Історія Тимощука: шлях від кумира до зрадника

Старт у Луцьку, визнання в Донецьку і переїзд до Санкт-Петербурга

Анатолій Тимощук — вихованець луцької “Волині”. Свою дорослу кар’єру він розпочав у 1995 році на позиції нападника. Футболіст одразу зарекомендував себе, ставши залізно основним гравцем команди буквально на наступний рік після дебюту. 

У 1999-му півзахисник перейшов до “Шахтаря”. У новій команді Анатолій став незамінним гравцем, навіть символом клубу. Він настільки сподобався місцевим уболівальникам, що ті призначили його почесним капітаном символічної збірної “Шахтаря” усіх часів у 2006 році, на 70-річчя заснування клубу. 

Очевидно, Тимощука спокусили умови особистого контракту. Грошей у “Зеніта” вистачало, адже у 2007-му російський клуб підписав партнерську угоду з “Газпромом”. У Росії Толя став своїм: виграв кубок і суперкубок УЄФА, став капітаном команди. 

Прапор на щоках, стрічки у волоссі й рекорди

Якщо клубна кар’єра Тимощука була неоднозначною, то у збірній Анатолій тихою сапою йшов до вершин. Український уболівальник назавжди запам’ятав харизматичного півзахисника у складі національної команди на Чемпіонаті світу-2006. Тоді збірна під керівництвом Олега Блохіна дійшла до чвертьфіналу світової першості. 

Одним з героїв тієї команди був Анатолій. Хоч на полі він не був найбільш помітною фігурою, зате перед грою завжди виділявся серед інших. Тимощук малював на щоках прапор України, а у волосся вплітав синьо-жовті стрічки — справжній патріот… 

У складі національної збірної Тимощук грав аж до 2016 року, завершивши кар’єру у статусі капітана й рекордсмена за кількістю матчів за Україну. Останній, 144-й поєдинок, узагалі увійшов в історію. “Cиньо-жовті” грали проти Польщі у третьому турі групового етапу провального для нас Чемпіонату Європи з футболу. Покійний Михайло Фоменко, головний тренер команди на той момент, випустив Тимощука з лави для запасних замість форварда Романа Зозулі на 92 хвилині матчу за рахунку 0:1. Цей вчинок красномовно описав коментатор поєдинку Віктор Вацко: “Ця заміна — це плювок в обличчя фанатів збірної”.

За два місяці Тимощук оголосив про завершення кар’єри у національній команді України, а вже за рік повернувся до Росії. 

Асистент Луческу і не тільки його

У 2017-му Тимощук повернувся до “Зеніта” на посаду асистента головного тренера команди. Тоді її тренував румун Мірча Луческу, не остання постать українського футболу. За словами румунського спеціаліста, Тимощук отримував й інші пропозиції, але, як і у 2007-му, обрав “Зеніт”. До слова, російсько-українська війна тривала три роки.

Луческу в Росії не затримався, чого не скажеш про Толю. Він залишився на своїй посаді, на якій знаходиться й досі.

Втрачений останній шанс і справа у CAS

У лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України. Частина футбольних “заробітчан” залишили територію країни-агресорки, розірвавши контракти. Серед них — Андрій Воронін і Ярослав Ракицький. Тимощук вирішив залишитися і замовкнути, удавши, що нічого не сталося.

В одному з інтерв’ю Андрій Ярмоленко говорив, що телефонував Тимощуку, щоб запитати, як він спить. “Так само як і ти (Ярмоленко, — LB.ua)”, — відрізав Тимощук. Колишні партнери по команді послали один одного до біса й на цьому їхня розмова завершилася.

Подібні дії Тимощука обурили українську футбольну спільноту, зокрема Олександра Алієва, Артема Федецького й інших. Усі вони й досі відверто й справедливо зневажають цей вибір колишнього капітана збірної України. 

У відповідь на мовчазну підтримку війни з боку Тимощука, Українська асоціація футболу (УАФ) викреслила його з історії українського футболу. Тимощука позбавили тренерської ліцензії, анулювали усі нагороди й рекорди, прибрали з офіційного реєстру збірної та довічно заборонили займатися футбольною діяльністю на території України.

У вересні 2023-го Тимощук подав позов до Спортивного арбітражного суду (CAS) з метою оскаржити рішення УАФ. Слухання у справі відбулися у квітні 2024 року, але рішення досі немає. Як і розуміння, чому Тимощук обрав бік ворога.

Він був таким завжди

Колишня дружина Тимощука Надія Навроцька в інтерв’ю Sport Express запевнила, що поворот не туди у житті Толі відбувся у 2007-му. Після переїзду в Росію він познайомився Анастасією Клімовою. На думку Навроцької, вона була агенткою ФСБ, яка працювала з Тимощуком.

Надія переконана, що Тимощук завжди був слабкодухим. “Він не мав стрижня, у нього немає позиції”, — розповіла вона. У біографії Тимощука є чимало фактів, які вказують на його давню любов до Росії. Зокрема, він контактував з ватажком так званої ДНР Олександром Захарченком. Це сталося якраз після відвідин госпіталю з пораненими українськими воїнами. З огляду на слова колишньої дружини, можна зробити висновок, що підтримка Росії у війні проти України не є випадковою, або не обдуманою. 

У підсумку Тимощук залишився самотнім на території ворога без можливості повернутися додому. Двері в Україну для нього зачинені назавжди, а про його вчинок не забудуть.

“Я не помічав за ним чогось такого, але ситуація показала, що він за людина. Чи краще сказати воно… Усі розуміють, хто він і що він. Чесно, навіть говорити за нього не хочу. Тимощук показав усе своїми діями. Його потрібно викреслити всюди, адже він зрадив свою країну, своїх людей. Нехай тепер сидить там”, — сказав про Тимощука колишній гравець збірної України й київського “Динамо” Сергій Рибалка у розмові з LB.ua.

Віталій ТКАЧУК, спортивний журналіст