Українсько-російська дипломатична війна загострюється

Жорсткіша лінія України в цьому питанні може пояснюватися також близьким стартом передвиборчої кампанії і необхідністю зміцнити позиції Віктора Ющенка в Західній Україні, – пише Тарас Кузьо в статті, яку опублікував інтернет-портал американського фонду The Jamestown Foundation.

Десятого серпня президент Дмітрій Медвєдєв звинуватив президента Віктора Ющенка в «антиросійському курсі» України. Окрім того, нещодавно Москва вв‘язалася в історію зі взаємним висланням дипломатів. Двома висланими українськими дипломатами стали генеральний консул України в Санкт-Петербурзі Наталія Прокопович і Олег Волошин, старший радник українського посла в Москві. Росія заявила, що це була реакція на «ворожі дії української влади» стосовно двох російських дипломатів. Вона розцінила дії Києва як «відверто антиросійський крок, який шкодить розвитку відносин між Росією і Україною».

Міністерство закордонних справ України (МЗС) і Рада національної безпеки і оборони (РНБО) висловили своє здивування реакцією Росії. «Ми дуже здивовані такою різкою і неадекватною реакцією російської сторони», – заявили в МЗС. МЗС надало російським партнерам досьє, яке містить документи, що підтверджують несумісність із дипломатичним статусом діяльності двох висланих російських дипломатів. «Щодо радника російського посла, то документи були пов’язані з його відверто антиукраїнськими заявами. Це стосується й генерального консула в Одесі, а також де-факто підтримки ним радикальних політичних сил».

Двоє висланих українських дипломатів ніколи не були причетні до діяльності, несумісної з дипломатичним статусом, і на жодній стадії Москва не висловлювала їм попереджень. В МЗС заявляють, що двоє висланих російських дипломатів порушили Віденську конвенцію про дипломатичні зносини від 1961 року і втрутилися у внутрішні справи України. Перший заступник голови РНБО і колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко назвав російську реакцію поверненням до «перевіреної реакційної совкової ментальності у відповідь на абсолютно правомірні дії (української) держави», – прокоментував Огризко.

31-го липня неофіційні джерела повідомили виданню «Українська правда», що два «так звані дипломати», як назвав їх Огризко, причетні до шпигунської і диверсійної діяльності. Генеральний консул в Одесі Алєксандр Ґрачов фінансував і налагоджував співпрацю з місцевими політичними лідерами, використовуючи кошти від незаконних операцій з твердою валютою, здійснюваних тіньовими бізнес-структурами. Така «незаконна шпигунська діяльність на підтримку політичних кроків Росії» мала на меті завербувати «агентів впливу» задля просування російських інтересів в Україні.

Однією з таких контрольованих політичних груп стала розташована в Одесі партія «Родіна», членів якої звинувачують у вбивстві в Одесі в квітні-місяці українського націоналіста. Ґрачов прямо підпорядковувався керівникам Федеральної служби безпеки (ФСБ), які передавали його звіти безпосередньо прем’єр-міністру Владіміру Путіну. Квартира Ґрачова, яка була куплена з цих отриманих незаконним шляхом коштів, розташовувалася в тій же будівлі в Одесі, що й офіс лідера партії «Родіна» Ігоря Маркова.

Висланий старший радник Владімір Лисенко активно займався «в Україні шпигунською і диверсійною діяльністю», – повідомили ті ж самі джерела «Українській правді». «Лисенко встановив неофіційні контакти з представниками місцевих органів влади з метою отримання конфіденційної інформації про позицію України в переговорах щодо Чорноморського флоту».
Окрім того, Лисенко намагався завербувати агентів впливу серед кримських татар з метою заміни лідерів Меджлісу (неофіційного парламенту татар) на осіб, налаштованих більш проросійськи. Тривалий час кримські татари дотримувалися проукраїнської орієнтації, а лідерів Меджлісу обирали до національного парламенту за списками «Руху» (1998) і блоку «Наша Україна» (2002, 2006, 2007).

Третя сфера, в причетності до якої давно підозрювали російських дипломатів, – їхня підривна діяльність разом зі співробітниками ФСБ, що служать на Чорноморському флоті. Вона полягає в спонсорстві «публічних акцій протесту»; коли, наприклад, кораблі НАТО прибули до Севастополя, вони організували протести на підтримку російського флоту. Антинатівські і антиамериканські протести не на жарт розгорілися в Криму влітку 2005 року, одразу ж після обрання Віктора Ющенка президентом. Їх було організовано проти спільних навчань України з НАТО в рамках «Партнерства заради миру». За правління президента Кучми Москва не організовувала схожих протестів у Криму під час аналогічних навчань у 1995-2004 роках.

Російські лідери, кримські комуністи і кримські російські націоналісти неодноразово попереджували, що якщо Україна здійснюватиме кроки до членства в НАТО, то може втратити Крим. Таку ж погрозу використати сепаратизм з метою підірвати трансатлантичну інтеграцію було застосовано в Грузії в серпні 2008 року. Крим, на відміну від Абхазії чи Південної Осетії, ніколи не вважався зоною «замороженого конфлікту». Тим не менше, українська влада готується до можливих сценаріїв майбутнього конфлікту, і невипадково після вислання російських дипломатів, 3-7 серпня в Криму були проведені масштабні «антитерористичні» навчання, організовані Антитерористичним центром при Службі безпеки України (СБУ).

Підрозділ СБУ «Альфа», підрозділи міністерства з надзвичайних ситуацій, спеціальні сили міністерства внутрішніх справ і кораблі українського флоту в ході запланованих навчань співпрацювали з органами влади. Подвійна мета навчань полягала у тому, щоб перевірити рівень співпраці між українськими спецслужбами і органами влади на випадок «надзвичайної ситуації» чи «проведення антитерористичної операції». Обидва сценарії включали протидію гіпотетичним загрозам з боку «терористів» (у даному випадку, це евфемізм для сепаратистів).

Інформація про співпрацю Лисенка з ФСБ, яка просочилася, пояснює, чому минулого місяця СБУ висунула вимогу про відкликання співробітників ФСБ з Чорноморського флоту до грудня-місяця. Приводом для перебування співробітників ФСБ у Севастополі є нібито гарантування безпеки Чорноморського флоту. Судячи з українських джерел, вона може бути другорядною у порівнянні зі співпрацею з російськими дипломатами у сфері шпигунської чи підривної діяльності. Проте невідомо, чи жорсткіша лінія України щодо шпигунської і підривної діяльності Росії є наслідком початку передвиборчої кампанії в Україні та має на меті збільшити популярність Ющенка серед націоналістично налаштованого електорату в Західній Україні, чи все ж таки результатом активізації Росією розвідувальної діяльності проти України, чи комбінацією обох факторів.

Тарас КУЗЬО

Перевод - Inozmi