Как Тарута получил от Тимошенко подряд на 900 миллионов

Не виключено, що країну сколихне низка корупційних скандалів, пов’язаних з розподілом державних коштів між “своїми” компаніями. Економічна криза та стислі терміни підготовки до чемпіонату підштовхує чиновників до відвертих протекціоністських кроків.

Наприкінці січня цього року комітет з підготовки інфраструктури міста Львова та Львівської області до Євро-2012 прийняв рішення оголосити тендер для обрання генпідрядника на будівництво нового аеровокзального комплексу та реконструкції Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Львів”.

Під головуванням віце-прем’єра Івана Васюника комітет доручив Мінтрансу спільно з Мінекономіки розробити відповідні тендерні умови.

Оголошення про початок прийому тендерних пропозицій з’явилось у Віснику державних закупівель лише через півтора місяці — 10 березня.

За інформацією джерел “Української правди”, до тендерного комітету аеропорту надіслали свої листи чотири компанії-претенденти: корпорація “Золоті ворота”, ТОВ “Прогресбуд”, ТОВ “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” та компанія-підрядник робіт у Донецькому аеропорті, назву якої з’ясувати не вдалося.

Але не пройшло й тижня, як події почали розвиватися досить дивним чином.

17 березня міністр транспорту Йосип Вінський підписує Окреме доручення з приміткою “НЕГАЙНО!”, в якому особисто звертається до керівника Львівського аеропорту з вимогою: “Здійснити всі заходи щодо відміни процедури відкритих торгів на закупівлю робіт з будівництва та реконструкції аеродрому ДП “Міжнародний аеропорт “Львів”.

Скасувавши відкритий конкурс, міністр транспорту тим же дорученням вимагає визначити генерального підрядника, застосувавши спеціальну процедуру “закупівлі в одного учасника”.

Найцікавіше в листі те, що підписуючи його, пан Вінський окрім “належної підготовки до Євро-2012” посилається на особисте доручення прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.

Згідно з документом, 2 березня цього року Тимошенко підписала відповідне доручення до листа Міністерства економіки від 26 лютого 2009 року № 3304-23/889-04.

“Українській правді” не вдалося дізнатися про зміст цих документів. Але в будь-якому випадку скасування відкритого тендеру на закупівлю будівельно-монтажних робіт для Львівського аеропорту прямо порушують декілька нормативних актів Кабінету міністрів та Міністерства економіки.

Згідно з “Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, відкриті торги можуть відмінятися у разі, якщо: подано менше ніж дві тендерні пропозиції, відхилено всі тендерні пропозиції або до оцінки допущено тендерні пропозиції менше ніж двох учасників.

На жодну з цих умов ані Вінський, ані Тимошенко послатися не могли. Крім того, закон містить вичерпний перелік випадків, коли держава може застосувати подібну процедуру і жоден з них не підпадав під цю ситуацію.

Проте в Кабміні і в Мінтрансі не тільки не витрачали час на вивчення свого ж нормативного акту, але й поспішали порушити його в якомога стислі терміни: доручення Вінського мало бути виконаним до 20 березня. Фактично це означало, що в дводенний термін тендерний комітет Львівського аеропорту повинен одноосібно і без конкурсу обрати генерального підрядника на виконання величезного об’єму робіт за державні кошти.

З першої спроби комітет не спромігся розпорядитися такою сумою та виконати Окреме доручення Йосипа Вінського. На засідання 18 березня не було кворуму: з семи членів комітету прийшло лише четверо, а заступник голови Державіаадміністрації Кирило Поліщук взагалі відмовився підписувати протокол з таким рішенням.

Не вистачало лише одного голосу. І ця проблема дивним чином була вирішена. В протоколі від 18 березня говориться про те, що один з членів тендерного комітету — такий собі пан Торонні знаходиться у відпустці. А вже на наступний день — 19 березня — цей саме Торонні виходить на роботу і комітет, не маючи потреби в підписі голови Державіаадміністрації, п’ятьма голосами підтримує рішення про скасування відкритих торгів.

Тендерний комітет працював чітко як годинник. В той же день одразу після засідання усім учасникам тендера розсилаються листи з повідомленням про скасування відкритих торгів згідно з Окремим дорученням міністра Йосипа Вінського.

Залишилось лише обрати генерального підрядника. Якщо вірити документам, що потрапили до “Української правди”, компанію-щасливчика члени комітету визначали менш ніж протягом однієї доби, включаючи ніч.

Переможцем стала компанія ТОВ “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс”, яка належить відомому донецькому бізнесмену Сергію Таруті.

Згідно з протоколом засідання комітету від 20 березня, таке рішення було прийнято, спираючись на висновок інституту цивільної авіації “Украеропроект” та…особисті рекомендації мера міста Львів Андрія Садового.

По-перше, не зрозуміло, як в такий надстислий термін “Украеропроект” спромігся дослідити можливості генерального підрядника. Навіть якщо таке можливо, невідомо, керуючись якими критеріями був обумовлений цей вибір.

Справа втому, що серед компаній претендентів, які подавали свої пропозиції на тендер, була більш досвідчена в подібних роботах київська компанія “Золоті ворота”, яка виконувала роботи по відновленню злітної смуги аеропорту “Бориспіль”. До речі, зараз ця компанія виступає одним з субпідрядників “Азовінтекс” на майданчику Львівського аеродрому.

По-друге, незрозуміло, яке відношення до прийняття суто фахового рішення, що стосується виконання специфічних будівельних робіт в аеропорті обласного центру, має міський голова.

Втім, більш ретельне вивчення документації виявляє неабияку злагодженість співпраці компанії-переможця ТОВ “Азовінтекс” не тільки з паном Садовим, але й з Міністерством транспорту та зв’язку.

Збіг дат у протоколах та листах просто дивовижний:

— Окреме Доручення про скасування відкритого тендеру з обрання генерального підрядника підписується Йосипом Вінським 17 березня 2009 року. (Термін виконання — 20.03.2009 року);

— Мабуть випадково в той самий день (!) 17 березня 2009 року ТОВ “Азовінтекс” звертається до керівництва Львівського аеропорту з пропозицією розглянути саму себе ж в якості генерального підрядника будівельно-монтажних робіт аеродрому;

— 20 березня 2009 року мер міста Львів Андрій Садовий чомусь вирішує направити до тендерного комітету Львівського аеропорту лист з рекомендацією обрати в якості генерального підрядника ТОВ “Азовінтекс”;

— І саме в цей день 20 березня 2009 року тендерний комітет оголошує переможцем ТОВ “Азовінтекс”, доручаючи їй виконання робіт на загальну суму 887 мільйонів 702 тисяч гривень.

Далі в злагодженому механізмі співпраці комерційної структури, міської влади, Мінтрансу та вступає ще один гравець — Міністерство економіки.

Згідно з процедурою, тендерний комітет Львівського аеродрому звертається до міністра економіки Богдана Данілішина з проханням погодити застосування процедури закупівлі в одного учасника — ТОВ “Азовінтекс”.

При цьому комітет, посилається на те, що така процедура необхідна у зв’язку з…”відсутністю конкуренції” та “нагальністю потреби у здійсненні закупівлі”.

Пан Данилишин думає лише один день і 27 березня остаточно підписує Лист-погодження, згідно з яким генеральним підрядником робіт з будівництва та реконструкції Міжнародного аеропорту “Львів” визначається ТОВ “Азовінтекс”.

Приголомшлива і підозріла розторопність бюрократичного апарату по призначенню ТОВ “Азовінтекс” генрозпорядником майже мільярда гривень державних коштів могла б залишитись загадкою, якби не один факт.

Компанія ТОВ “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” є власником 49,99 % статутного фонду Корпорації “Індустріальний Союз Донбасу”.

Як відомо, одним з співвласників ІСД є керівник групи радників прем’єра Тимошенко — Віталій Гайдук. Інший співвласник ІСД — Сергій Тарута, а його брат Олександр офіційно займає посаду гендиректора “Азовінтекс”.

“Українська правда” звернулась за коментарем з приводу сумнівності застосованої процедури особисто до міністра транспорту та зв’язку Йосипа Вінського.

— Тендер був відмінений за однієї причини — він затягувався вже протягом двох місяців, а нам потрібно було вирішити питання до прибуття інспекторів, — пояснив міністр.

— А хто затягував проведення тендеру?

— Ніхто не затягував. Просто сама процедура потребує від початку до кінця 70 днів, а ми отримали титул на проведення тендеру занадто пізно. Якщо б ми чекали, ми б нічого не встигли. І Юлія Тимошенко у відповідь на пропозицію Мінекономіки про прискорення процесу дала мені доручення щодо проведення такого тендеру.

— Якщо не проводився відкритий конкурс, на якій підставі генеральним підрядником була обрана саме компанія “Азовінтекс”?

— Тому що ця ж компанія будує Львівський стадіон, — спокійно відповів пан Вінський. — Це була особиста рекомендація Садового.

Справді, на початку листопада минулого року “Азовінтекс” отримала замовлення на зведення Львівського стадіону.

Договір про виконання цих робіт повинен був підписаний з турецькою компанією Yeditepe, яка вже виконувала подібні роботи під час будівництва стадіону в Дніпропетровську. Втім, за неперевіреною інформацією, місцева влада прислухалась до заперечень пана Васюника та Данилишина, які активно лобіювали “Азовінтекс”.

Врешті-решт, Андрій Садовий та Олександр Тарута підписали договір на виконання відповідних робіт.

І що цікаво, тоді компанію підтримали ті ж самі люди — мер Львову Андрій Садовий, віце-прем’єр Іван Васюник та міністр економіки Богдан Данилишин. Останній, що ні для кого вже не є секретом, виступає креатурою Віталія Гайдука в уряді Тимошенко.

P.S. Мер Львова Андрій Садовий у коментарі “Українській правді” виклав свою логіку, чому підряд на будівництво нового аеропорту міста отримала компанія “Азовінтекс”:

“Я був не в курсі, як готувалося рішення про залучення на львівський аеропорт компанії “Азовінтекс” через тендер з одним учасником, на якій кухні...

Мене безпосередньо “Азовінтекс” попросив, щоб я дав листа на уряд з чесною позицією, що я думаю про їх роботу. Я написав, що можу дати тільки позитивні відгуки про них.

За півроку, як вони працюють на зведенні стадіону у Львові, не було жодного збою графіку. Не думаю, що жодна українська чи закордонна фірма могли би це зробити так оперативно і системно. Вони — великі молодці! Я і сьогодні можу підписатися під цим. А якщо до моєї рекомендації прислухалися в уряді — я можу з того лише тішитися.

За технічним оснащенням “Азовінтекс” не має рівних в Україні — наприклад, вони мають крани підйомністю 600 тонн. І, до речі, вони працюють субпідрядниками на реконструкції стадіону “Олімпійський” в Києві та здійснюють роботи, на які ніхто інший не здатний суто з технічної точки зору.

Зараз роботи по львівському аеропорту в самому розпалі. А якби там відбувся конкурс, то в ньому взяли би участь 100 учасників, і роботи не почалися до сьогоднішнього дня, а справа на місяці зав'язла би у судах. Адже існують фірми, які спеціально подають в суди, потім рішення тендеру зупиняється, а ці фірми займаються рекетом. Такі наші українські реалії. Це була би справжня ганьба України перед УЄФА.

А насправді “Азовінтекс” почав роботи у львівському аеропорту саме в той день, коли це відповідало графіку, узгодженому з УЄФА. І якщо прем’єр чи міністр економіки ухвалили вольове рішення провести по львівському аеропорту тендер з одним учасником — “Азовінтекс” — я можу це лише вітати”.

Мустафа НАЙЕМ