Азаров “кине” Януковича?

Всі, хто обіймав посаду керівника виборчого штабу президентської або парламентської кампанії Януковича, Віктора Федоровича згодом “кидали”. То чому має стати винятком Азаров? Уродженець російської глибинки вже цілком натуралізувався в українському політикумі.

Отже, зробимо невеликий екскурс у минуле. У 2004 році виборчий штаб кандидата у президенти Віктора Януковича очолив відомий банкір і бізнесмен Сергій Тігіпко. Причому зробив це Сергій Леонідович аж ніяк не з легким серцем. Адже молодий і енергійний Тігіпко розраховував, що земляк-дніпропетровець Леонід Кучма зробить його своїм наступником. Але не склалося. Так само, як 2001 року “Данілич” не призначив екс-“комсомольчика” прем’єром, віддавши перевагу Анатолію Кінаху, в 2003 році Кучма назвав кандидатом “від режиму” на посаду глави держави Віктора Януковича. А Тігіпко уже створював виборчий штаб, завіз дорогезних французьких політтехнологів зі славетної “стайні” Жака Сегела. І все дарма!

Кажуть, Кучма чудово усвідомлював, що Тігіпко має практично стовідсоткові шанси “винести” Ющенка на виборах — на відміну від “двічі несудимого”.

Але Леонід Данилович став жертвою звичайного політичного шантажу: “дони” в ультимативному тоні заявили, що в разі висунення Тігіпка вони напрямки ідуть до “месії” і домовляються про формат “Ющенко — президент, Янукович — прем’єр”. Кучма мусив поступитися. А Тігіпка порекомендував начальником виборчого штабу Януковича. Сергій Леонідович пішов на цю посаду, явно сподіваючись, що “відірве” хоча б прем’єрство при президентові Януковичі.

Як кажуть ті, хто бачив Тігіпка у штабі, працював він, особливо не напружуючись, виступав скоріше обличчям кампанії, ніж її мотором. Для реальної організаційної та медійної (у тому числі брудної) роботи були Андрій Клюєв, Раїса Богатирьова, Едуард Прутнік, Ганна Герман.

Майбутній глава уряду вів переговори та наради, світився в “ящику”, не надто вникаючи в “темники” та механізми фальсифікації результатів виборів. Цим займалися інші.

Але не так сталося, як гадалося. Приспіла “помаранчева революція”, другий тур був оскаржений у судовому порядку, стало зрозуміло, що президентом Януковичу не бути. Відтак не бути і прем’єрові Тігіпку. Сергій Леонідович “кидонув” Віктор Федоровича навіть не тоді, коли втік, полишивши штаб напризволяще.

Спочатку 30 листопада 2004 року Тігіпко закликав основних гравців української політики оголосити нові президентські вибори. При цьому не виключив, що сам балотуватиметься на посаду глави держави. Отут і був справжній “кидок” Януковича з його боку.

Адже Тігіпко накивав п’ятами з України лише після того, як ніхто з топ-політиків не прореагував на його хоробрий заклик. Відключивши телефон, він вирішував особисті питання — з “автоекзилу” повернувся з другою дружиною. Сьогодні, після кількарічної “перерви на бізнес”, Тігіпко заявив про балотування у президенти, щосили заперечуючи, що є технічним кандидатом, який має “поскубти” електорат Яценюка і частково Януковича.

Перед безславним третім туром на ще не остигле після Тігіпка місце прийшов Тарас Чорновіл. На завідомий програш і завідому ганьбу, яка підсилювалася статусом “запроданця, який змушує славного батька смикатися у домовині”.

Треба віддати належне Тарасу В’ячеславовичу: це ганьбисько він переніс мужньо, робив усе, що міг, до самого фіналу. Заслужив тим неабиякої ласки в Януковича.

“Лідер” простив йому згодом навіть голосування за визнання Голодомору геноцидом української нації. Пропонував посаду міністра. На виборах 2007 року Тарас зайняв третю сходинку у виборчому списку Партії регіонів.

Але сказано ж — “зачароване місце”. У листопаді 2008 року Тарас Чорновіл заявив про своє розчарування у партії та її “Лідері” після зриву коаліції з БЮТ, а за місяць він був виключений з лав ПР. Депутат дав після цього цілу низку інтерв’ю з вельми ядучими оцінками на адресу колись улюбленого Януковича. Досить навести цитату з інтерв’ю сайту “Главред” 6 лютого ц.р.: “Гадаю, Януковича переконали і змусили втягнутися у все це бізнес-групи, і те, що Янукович, на превеликий жаль, поводиться сьогодні як абсолютно залежна людина, для мене — чинник сорому. Я вашому виданню скажу фразу, яку я собі не дозволяв говорити з кінця 2004 року: зараз, після всіх останніх подій, починаючи з вересня-місяця, я вперше можу сказати — я шкодую і мені соромно, що підтримав Януковича тоді, у 2004 році.

Тоді я вважав, що це правильно... Але якщо я міг прорахувати, як еволюціонуватиме Ющенко, і те, що мої чорні “накаркування” збулися, то я не зміг спрогнозувати, яка еволюція відбудеться з Януковичем. Мені сумно: я бачив позитив, а виявилось, що це негатив”.

Нарешті, на парламентських виборах-2007 штаб ПР (читай — Януковича) очолив молодий, енергійний соратник Ріната Ахметова Борис Колесніков, чий бойовий запал підігрівався чотиримісячною “відсидкою” в СІЗО з “милості” “помаранчевих”, зокрема, Ю.Луценка, одного з лідерів конкуруючого НУНСу. Але “регіоналам” забракло зовсім трішки для створення “своєї” більшості та коаліції і формування уряду. Фактично це означало поразку, дарма що ПР зайняла перше місце на перегонах.

Тут знайшлося немало бажаючих цапом-відбувайлом, винним у потраплянні ПР в опозицію зробити саме Бориса Вікторовича.

І до цього процесу “опускання” підключився і сам “Лідер”, який, звісно, винним ні в чому бути не може апріорі.

Сьогодні Колесніков бере участь у черговій кампанії Януковича з пониженням у посаді — як заступник керівника штабу. Він ніколи не дозволяв собі якихось публічних негативних реплік щодо Януковича. Але джерела у ПР стверджують: Колесніков щосили боровся за коаліцію з БЮТ, проти якої вперто виступав Янукович. І в цьому полягав “кидок” Віктора Федоровича з боку Ахметова-Колеснікова, які абсолютно не в захваті від перспективи всенародно обраного президента Януковича з широкими повноваженнями. Він не вдався. Але залишається відкритим ключове для Януковича питання, чи дасть тандем Ахметов-Колесніков гроші на його кампанію. Хто зна!

Таким чином, якщо Микола Азаров раптом “кидоне” Януковича, особисто в автора це ніякого подиву не викличе. Таке вже специфічне це “зачароване місце” на чолі штабу ПР. Якась над ним карма така нависла. Тим паче, що глибоко всередині у натурального доктора геолого-мінералогічних наук і справжнього професора Азарова не може не сидіти відраза до “проФФесора” на прізвисько “Хам”...

Петро ДОМАНСЬКИЙ