Чому в Україні знищується нафтопереробка

За цей період суттєво зменшився вітчизняний видобуток нафти, утричі впали поставки сировини на вітчизняні нафтопереробні заводи, відповідно на стільки ж скоротилися обсяги її переробки.

Утричі збільшено імпорт нафтопродуктів, і їх ціна зросла майже втричі порівняно з 2006 роком.

В Україні діють чи, точніше, діяли, шість НПЗ, які переробляли нафту і газовий конденсат.

Це ПАТ “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” в місті Кременчук, ВАТ “Нафтопереробний комплекс “Галичина” в Дрогобичі, ПАТ “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія”, ПАТ “Херсонський нафтопереробний завод, ПАТ “Лукойл-Одеський нафтопереробний завод”, ПАТ “Нафтохімік Прикарпаття” у Надвірній.

До 1991 року потужності цих заводів з переробки нафти становили понад 50 млн тонн сировини на рік. Це більше, ніж усі нафтопереробні заводи країн Варшавського договору разом взяті!

Нині розпочата процедура банкрутства Кременчуцького НПЗ, з кінця 2010 року не працює Одеський завод, зупинено на реконструкцію Дрогобицький НПЗ. Ті, що залишилися, переробляють мізер — близько 20% від потреб українського ринку.

У 2006 році, стверджує схвалена Кабміном Енергетична стратегія на період до 2030 року, потужності вітчизняної нафтопереробної галузі були достатніми для потреб ринку — близько 11 млн тонн світлих нафтопродуктів.

У 2003 і 2004 роках завантаженість українських НПЗ перевищувала 21 млн тонн, у 2005 році — понад 17 млн тонн, у 2006 році — 14 млн тонн. Тенденція до зменшення зберігалася до 2009 року, який закінчився на цифрі 11,5 млн тонн.

Проте з приходом уряду Миколи Азарова всього за три роки нафтопереробну галузь майже знищили. Поставки нафти на НПЗ України у 2012 році становили лише 4 млн тонн, що на 47,5% менше, ніж у 2011 році.

На цьому стратегія енергетичної безпеки та розвитку нафтопереробної галузі в розумінні Азарова не закінчується. З кінця 2010 року перестав працювати Одеський НПЗ, у 2012 році зупинили Дрогобицький НПЗ, а щодо Кременчуцького заводу розпочалася процедура банкрутства.

Енергетична стратегія, яка передбачала два етапи модернізації НПЗ, виконавчим директором економіки та його підлеглими не виконується і не береться до уваги при складанні енергетичних та фінансових балансів профільних міністерств.

До прикладу, переробні потужності двох польських нафтових компаній — Grupa Lotos та PKN Orlen — 6 млн тонн і 14,5 млн тонн відповідно. При цьому польський ринок нафтопродуктів лише на 20% залежний від імпорту дизельного пального.

Польська нафтопереробна галузь забезпечує внутрішній ринок нафтопродуктами, однак його специфіка є такою, що експорт вигідніший за продаж на внутрішньому ринку. У зв'язку з цим Польща імпортує 39% бензину для потреб населення.

Слід зазначити, що у двічі менша Польща споживає удвічі більше пального, ніж Україна. Якщо українець з середньою зарплатою щороку може придбати 230 л 95-го бензину, то поляк купить 420 л, росіянин — 800 л, білорус — 480 л.

Поки нафтопереробна галузь України стоїть, уряд вирішує підлатати дірку в держбюджеті за рахунок підвищення ввізного мита на імпорт нафтопродуктів.

У роздрібну вартість бензину чи дизелю закладено такі чинники: 60% — вартість нафти, 5-7% — транспортні витрати, 3-5% — прибуток і 30% — податки.

Оскільки майже 80% бензину і дизельного пального в Україну завозиться з-за кордону, неважко здогадатись, що підняття ввізного мита вдарить не по фірмах-імпортерах, а по кишені пересічного українця.

Більше того, так українців власною кишенею змусять легалізувати “чорний ринок” нафтопродуктів, який вигідний як владі, так і тіньовим нафтотрейдерам.

Відповідно до листа Міністерства фінансів керівництву Міндоходів лише за 2012 рік держбюджет не отримав понад 4 млрд грн через скорочення легального імпорту нафтопродуктів та використання тіньових схем.

Про те, що значна частина нафтопродуктів ввозиться на територію України контрабандою, свідчить також інформація Держстату про кількість споживання бензину у 2012 році, дані Держмитслужби про його імпорт, а також звіти Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

Різниця між офіційними даними з переробки, імпорту та споживання нафтопродуктів становить близько 2 млн тонн. Такі тіньові оборудки контролюючим органам добре відомі, але вони прикриваються владою.

Тож поки українські олігархи на збиток українській економіці нарощують свої мільярди, український уряд знищує залишки енергетичної незалежності країни.

Ігор ВАСЮНИК