Що сталося?
Наприкінці березня Німеччина погодила будівництво “Північного потоку-2”. У четвер стало відомо, що Фінляндія також дозволила “Газпрому” будувати суперечливий газопровід в обхід України.
Крім того, у компанії Nord Stream 2 AG — оператора “Північного потоку-2” — стверджують, що процедури отримання дозволів в інших країнах уздовж маршруту газопроводу — Росії, Швеції та Данії — йдуть за графіком.
Нагадайте, що таке “Північний потік-2”
“Північний потік-2” є розширенням ”Північного потоку”.
Проект “Північний потік” — це дві нитки газопроводу загальною потужністю 55 млрд куб м газу на рік від узбережжя Росії через Балтійське море (точка входу — місто Виборг) до Німеччини. Прокладення трубопроводу почалося у квітні 2010 року, газ почав надходити 8 листопада 2011 року.
Точкою входу “Північного потоку-2” в Балтійське море стане район Усть-Луги Ленінградської області. Передбачається, що газопровід пройде по дну Балтійського моря і вийде на території Німеччини в районі Грайфсвальда, недалеко від точки виходу “Північного потоку”.
Сукупна потужність двох ниток “Північного потоку-2” — теж 55 млрд куб м газу на рік. Тобто сумарна проектна потужність “Північного потоку” і “Північного потоку-2” становить 110 млрд куб м газу на рік.
Яка потужність української ГТС?
За словами енергетичного експерта Валентина Землянського, українська ГТС у сучасному стані здатна прокачувати на рік до 140 млрд куб м палива. Раніше також стверджувалося, що ГТС здатна забезпечити транзит і 160 млрд куб м.
Наразі труба перекачує близько 90 млрд куб м транзитного газу. Тобто система вже істотно недовантажена.
Що може втратити Україна?
Дохід України від транзиту російського газу до країн ЄС за 2017 рік становив близько 3 млрд дол.
У 2017 році Україна транспортувала 93,5 млрд куб м газу для європейських споживачів, що є рекордним показником за останні сім років.
Контракт на транзит між “Нафтогазом” і “Газпромом” був підписаний у 2009 році. Термін його дії спливе 31 грудня 2019 року. Після програшу російської компанії у Стокгольмському арбітражі її керівництво ініціювало розірвання всіх газових угод з Україною. Це тривала процедура, тому контракти, скоріш за все, діятимуть до кінця терміну.
Якщо контракт на транзит не буде продовжений на вигідних для України умовах, і Росія збудує “Північний потік-2”, тоді Україна втрачатиме величезні суми коштів — до 3,5 млрд дол щороку.
Росія відмовиться від транзиту через Україну?
Три роки тому глава “Газпрому” Олексій Міллер у жорсткій манері говорив, що транзит територією України після закінчення контракту необхідно “обнулити”.
Згодом висловлювання СЕО компанії пом'якшилися. Остання заява, зроблена Міллером 11 квітня, свідчить, що російський монополіст таки розраховує на транзитні потужності України, однак мова йде про скромні обсяги.
“Ми ніколи не ставили питання про відмову від української ГТС. Транзит цілком може зберегтися в обсязі 10-15 млрд куб м на рік, але українська сторона повинна довести економічну доцільність нового контракту”, — сказав керівник “Газпрому”.
Тобто транзиту бути?
Не зовсім. Запропоновані “Газпромом” обсяги прокачування економічно збиткові для України.
Транспортувати 10-15 млрд куб м газу на рік Україні невигідно. За таких обставин Києву доведеться вкладати свої кошти.
Міністр енергетики Ігор Насалик повідомив, що економічно вигідним транзит стає при річному обсязі 40 млрд куб м газу.
Виходить, росіяни диктують свої умови?
Ні. Проти “Північного потоку-2” виступає чимало країн, серед яких — США. Недавно представник уряду цієї країни заявив, що іноземні компанії, які беруть участь у будівництві газопроводу, можуть потрапити під санкції. Це один з варіантів блокування проекту.
“Європейським компаніям, якщо вони потрапляють у санкційний список, це невигідно. Тому цей проект для них не надто перспективний”, — розповідає голова парламентського комітету у закордонних справах Ганна Гопко.
Крім США, серед супротивників проекту — Польща, Молдова, Естонія, Литва, Латвія та Данія.
Саме остання наразі забороняє проходження газопроводу через свої територіальні води, хоча у РФ і заявляють, що проблем з дозволами не існує. Гопко наголошує, що Данія виступає проти, однак вже відчувається тиск на неї.
“Хотілося б, аби Данія втрималася. Однак навіть якщо вона не дозволить будувати на своїй території, РФ може планувати реалізацію “Північного потоку-2” в обхід цієї країни. Це буде значно дорожче. Там доведеться задіяти складні технології, і це може вимагати більше часу”, — зазначила депутат.
Крім того, кілька тижнів тому депутати Європарламенту підтримали законопроект, який поширює правила внутрішнього газового ринку ЄС на “Північний потік-2”. Правила були змінені з метою блокування проекту.
Таким чином, якщо правила Третього енергопакета будуть застосовуватися до “Північного потоку-2”, то для проекту необхідно буде створити незалежного оператора.
“Газпром”, який є єдиним акціонером Nord Stream 2 AG, повинен буде вийти з капіталу газопроводу або залишитися там тільки як фінансовий інвестор, втративши можливість впливати на операційну діяльність.
Крім того, тарифи на прокачування треба буде погоджувати з регулятором, а доступ до газопроводу зможуть отримати інші постачальники. Отже, казати, що Україна залишилася без підтримки Заходу, не зовсім коректно.
А чому Німеччина дозволила будівництво?
Дозвіл дійсно був наданий, однак варто звернути увагу на заяви Ангели Меркель, які вона зробила за підсумками переговорів з українським президентом.
По-перше, канцлер Німеччини вперше публічно визнала наявність політичної складової в проекті “Північний потік-2”.
По-друге, вона підкреслила, що транзит газу має стратегічне значення для України, тому, розглядаючи питання будівництва, слід однозначно вирішити цю проблему. “Північний потік-2” не може позбавити Україну транзиту”, — наголосила Меркель.
“Північний потік-2” побудують чи ні?
Заява німецького канцлера — зовсім не відмова від будівництва. При цьому, на думку енергетичного експерта Карела Хірмана, позиція Берліна про збереження транзиту через Україну вигідна для Києва.
“Нова позиція Німеччини віддає ініціативу в руки України. Тепер головне — не проспати цю можливість”, — каже експерт.
Що для цього треба зробити?
По-перше, Україна разом з європейськими партнерами повинна підготувати реалістичну пропозицію для газового транзиту після 2019 року.
“Однією з основних складових цієї пропозиції повинен бути анбандлінг “Нафтогазу” (виділення в окрему компанію керівника газотранспортної системи. — ЕП), що дозволить йому відповідати вимогам Третього енергопакета ЄС.
Другим компонентом пропозиції повинно бути створення консорціуму з управління ГТС з респектабельними газовими європейськими операторами, які не беруть участі в інших проектах “Газпрому”, — вважає Хірман.
Ці партнери, каже експерт, можуть допомогти створити єдиного оператора для українського газового ринку та для партнерів за транзитом і таким чином сформувати максимально переконливу позицію для переговорів України з “Газпромом” про умови нового транзитного контракту.
“Це ключове домашнє завдання для Києва. При цьому вікно можливостей може протриматися недовго. У Києва нема часу для тривалих розмов і внутрішніх сварок.
Головне — не варто забували, що питання продовження транзиту вже давно не лише економічне. Тепер це питання національної безпеки і політичної незалежності України”, — підсумував він.
Микола ТОПАЛОВ
Что скажете, Аноним?
[15:06 24 ноября]
[11:45 24 ноября]
[08:15 24 ноября]
15:45 24 ноября
12:30 24 ноября
12:00 24 ноября
11:30 24 ноября
10:00 24 ноября
[16:20 05 ноября]
[18:40 27 октября]
[18:45 27 сентября]
(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины
При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены
Сделано в miavia estudia.