Бідака переживав, що не вистачить голосів...

Прокуратура вже довела факти крадіжок міського майна на 70 мільярдів гривень, а Довгий у цей час говорить наступне: “Я щиро пишаюсь нашою спільною працею, і я високо ціную той досвід, який був досягнутий мною і нами у цій сесійній залі”.

Так, дійсно, за ці п'ять років пан Довгий дуже виріс — у професійному сенсі, як сам зауважив. Він так добре навчився маніпулювати людьми, затикати роти депутатам від опозиційних фракцій, переходити на особистості, зневажати і ображати жінок-депутатів, затягувати позачергові засідання майже до ранку... Все це робилося з метою догодити меру та виконати “план” з роздачі землі та майна. Колишній Секретар так примудрився “посилити охорону” в Київраді, що на сесію часто-густо не могли потрапити ані журналісти, ані помічники депутатів. Мабуть, терактів боявся.

Дозволю собі ще одну цитату з Довгого: “Ми прийняли майже 10 тисяч господарських рішень, абсолютною більшістю з яких ми можемо гордитись”, — каже Довгий. Що ж, якого масштабу набули оборудки з землею в часи безкарного правління “молодої команди”, знає весь Київ! Я переконаний, після всього, що зробив колишній Секретар, його не можна залучати до роботи в органах влади, а до державних установ — не підпускати й на гарматний постріл! Більш того, пан Довгий має бути покараним, а не пишатися тим, скільки землі та майна були розпродані за безцінь. Не думаю, що гідність тепер вимірюється здатністю уміло красти.

Під час своєї промови Довгий запевняв усіх, що рішення піти з посади Секретаря Київради було його особистим, і весь час закликав депутатів підтримати його. Бідака, так переживав, що не вистачить голосів! Навіть телефонував депутатам особисто, думаю, до останнього сподівався — а раптом знову не проголосують? Але, як не дивно, рішення про його відставку підтримали не тільки депутати від опозиції, а і всі його вчорашні подільники. Що змінилося за кілька днів — можна лише здогадуватись.

Зрештою, усе це не суттєво, адже колишній диригент земельного дерибану був і залишається депутатом Київради, і, як зазначив він сам, відмовляється від своєї посади, але не відмовляється від “принципу захисту місцевого самоврядування і верховенства представницького органу — Київського міської ради”. Як це тлумачити? Схоже, колишній Секретар працюватиме так само, як це було і донині.

Тепер на порядку денному постане питання про обрання нового Секретаря Київради. Але на судні, котре проїла іржа, марно міняти капітана, бо воно все одно піде на дно. Отже питання, хто стане новим “ведучим засідань” — несуттєве, бо ані пан Довгий в якості депутат, ані решта “нової більшості” за один день не переродяться.

Якщо влада дійсно вболіває за Київ та киян, наступним кроком має стати призначення позачергових виборів Київського міського голови та депутатів столичного парламенту.

Віталій КЛИЧКО