Феросплавна галузь стала жертвою монополістів?

Галузь феросплавів в Україні представлена трьома заводами. Проте вони настільки потужні, що їхня продукція становить понад 1% ВВП країни. Нікопольський завод феросплавів (НЗФ), основною продукцією якого є феро- та силікомарганець, — один з найбільших у світі. Також один з найбільших у Європі та СНД Запорізький завод феросплавів (ЗЗФ), окрім інших видів феросплавів, він є єдиним виробником металевого марганцю. А Стахановський завод феросплавів (СЗФ), на якому фактично тримається ціле місто в Луганській області, — серед найбільших у СНД виробників феросиліцію.

Замість допомоги — бар’єри

Минула світова фінансово-економічна криза боляче вдарила по українській металургії, яка дає значну частину вітчизняного експорту, не обминувши й феросплавну галузь. У 2009 році обсяги виробництва фероcплавів зменшилися на 27,5%, впало завантаження потужностей. Але галузь вистояла. Уже в 2010 році, враховуючи поліпшення попиту на світових ринках металу, наші феросплавні підприємства збільшили виробництво на 38,1% порівняно з 2009-м.

Але майже одночасно з поліпшенням об’єктивних умов для виробництва виникли й штучні перепони, які, зрештою, призвели до того, що галузь опинилася на межі повного занепаду. Ще з середини успішного 2010 року регулюючі органи почали перманентний процес підвищення тарифів на електроенергію, яка відпускається для феросплавних підприємств. Того року тариф збільшували 4 рази, сумарно піднявши його на 30,9%. Наступного року процес був більш плавним — підвищення ще на 21,4% пройшло у 8 етапів. Крім цього, для частини потужностей ЗЗФ з 1 січня 2011 року тариф підвищився ще на третину, оскільки вони були переведені до так званого другого класу споживання електроенергії. Ці потужності довелося зупинити.

Закони ринку не вкладаються в примітивні схеми “чим більша ціна — тим більший прибуток”. Зростання тарифів на електроенергію призвело до різкого падіння її споживання. Так, середньомісячні обсяги споживання електроенергії ЗЗФ у 2011 році порівняно з попереднім роком впали на 588 090 кВт, за 11 місяців 2012-го — ще на 84 630 кВт. 2011 рік ЗЗФ закінчив з чистими збитками 758,9 млн грн, у той час як чистий прибуток за попередній рік становив 105,4 млн грн. Чисті збитки СЗФ за 2011 рік становили 235,1 млн грн, очікувані втрати теперішнього року — 241,6 млн грн. Хоча лише два роки тому підприємство було прибутковим.

У цьому році тариф на електроенергію сумарно збільшили ще на 10,8%. Це призвело до ще більшого падіння виробництва феросплавів — на 14,8% за підсумками десяти місяців 2012 року. На сьогодні наші феросплавні підприємства платять 93 долари США за 1 МВт/год. Тоді як закордонні конкуренти — 20—65 дол. за 1 МВт/год. Оскільки вартість електроенергії становить половину собівартості феросплавної продукції, про якісь змагання із конкурентами годі й говорити. Йдеться про елементарне виживання. Саме тому в середині серпня представники галузі анонсували зупинку ЗЗФ та СЗФ з 15 жовтня цього року. Більш потужний НЗФ мав би дотягнути до кінця поточного року.

Лід так і не скреснув

Нарешті після неодноразових звернень представників галузі почули “нагорі”. 1 жовтня, на виконання доручення Президента, Кабінет Міністрів України видав постанову № 912 “Деякі питання забезпечення стабілізації роботи електрометалургійних підприємств”. Згідно з нею до 1 березня 2013 року феросплавні заводи отримуватимуть електроенергію за оптовою ціною енергетичного ринку без урахування дотацій для компенсації втрат, пов’язаних з доставкою електроенергії за регульованим тарифом. Ринкова ціна для галузі мала б коливатися в межах 62—67 доларів за МВт/год., що є цілком прийнятним для наших феросплавних заводів, які почали плекати плани з відновлення виробництва.

Але збутися цим планам не судилося. Виконання постанови уряду одразу ж почало пробуксовувати через нескінченні процедури “узгоджень”. Запровадження прийнятної ціни на електроенергію чиновники різних відомств погодили з підписанням “Меморандуму взаєморозуміння”, хоча сама постанова жодних подібних документів не передбачала. Термін і так тимчасового (всього на кілька місяців) запровадження ринкових тарифів на електроенергію вже давно розпочався, а різноманітні державні органи все продовжували узгоджувати текст меморандуму. Нарешті, коли проект документа був готовий, з’ясувалося, що деякі умови запровадження справедливих тарифів виконати просто неможливо. Наприклад, учасниками меморандуму могли стати лише ті підприємства, які щорічно(!) мали б зменшувати питому вагу витрат на електроенергію чи то на 20 %, чи то на 10 %. Той, хто знайомий із специфікою феросплавного виробництва, знає, що це з галузі ненаукової фантастики.

Зрештою, закінчилося тим, що з 1 грудня ЗЗФ і СЗФ розпочали процес повної зупинки своїх потужностей (ЗЗФ вже зупинився). Через це працівники феросплавного підприємства із Запоріжжя цього тижня приїхали до Києва. Вимагають від новообраного парламенту призначити такий уряд, який не лише прийматиме рішення, а й домагатиметься їх (власних рішень) виконання.

А тим часом унаслідок вимушеного простою ЗЗФ енергетичний ринок у наступному році недоотримає 785 млн 361 тис. грн, втрати від зупинки СЗФ становитимуть 947 млн 724 тис. грн. Слід зазначити, що можливі прибутки втратить не абстрактний енергоринок, а держава.

Як вважають експерти, проблеми феросплавній галузі “підкинула” найбільша в Україні паливно-енергетична компанія, представники якої займають дедалі більше монопольне становище в керівництві держорганів, що керують енергетикою. На їхню думку, саме лобісти ДПЕК в різноманітних державних органах фактично торпедували виконання урядової постанови. Дехто припускає, що галузь доводять до банкрутства з метою отримання контролю над нею. Але сенс у цьому дуже сумнівний. Адже ринки збуту продукції будуть втрачені, а завойовувати їх по-новому буде майже неможливо. А якщо враховувати тенденції в українській економіці, то втрачену феросплавну галузь, а разом з нею понад один відсоток ВВП компенсувати буде нічим. Чи не зависока це ціна для України?

Василь ЮРЧЕНКО