Уряд зекономив 15 мільярдів на неповерненні ПДВ

Виходить парадокс: той, хто не має боргів перед державою та держустановами, не може розраховувати навіть на таку форму виплати.

Борги з повернення ПДВ сягнули рекордної за історію незалежності України величини — 15 мільярдів гривень.

Тему компенсацію цього податку взяв на озброєння президент Віктор Ющенко для традиційної критики уряду Юлії Тимошенко. За його словами, Кабмін фактично взяв у підприємців “кредит під нуль відсотків”.

Щоби якось згладити провину перед експортерами, Кабмін реанімував ідею віце-прем'єра Микола Азарова 2003-2004 років щодо випуску ПДВ-облігацій. Але бажання розрахуватися з експортерами папірцями викликало в останніх обурення.

Проблема боргів перед експортерами не нова і майже ніколи не була вирішена остаточно. Але 2009 року борги стали рости, наче снігова куля, а чиновники намагалися всіляко приховати реальну заборгованість, маніпулюючи цифрами.

Проте згодом голова ДПА Сергій Буряк був змушений визнати суму заборгованості у 14,7 мільярда гривень.

Стає незрозумілим, чому так довго терпіли експортери? Адже їм так потрібні обігові кошти в умовах кризи. Чому не завалили владу судовими позовами? Чому не виходили під стіни Кабміну?

Найбільш активними тут виявились не українські, а польські підприємства, які втомилися оббивати пороги податкової і поскаржилися своєму уряду, який вмить поінформував про це Київ.

Очевидно, така апатія викликана двома причинами.

По-перше, Кабмін підсолодив гірку пілюлю, ухваливши для основних постраждалих — металургів — низку антикризових пільг. Це і 12-відсоткова знижка за газ, і занижені ціни на послуги “Укрзалізниці”, і пільгове постачання електроенергії.

Але навіть ці преференції не здатні компенсувати боргів з ПДВ, адже пільг — на півтора мільярди гривень, тоді як боргів — на 15.

По-друге, самі експортери, скоріш за все, часто грішать завищеними сумами заявок на відшкодування податку.

Податкова вже не раз викривала спроби потужних підприємств збільшити суму боргів, вкладаючи у ланцюг посередників фіктивні фірми. Отож, дехто побоюється ворушити минуле, щоб не натрапити на санкції податкової.

Самі ж підприємці відхрещуються від таких схем, боячись потрапити у “чорний список”. Грішать махінаціями, на їхню думку, лише компанії, що проводять операції з псевдоекспорту, тобто взагалі нічого не вивозять.

Звідки виник борг

Обсяги боргів, які де-факто визнала сама податкова, справді вражають. Загалом, вони удвічі перевищують суми, які встигала накопичувати держава у минулі роки. У 2006-2008 роках ДПА боргувала 6-7 мільярдів гривень. Нинішній обсяг — рекордний. Де взяти гроші в умовах порожнього бюджету — загадка.

На виплату ПДВ у бюджеті-2009 заплановано 36,5 мільярда гривень. З них Мінфін використав лише третину, тобто 11 мільярдів. Отже, якщо Мінфін і далі скорочуватиме свої витрати на виплату ПДВ, то бюджет зможе зекономити кілька мільярдів гривень — навіть за умови недобору від скорочення експорту.

Борги з ПДВ виникають через централізовану систему збирання та відшкодування. Гроші перераховуються на єдиний казначейський рахунок Держказначейства, отже, ними може користуватися Мінфін для вирішення своїх питань.

З квітня 2008 року Мінфін запровадив новий спосіб перевірки заявок на відшкодування ПДВ, який мав на меті відійти від системи масових перевірок.

Тепер при подачі податкової декларації треба надати інформацію про податковий кредит і податкові зобов'язання у розрізі контрагентів. Фіскали, перевіривши цю інформацію, мали б відразу повернути гроші. Новація сприймалася як перехід до автоматизованої системи відшкодування, але борги лише зросли.

З 7 мільярдів гривень у середині 2008 року вони зросли до 14,7 мільярда гривень. Причина очевидна: у податківців з'явилося більше підстав для перевірок операцій з контрагентами і претензій до тих чи інших документів.

Значна частина цієї суми — прострочена заборгованість, тобто кошти, які повертаються більше місяця. Часто гроші “висять” у податковій цілий рік.

Варто відзначати, що стрімко набирати обертів борги з ПДВ почали після 2005 року. До цього часу держава не мала простроченої заборгованості. Проте новий уряд узяв курс на боротьбу з шахрайськими схемами повернення податку, отож став виплачувати відшкодування значно повільніше.

Як не віддати ПДВ

Перший спосіб легально не сплачувати борг — використання ПДВ-облігацій. Суть цієї старої схеми така: уряд не повертає борги, а натомість видає цінні папери.

Дочекавшись виплати за купонами, підприємство отримує не лише гроші, але й певний відсоток. А якщо компанія не хоче чекати, то може продати ці цінні папери на фондовому ринку і отримати “живі” гроші, хоч і з певним дисконтом.

Але підприємствам папірці не потрібні. Продати ж облігації вкрай складно, адже на ринку і так вистачає державних облігацій. Експортери чудово пам'ятають ситуацію п'ятирічної давнини, коли доводилося продавати ці папірці з 30-відсотковим дисконтом. Зараз, в умовах кризи, дисконт може бути ще більшим.

Уряд натомість приваблює високими відсотками. Дохідність сягатиме 120% облікової ставки НБУ, тобто близько 17%. Але кого цим можна привабити в умовах тотального дефіциту грошей, високої інфляції та загрози девальвації гривні?

Отже, на ПДВ-облігації погодяться лише ті, кому дуже потрібні гроші. Але що робити з рештою, яка не погодиться на такий паперовий варіант?

Для них податкова підготувала другий спосіб — затягування з перевіркою заявок. Під гаслом боротьби з шахраями ДПА тепер ретельніше аналізує заявки щодо контрагентів.

Якщо є натяк на посередницькі схеми, або якщо покупець за кордоном “липовий”, заявка анулюється і проти експортера можуть порушити кримінальну справу. Наразі митарі вже відхилили незаконні заявки на відшкодування 2,8 мільярда гривень. За версією ДПА, це кожна п'ята гривня, заявлена на відшкодування.

Водночас, можна не тільки відмовляти у виплаті, але й затягувати її, мотивуючи необхідністю провести більш ґрунтовні перевірки.

Третій спосіб уникнути виплат — взаємозалік. Завдання податкової та Мінфіну — не сплачувати ПДВ “живими” грішми, яких просто нема. Виходить парадокс: той, хто не має боргів перед державою та держустановами, не може розраховувати навіть на таку форму виплати.

Чи будуть платити

Водночас, шансів і далі використовувати чужі гроші буде все менше, адже експорт впав більш ніж наполовину. Водночас, збитки підприємств зросли у 2,6 рази. За п'ять місяців річний план із збирання податку на додану вартість виконаний лише на 37%. Отже, дармове джерело для поповнення казни поступово міліє.

Як будуть віддавати ці борги — велике питання. Адже експортери отримують з-за кордону живі гроші, а державі їх просто нема звідки взяти. Можливо, частково борги покриють за рахунок емісійних грошей, якщо ця проблема “допече” бізнес. Але більшість боргів, скоріш за все, і далі висітиме мертвим вантажем.

Чи є вихід з цієї проблеми? Експерти кажуть, що так. Директор департаменту Інституту бюджету і соціально-економічних відносин Артем Рудик вважає, що ситуацію може змінити перехід на автоматизоване відшкодування податку, коли заявлений борг автоматично переходить на рахунок підприємства.

При виявленні корупційної схеми ці гроші можна буде забрати або через суд, або під час наступної операції. Таку систему, каже експерт, варто застосовувати принаймні у роботі з реальними експортерами, склавши відповідний список. А для маловідомих компаній — залишити схему неавтоматичного відшкодування.

Ця система дозволила б знизити фіскальний тягар на бізнес і забезпечити експортерів обіговими коштами. Можливо, уряд 2009 року таки почне її запроваджувати. Якщо, звісно, насправді хоче вирішити цю проблему, а не продовжувати отримувати від бізнесу безкоштовний кредит.

Сергій ЧИГИР