Давайте ми спробуємо не впадати у відчай. Борис Джонсон став уособленням якоїсь надії для багатьох українців. Пригадуючи його перший візит до Києва, це просто було щось неймовірне. Без анонсу, без нічого Борис Джонсон — розпатланий та в краватці, зав'язаній набакир, як завжди. І тут він з'являється з Зеленським. Це було щось незвичайне.
В цій частині він заслужив любов українців дуже швидко. Його заяви щодо України і позиція Великої Британії завжди були свідченням того, що немає двочитань у російській агресії щодо України. Немає толерування у Великій Британії — це основна заслуга. Навіть останнє таке не дуже розголошене повідомлення про те, що парламент Великої Британії підтримав передачу Україні літаків F-15 та F-16, лише додають до того, що позиція, сформована, зокрема і Борисом Джонсоном, щодо України...
Ми себе лякаємо тим, що ми втратимо підтримку після відходу Джонсона з посади. По-перше, давайте скажемо чесно, що усі високопосадовці Великої Британії та навіть новопризначений очільник Генштабу Великої Британії підтримують Україну. Ніхто не говорить, що щось не так. Жодної заяви. Це швидше у конгресменів США є доволі такі проросійські позиції щодо України. А от у Великій Британії ми такого не помічаємо. Британці вже навчені навіть тією ж історією про отруєння Скрипалів. Вони знають, хто такі росіяни.
Джонсон відіграв в цій частині не останню роль. Я думаю, що багато хто знає, що він є яскравим прихильником політики Уїнстона Черчилля, яку той проводив у період Другої світової війни. Сам Борис Джонсон — це навіть фанат Черчилля. Якщо порівнювати в історичному ракурсі те, як Черчилль ставився до Радянського Союзу, та перекласти цей образ на Бориса Джонсона, то, як на мене, це фактично одне й те саме. Дійсно, він сформував громадську думку таким чином, що навряд чи зміниться ставлення Великої Британії щодо України.
Але, поряд із тим, на сьогоднішній день Велика Британія не є визначальною в питанні підтримки України. Це також факт. Так, вони передають нам важке озброєння, вони надають нам іншу допомогу, але обсяг допомоги приблизно співставний із обсягом допомоги від тієї ж Німеччини. Але якщо порівнювати зі США, то це в рази менше. Я не применшую значення, але просто хочу, щоб українці не впадали у відчай.
Тим паче, не завтра Борис Джонсон піде з посади. Він ще буде певний час виконувати свої обов'язки. Їхні протиріччя всередині Консервативної партії якраз є показником демократичності процесів всередині цієї політичної сили. Поки що ситуація виглядає доволі позитивно для України. Якщо надалі позиція консерваторів буде більш монолітною, то це навіть нам додасть. Те, що Борис Джонсон не піде з великої політики, я більш ніж переконаний. Він і надалі відстоюватиме інтереси України, навіть якщо не буде премʼєр-міністром. Він залишиться яскравою постаттю. Колишніх премʼєр-міністрів Великої Британії не буває.
Що зіграло в цьому роль? Ви знаєте, не можна відкидати версію втручання російських спецслужб у діяльність саме Консервативної партії. Я би цього не заперечував, тому що ми вже навчені, що в росіян руки довгі, і грошей в них багато. Тому цей факт треба перевіряти і ставити під сумнів однозначно. Але моя особиста думка, що тут швидше стояло питання, аби знайти привід, щоб швидше зняти Бориса Джонсона — не більше того. Мені так видається, я хотів би, щоб я не помилявся. Я маю велику надію, що британці зараз, розуміючи необхідність підтримки України, навряд чи змінять свою політику.
Сьогодні вибудовується дуже серйозний пул країн, який можна назвати фінансовою антипутінською коаліцією, військовою антипутінською коаліцією. Велика Британія в цьому клубі займає не останню роль, це країна Великої сімки. Давайте згадаємо останню зустріч G7 і таке інше. Я погано собі уявляю, як сьогодні Велика Британія може змінити позицію в умовах того, що відбуваються ці масовані обстріли цивільного населення України. І вони раптом там перевзуються, і Консервативна партія завтра скаже: “Та ні, путін все правильно робить”? В мене думки, що це така внутрішньополітична боротьба.
Тим паче, міністр закордонних справ Ліз Трасс, яку називають наступницею, фактично публічно виказала підтримку Борису Джонсону. Це означає, що якщо вона буде обрана на посаду очільника партії та очолить уряд, то вона продовжуватиме політику Бориса Джонсона. Тим паче, я жодного разу не чув, щоб вона висловлювалася неоднозначно щодо України або не заявляла про свою підтримку. Завжди позиція зовнішнього відомства Великої Британії була доволі чітка. Я хочу вірити в те, що це партійні традиції.
Зверніть увагу, комітет 2022 року, який займається процедурними питаннями щодо порядку відставки з посади премʼєр-міністра, — це внутрішньопартійний процес, який вже діє 100 років. Вони навіть не дуже поспішали його змінювати. Вони прихильники традицій, які діють у політиці Великої Британії. Це дуже важливо розуміти. Тобто сталість традицій, сталість демократичних процесів надважлива. Тут вона поки що, як на мене, зберігається.
Я не готовий робити прогнози (щодо наступника Джонсона на посаді, — “Апостроф”). Тим паче, давайте скажемо відверто, що Консервативна партія Великої Британії, так само як і партії Сполучених Штатів Америки — це доволі демократичні інститути, в яких праймеріз — це дійсно процес, який відбувається доволі прозоро. Тому певні течії можуть там бути. Але, знову ж таки, фактор війни в Україні навряд чи дасть змогу будь-кому з політиків проводити іншу політику у Великій Британії. Реакція суспільства і політикуму буде, як на мене, доволі жорсткою. Навряд чи щось зміниться в цій частині.
Подивимося, кого виберуть лідером партії. Робити такі прогнози — справа доволі невдячна, з огляду на те, що там є демократія. Це в нас ми могли говорити свого часу, що Янукович — лідер “Партії регіонів”. Призначили. Або там ще когось — не буду називати — призначили. Ні, в нас таких процесів взагалі в партіях немає. Всі заяви про праймеріз — це більше окозамилювання і все. А там ці процеси абсолютно прозорі. Тому подивимося.
Валерій КЛОЧОК
