Деякі уроки російських виборів

Писати ці замітки почав тоді, коли ще попередніх результатів не було. Але вже стало зрозуміло: щось таки тріснуло в безперебійно працюючому з 2000 року механізмі російської влади.

Це було дещо дивним, адже державний каток, здавалося, без надмірних зусиль зачистив електоральне поле.

Опозиційні партії типу “Парнаса” Касьянова, “лимонівці” та інші, за традицією, були зняті ще на шляху реєстрації. Решта — “допущені” — пройшли ідеологічну фільтрацію та політичну кастрацію, про що ФСБ та подібні інституції потурбувалися, засвідчивши, що недарма їдять свій хліб.

Так що ніяких спроб інакомислення і відхилення від генерального курсу “путінізації” не ночувало. Знову “завели” Явлінського як пробний шар. Кремлівський ідеолог Сурков плекав надію запустити його проти Путіна на президентських виборах, щоб продемонструвати Заходу справжнє “торжество демократії”.

Проте, не маючи свого електорату, “Яблоко” опинилося в аутсайдерах. І тепер, схоже, у Путіна залишився єдиний суперник — Зюганов, який бездоганно виконав свою роль в обранні Єльцина на другий термін. Це я до того, що нинішня “опозиція” була ретельно дібрана Кремлем, чужим тут — зась!

І раптом — такий сюрприз на радість західним сусідам. Утім, чому раптом? Просто нам, з відстані, не було помітно деяких деталей. А саме в них, як відомо, і ховається біс. Тепер вже, після виборів, зрозуміло: при будь-якому розкладі Росію труситеме до 4 березня, виборів президентських.

Не маючи відчутної більшості, єдинороси не зможуть так безапеляційно заблокувати опозиційних кандидатів, бо проголосують ногами. Неповернення Путіна в Кремль стане чи не найгучнішою сенсацією століття.

Скажете, малоймовірно? Може, й так. Але хто чекав, що навіть після фальсифікованих підрахунків виявиться, що єдинороси втратять на керованих ними же виборах третину електорату? Тут, знаєте, вже запахло якоюсь кольоровою революцією, котра може прийти, наприклад, із настанням весни.

Як заведено з часів КПРС, а “Единая Россия” вважається її твердою послідовницею, на черзі — розбір польотів. Як кажуть, “наказание невиновных и награждение непричастных”.

Цапом відбувайлом за “перемогу” єдиноросів на виборах, схоже, стане нинішній спікер Борис Гризлов. Його місце віддають керівникові апарату путінського ж кабміну В’ячеславу Володіну. Дарма! Коли певна установа не виконує план, меблі не виносять…

Найбільш сміливі експерти і поінформовані політологи гадають, що станеться з відомим “модерністом” і прихильником Інтернету Дмитро Медведєвим, шанси якого після фактичного провалу виборчої кампанії (він очолював список ЄР) на посаду прем’єра виглядають проблематичними.

Цілком можливо, його “перекинуть” на науку і нанотехнології. Колись того, хто не впорався, кидали на сільське господарство. Чим би не тішилося. Щоб хоч якось зберегти реноме, Медведєв висунув “свіжу” ідею: відновити графу “Проти всіх”. “Бо дехто голосує назло”, — пояснив президент Росії.

Коли табло з підрахунками голосів зависло більш як на три години, стало зрозуміло: влада вдається до масштабних фальсифікацій. Згадайте 2004-й рік, “паралельний сервер” і “печиво”, що не доставлялося до ЦВК усю ніч.

Вибори засвідчили повну неспроможність паперових та електронних російських ЗМІ (99% контролюється з Кремля) бути четвертою владою. Зате нею в Росії — досить несподівано — стала Інтернет-спільнота.

Влада вдалася до безпрецедентної хакерської атаки на “Эхо Москвы”, “Газету.ру”, “Голос”, “Слон” і навіть “ЖЖ” та інші опозиційні ресурси. Їхню роботу в день виборів було заблоковано атаками тисяч “невідомих” хакерів.

На жаль, керівники опозиційних сайтів не передбачили такого повороту, не створили альтернативних cайтів, з яких можна було доносити інформацію до людей.

До табору опозиційних партій приходило багато волонтерів, пропонували свої послуги в якості спостерігачів на дільницях. Таке можливе і у нас на наступних виборах. Особливо там, де позиції влади слабкі, непевні. Наприклад, у Києві, в центральних регіонах України.

У Москві та Петербурзі, і не тільки, з “чужими” спостерігачами вчинили брутально: люди відпрацювали цілий день, а коли почався підрахунок голосів, їх вигнали з дільниць, жорстоко побили, в тому числі поліцаї.

Результати у Москві і Пітері спотворені в десятки разів. Слід продумати механізм захисту своїх людей, які прийдуть добровільно і свідомо допомагати боротися за правду.

Влада не зацікавлена в будь-яких, навіть суто косметичних змінах. Московській, як і нашій владі, потрібен парламент, котрий би бездумно штампував рішення, прийняті президентом.

Їм, як кажуть, до лампочки, що монополія на істину обов’язково призведе до загнивання і глибокої системної кризи в усіх галузях суспільного життя, економіки, сприятиме розвитку корупції, злочинності, тощо.

Але це їхня влада. І як засвідчили вибори в Росії, вони триматимуться за неї зубами. Втратили конституційну більшість? Не біда. Поки опозиція прийде до тями, Путін з Медведєвим домовляться із Зюгановим і Міроновим про нову “широку коаліцію”. Уявляєте, що чекає Росію далі?

І все ж: хто з’їв рейтинг “Єиної Росії”? Адже ще місяць тому він твердо утримувався якщо не на відмітці 60, то 55 процентів — достеменно. Причому, впав стрімко за останні три-чотири тижні.

Цьому сприяли стратегічні і тактичні “промахи” (вислів Путіна) правлячої партії. Змусивши Медведєва до зречення президентської посади, висунувши Путіна — “батька нації” — ще на один чи два терміни єдинороси, самі того не бажаючи, “розбудили” Росію.

“Невже вони так упевнені, що ми насправді є лохи?”, — запитували люди один в одного в Інтернеті.

Тоді-то і почали створюватися в соціальних мережах групи волонтерів: “Освистати Путіна”. І освистали після боксерського поєдинку. На концерт у Москві і Пітері він не прийшов, щоб не стати посміховиськом. Сміху, як виявилося, вони найбільше бояться.

І єдиний зал на всю Росію, який аплодував тоді Путіну, був зал з’їзду єдиноросів. Особисто мені це нагадало відомі київські події, пов’язані зі стадіоном “Динамо”.

Як бачимо, в Росії зараз існують паралельно два світи — світ влади і поряд з ним світ “синіх відерець”, опозиційних блогерів типу Навального, спільноти в ЖЖ. Тобто, середовище нормальних людей з почуттям власної гідності.

Світ тих, хто хоче перетворити народ на бидло, на лохів, і тих, хто ними бути не згоден. Які б справні проценти від виборів до виборів сама собі не виводила влада, громадянське суспільство, що народжується в муках, складе їй справжню ціну.

Ці обидва світи приречені жити паралельно, як у концтаборах та гулагах співіснували середовища в’язнів та наглядачів. Звичайно, світ наглядачів зовні привабливіший, і важелів утримати у покорі і слухняності в них досить. У інших за душею нічого, крім переконання: “по понятиями” жити неможна.

І немає в світі такої сили, щоб змусила підкоритися. Бо дуля в кишені перебиває навіть туза. Навіть — козирного. Та от тільки держава руйнуватиметься невпинно, як доміно, до самих основ. А чим кінчається, коли верхи не можуть управляти, низи не хочуть терпіти, а грошей в казні — нуль, ми знаємо, уже проходили.

Володимир КУЛЕБА