У жовтні — обвал гривні, у листопаді — обвал влади

Чому ні до чого не призвели “податковий майдан”, “день гніву”, “весняний марш протесту” і ряд місцевих “виступів”? — Тому що українця зачіпає й примушує рухатись лише те, що стосується лише його особисто.

Притиснули податками підприємців — “так їм і треба, буржуям новоявленим, наживаються на нас” — думає більшість.

Хтось чубиться й гнівається через якісь там прапори, флоти — “хай чубляться, якщо розуму нема”.

Весняним маршем протесту пройтись — “за гроші можна й помарширувати, якщо погода гарна, оплата погодинна”...

Українця може зачепити лише те, що стосується його особисто, належить йому особисто — його гроші.

Так, як це починає зачіпати “навіть” білорусів.

Серед головних причин падіння білоруського рубля в 3 рази (!) стало швидке зростання негативного зовнішньоторговельного сальдо. У 2010 році в них воно сягнуло 9,6 мільярдів доларів, що на 33% більше ніж у попередньому році. А лише за перший квартал цього року негативне сальдо досягло 2,8 мільярдів доларів, що вже в 2,5 рази більше відповідного періоду минулого року.

В Україні відбувається аналогічна тенденція.

У 2010 році негативне сальдо торгівлі товарами в нас склало 9,3 мільярди доларів, збільшившись у порівнянні з попереднім роком в 1,6 рази. За перший квартал цього року негативне зовнішньоторговельне сальдо, за даними НБУ, уже складає 3,5 мільярди, що в 2,6 рази перевищує відповідну торішню цифру.

Найгіршим, ще й об'єктивнішим, є порівняння навіть не з білоруським досвідом, який ми спостерігаємо просто зараз. А з нашим власним минулим.

Справа в тому, що в порівнянні з обвальним для гривні 2008 роком, у якому в першому кварталі негативне сальдо складало “лише” 2,4 мільярдів доларів, цьогорічній перший квартал уряд завершив із прискоренням негативного сальдо більше ніж на 1 мільярд — до 3,5 мільярдів доларів.

І тенденція перевищення темпів росту імпорту над експортом продовжується й у квітні, і в травні. Такими пришвидшеними темпами цьогоріч, кризової точки перед обвалом гривні ми можемо досягнути не після 3 кварталу, як у 2008 році, а вже після 2 кварталу, улітку.

Єдине, що може відтягнути агонію — сезонне літнє ділове затишшя, яке відбувається щорічно.

Але восени:

— після повернення з відпусток громадян;

— не повернення ПДВ підприємствам;

— підвищених цін на газ і, відповідно, на все інше;

— недонаповненого бюджету через списані 24 мільярди гривень боргів олігархів перед бюджетом, і, як наслідок, ще збільшеного державного боргу, який до кінця року буде більшим за 2 річні державні бюджети;

недоотримані доходи аграрного сектору через експортні обмеження “мудрого” уряду, а значить недонадходження від цього експорту іноземної валюти —

— ми, після вересня, підсумуємо 3 квартали фінансового краху.

І в жовтні нас чекає дзеркальне відображення всього цього на українському валютному ринку, яке в нас завжди завершується однаково — обвал гривні.

Здається, що сценарій дуже схожий, навіть ідентичний з 2008 роком? А знайдіть бодай одну різницю в методах і прийомах роботи діючого й попереднього урядів. Та в результатах цієї роботи. А ніякої різниці.

Різниця з 2008 роком буде лише в тому, що економічний провал уже не можна буде вміло вигороджувати “світовою фінансовою кризою”.

Тому, у листопаді український політикум чекає відповідальність за все й за всіх — і за “владу” і за “опозицію”.

Не допоможуть і постановочні політичні шоу в “непримиренне протистояння” між провладною брюнеткою та проопозиційною блондинкою. Час ігор закінчився.

Лише після обвалу гривні, яке торкнеться кожного українця незалежно від соціального статусу, місця народження й проживання, мови спілкування та релігійної, партійної, прапороносної приналежності — лише тоді можливим буде “безстроковий бунт гніву майданами, вулицями, владними кабінетами”.

Аж до повного виведення владно-опозиційної саранчі з поки що плодовитої, поки що нашої землі...

Андрій НОВАК, Голова Комітету економістів України