Хто там співає по нєрусскі?

Ідеться про програму “9-45”, в якій вже другий день поспіль висміюються мови українських нацменшин: вчора — чехів, сьогодні — угорців.

Пан Кузін, як йому здається, дуже дотепно, перекривлює складні і незрозумілі слова відповідно чеських та угорських рок-груп, а пані Сотник голосно йому підгигикує. Пафос програми звучить приблизно так: “сматрі, какіє смєшниє еті нерусскіє”.

Звісно, чужа мова часто звучить дивно, іноді й справді смішно, і на цю тему часто жартують в побуті. Особливо популярними були подібні жарти в радянські часи, коли “неруські” поділялися на “чурок”, “хохлів”, “чухонців” та “чукчів”. Але почути подібне у ХХІ столітті у незалежній Україні та ще й на адресу народів, які живуть з нами пліч-о-пліч — це вже просто безприділ.

Уявляємо, яку реакцію викликала б подібна передача, де б висміювалася російська мова! Як би назвали ведучих і господарів такої радіостанції? Фашистами? І мали б рацію. Бо це — звичайний фашизм, а точніше, його радянська версія.

Не будемо зайве згадувати, що угорська і чеська мови захищені Хартією мов нацменшин — ви й самі знаєте, що на практиці у нас захищають тільки й виключно російську мову. Але згадаємо, що частина угорців та чехів — це громадяни України, з якими завтра нам доведеться вітатися, працювати, чаркувати — так само, як із болгарами, кримськими татарами, гагаузами, євреями, греками... Я ми будемо дивитися їм в очі?

Ну, з паном Кузіним зрозуміло — людина виросла в Білорусі, але не володіє білоруською, живе в Україні, але не володіє українською. Хто не знає — він свого часу закінчив Львівське політичне училище і радянський варіант фашизму в’ївся в його організм на клітинному рівні. До речі, досить типове явище — англійську пан Кузін знає. Він пишається знанням англійської точно так, як пишається незнанням чеської, угорської, білоруської та української та неповагою до них. Пишатися незнанням — це взагалі дуже характерно для радянських людей.

Але ж Соня Сотник? Шановна Сонечко, невже ви не розумієте, що ви — точно такая “нєрусская”? Невже ви не розумієте, що угорці та чехи — брати нам? Невже ви не розумієте, що точно так завтра будуть сміятися з вашої “хохляцької”? А якщо розумієте, то чому не зупинили вашого боса? Чи в контракті є зобов’язання підгигикувати всьому, що б він не сказав?

Ксенофобія — заразна. Коли міністру торгівлі освітою можна ображати галичан — то чому б радіоведучим не образити угорців? Якщо міністр внутрішніх справ не приховує своєї ненависті до кримських татар, то чи можна мати претензії до якоїсь там радіостанції?

І що тут дивуватися, що угорська спільнота має відчутні сепаратистські настрої — зокрема піднімає угорські прапори над офіційними установами і перейменовує міста? Як їм жити в країні, в якій з них знущаються?

В Україні існують органи, які мають впливати ЗМІ з метою недопущення подібних явищ. Але самі розумієте — вони зараз зайняті боротьбою з ТВі та іншими незалежними мовниками. А “Радіо Рокс” — це цілком лояльна та багата організація, не кажучи вже про те що сам пан Кузін впливовою людиною і не вилазить з майданчиків найпопулярніших телешоу. Тому офіційної реакції чекати годі.

Але є ще громадяни України. І в першу чергу — українці. Люди! Це наша країна! Невже ми дозволимо, що у ній принижували людей за національною ознакою? Хто, як не ми, які були точно у такій ситуації в радянські часи, знаємо, наскільки це образливо і несправедливо?

Хто, як не ми, повинні дати по руках, а може, й по морді фашистам, які окопалися у владі та на радіо?

Саме тому ми вимагаємо від “Радіо Рокс” офіційних вибачень на адресу угорців та чехів. Ні, ми не будемо подавати до суду — адже усі знають, що таке українські суди. У нас знайдуться інші методи, щоб захистити братні народи від радянсько-фашистської ідеології, яка, на жаль, сьогодні панує не тільки на Радіо Рокс, але й вцілому в українській владі.

Ми розуміємо також, що після цієї публікації на “Радіо Рокс” для нас дорога закрита — але, слава Богу, ми не музиканти.

Ми розуміємо, що деякі телеканали внесуть нас до списку небажаних гостей — адже ефірна мафія насправді існує. Але ми не можемо терпіти, коли принижують людей за національною ознакою.

Ми не можемо мовчати, коли знущаються з наших братів, користуючись монополією на ефір та правом говорити у мікрофон.

Фашизм в Україні не пройде. Навіть не сподівайтеся.

Брати КАПРАНОВИ