Домінування Ріната Ахметова: енергетика

“Економічна правда” продовжує аналізувати монополізацію найбільших галузей економіки. В попередній публікації “Фірташ є власником усієї хімії, але це не монополія” ми розглядали монополізацію виробництва аміачних добрив. Згодом Антимонопольний комітет відреагував на наше дослідження і навів свої розрахунки.

В цій публікації ми розглянемо домінуюче становище Ріната Ахметова на ринку металургії та енергетики. Наголосимо, що Антимонопольний комітет не визнає домінування Ахметова на цих ринках — як не визнає і монополію Фірташа.

“Ми не можемо вважати, що Р.Л. Ахметов вже зайняв монопольне становище. На ринку чого? Виробництва всієї чорної металургії? Ні, такого не відбувається... Його підприємствам далеко до монополізації ринку”, — заявив “ЕП” перший заступник голови АМКУ Рафаель Кузьмін.

У нас не було підстав не вірити заступнику голови АМКУ, проте ми вирішили все ж проаналізувати частки Ахметова та його партнерів в енергетиці та металургії. Наше власне дослідження приводить до дещо інших висновків.

Оскільки ми не заміщуємо АМКУ і не маємо таких повноважень, як у цього шановного органу то писатимемо слово “монополія” в лапках, або будемо замінювати його на “домінуюче становище”.

В основному ми орієнтувалися на фактичні обсяги виробництва сировини та готової продукції за 2011 рік і тільки в деяких випадках звертали увагу на номінальну потужність підприємств, що входять в холдинги СКМ.

Як відомо, стовпами імперії Ахметова є енергетика та металургія, а улюблене заняття найбагатшої людини України — будувати вертикально інтегровані холдинги, які контролюють всю ланку від видобутку сировини до виробництва та експорту готової продукції. Причому, так складається, що вони займають домінуюче становище на своїх ринках.

Поки що у Ахметова дві такі вертикалі: ДТЕК (від видобутку вугілля до виробництва та експорту електроенергії) та “Метінвест” (від видобутку залізної руди до виробництва та експорту металопрокату).

Що вважає АМКУ?

“Буває структура ринку з монополістичною конкуренцією, бувають олігопольні ринки, бувають ринки висококонкурентні і бувають ринки природних монополій. Якщо брати ринок металургійної продукції, то це в основному олігопольні ринки”, — підкреслив Рафаель Кузьмін, відповідаючи на наше питання щодо Ахметова.

Юристи, до яких ми звернулися за коментарями, зазначили, що законодавство чітко не визначає термін “олігополія”.

“Олігополія — це така ситуація на певному ринку, при якій на ньому діють невелика кількість гравців, кожен з яких має суттєву частку на ринку та може впливати на ринкову ціну власними діями. Але, з іншого боку, ціни на однорідні товари таких гравців та взагалі їхня ринкова поведінка часто взаємозалежні”, — прокоментував юрист “Ілляшев та Партнери” Олександр Фефелов.

Старший юрист AstapovLawyers Володимир Якубовський, додав, що хоч законодавство формально не вживає поняття “олігополія”, але по суті воно визначає випадки, коли кожен з двох чи більше суб’єктів господарювання можуть займати домінуюче становище на одному ринку.

“Так, вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає домінуюче становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов: вони разом займають 100% ринку, або вони не зазнають значної конкуренції від інших суб’єктів”, — підкреслив юрист.

За словами старшого партнера адвокатського об'єднання Arzinger Сергія Шкляра, на олігополістичних ринках декілька фірм або усі фірми у довгостроковому часовому масштабі одержують значні прибутки, оскільки вхідні бар'єри ускладнюють або унеможливлюють вхід фірм-новачків до ринку.

“На таких ринках деякі фірми можуть впливати на ціну завдяки великій долі своєї продукції у загальній кількості товару. У багатьох випадках олігополії захищені бар'єрами для входу на ринок, схожими з тими, котрі існують для монопольних фірм”, — наголосив юрист.

Єдине, що визначає законодавство, — це монополія. Як відомо, законодавством встановлено (закон “Про захист економічної конкуренції”), що монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%.

Ахметов у видобутку вугілля

У вуглепромі холдинг Ахметова — ДТЕК контролює п'ять збагачувальних фабрик та найбільші вугледобувні підприємства України: “ДТЕК Павлоградвугілля” (об’єднує 10 шахт), “ДТЕК Добропілявугілля” (об'єднує 5 шахт), “ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу”.

В 2011 році вуглепром України, за інформацією “Інтерфакс-Україна”, в цілому видобув 81,859 млн тонн вугілля (приріст до 2010 року становить 8,9%). Обсяг видобутку вугілля підприємствами ДТЕК в тому ж році становив 22,939 млн тонн.

Таким чином, частка компанії Ахметова в загальному обсязі вуглевидобутку в 2011 році становила 28%.

До цього треба додати “Краснодонвугілля”, яке входить не до складу ДТЕК, а до складу “Метінвесту” — іншого холдингу Ахметова. Ця компанія спеціалізується на видобутку коксівного вугілля. В 2011 році “Краснодонвугілля” видобуло 5,647 млн тонн палива. Відповідно, частка компаній Ахметова у загальному обсязі видобутку вугілля в минулому році зросте до 34,92%.

Проте у 2011 році ДТЕК отримав у концесію на півстоліття два підприємства з видобутку і збагачення антрациту, які входять до п'ятірки найбільших в країні: “Ровенькиантрацит” та “Свердловантрацит” (7,324 млн тонн та 6,560 млн тонн видобутого вугілля в 2011 році). Це фактично є контролем. 50 років — це в 2,5 рази довше, ніж існує самостійна Україна. Якщо уявити, що обсяги видобутку вугілля в Україні в 2012 році збережуться на рівні 2011 році, то частка Ахметова зросте до 51,8%.

Отже, ми можемо говорити про домінуюче становище Ахметова на ринку вугілля за підсумками 2011. А у 2012 році воно лише збільшиться.

Енергетичне вугілля, видобуте на шахтах мільярдера, потрапляє на збагачувальні фабрики (яких у ДТЕКа п'ять), щоб перетворитися на концентрат і згоріти у печах теплових електростанції, які контролює олігарх.

Ахметов в електроенергетиці

Ахметову належать чотири з шести великих теплогенеруючих підприємств в Україні. Це, зокрема, “Східенерго”, що входить в ДТЕК і має найкращі техніко-економічні показники у зв'язку з чималими інвестиціями в цю компанію. “Східенерго” об'єднує Зуївську, Курахівську і Луганську ТЕС. А розташування ТЕС “Східенерго” в східному регіоні країни забезпечує компанії чималий ринок збуту.

Компанію їй складає “Західенерго”, контроль над якою Ахметов офіційно оформив в січні 2012 року, перерахувавши 1,93 млрд грн за 45,1% енергогенерації. Наразі Ахметову належить 70% “Західенерго”. Привабливість цієї компанії полягає в тому, що вона підключена до європейської енергосистеми, а це дає технічну можливість експортувати струм в країни Євросоюзу.

ДТЕК контролює і 71,8% “Київенерго”, перемігши компанію Григоришина і Коломойського на конкурсі з приватизації 25% столичної компанії. Як відомо, “Київенерго” забезпечує повний цикл енергопостачання найбільш платоспроможного ринку — ринку столиці України. Вона надає послуги від виробництва електроенергії та теплової енергії до її збуту.

В “Дніпроенерго” ДТЕК поки що належить 41,65%, проте незабаром Ахметов збільшить свою частку в цій компанії до 66%, підписавши з Фондом держмайна договір купівлі-продажу 25% енергокомпанії (договір буде підписано після переоцінки акцій). Ця компанія обслуговує великих промислових споживачів струму південного сходу України.

Загалом, за даними ДТЕК, загальна потужність її генерацій становить 18,2 ГВт. В той же час номінальна потужність українських ТЕС становить 28,5 ГВт. Таким чином, Ахметов сконцентрував 63,86% потужностей ТЕС.

Проте холдинг Ахметова може продовжити нарощувати потужності теплоелектрогенерації, якщо Фонд держмайна виставить на приватизацію “Центренерго” і “Донбасенерго”, або хоча б одну із них. В попередній список приватизації держмайна в 2012 році ці компанії не були включені, однак експерти допускають їх появу.

“Єдиний актив, який очікувався у попередньому переліку (з приватизації), але не потрапив туди, — “Центренерго”. Проте, генерацій не було й у переліку на 2011 рік, а по факту продаж відбувся”, — зазначив керуючий директор, голова аналітичного департаменту Dragon Capital Андрій Беспятов.

За даними “Інтерфакс-Україна”, частка ТЕС і ТЕЦ у структурі виробництва електроенергії в 2011 році становила 43,7%, атомних електростанцій — 46,5%.

Зокрема, АЕС в 2011 році збільшили виробництво електроенергії на 1,2% — до 90,24 млрд кВт-год; теплові електростанції (ТЕС) і теплоелектроцентралі (ТЕЦ) — на 8,7%, до 84,774 млрд кВт-год. Загалом виробництво електроенергії в об'єднаній енергосистемі (ОЕС) України в 2011 році зросло на 3,2% порівняно з 2010 роком — до 193,893 млрд кВт-год.

А ось на ринку постачання електроенергії Ахметов поки не має домінуючого положення. Реалізацією електроенергії в ДТЕК займаються “Сервіс-Інвест”, “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля”, “Донецькобленерго” та “Київенерго”. Вони закуповують її на Оптовому ринку України і продають як підприємствам Ахметова, так і іншим, а також населенню (”Київенерго” та “Донецькобленерго”). Сукупна довжина мереж ДТЕК становить 84,7 тис. км.

Окрім того, ДТЕК в 2011 році став основним експортером української електроенергії.

Загалом в 2011 році експорт електроенергії з України зріс на 52,5% до 6,43 млрд кВт-год. ДТЕК в минулому році планувала збільшити експорт в 3,3 рази до 4 млрд кВт-год (даних за рік ще немає). За даними “Інтерфакс-Україна”, за 9 місяців 2011 року ДТЕК наростив експорт струму в 12,4 рази до 3,354 млрд кВт-год. В той же час, ще один експорт електроенергії — державна “Укрінтеренерго” — за цей період експортувала всього 880 млн кВт-год. Чи є це “монополією”?

Юрій ВІННІЧУК