відкриті в Ощадбанку, з наступним повідомленням про це за місцем проживання.

Однак і цей шлях потребує законодавчої регламентації. До того ж, він не вирішує проблеми ідентифікації “мертвих душ” і порушує права власників акцій.

“Мертві душі” — не проблема закону. Коли він розроблявся, представники ДКЦПФР і експерти пропонували внести відповідні положення у текст закону та у його перехідні положення, однак потім дійшли до висновку, що це не допоможе”, — каже радник юридичної фірми “Саєнко Харенко” Олена Щербина.

Якщо б закон встановив особливий режим для пакетів акцій, що залишилися після померлих, то не відомо якою була б доля решти майна, додає вона.

Законом про акціонерні товариства навряд чи можна вводити кардинально нове регулювання власності на акції, адже воно може вплинути на ширший спектр цивільних відносин. Проблема навряд чи вирішиться швидко — реформування питань, пов'язаних з правом власності, потребує комплексного підходу.

Вікторія КОВАЛЬОВА