Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

США кидають сусідів Росії

[14:58 17 мая 2010 года ] [ The Washington Post, 17 мая 2010 ]

Для США на пострадянському просторі існує тільки Росія? Адміністрація Обами, намагаючись “перезавантажити” відносини з Росією, робить Москві занадто багато поступок.

Попри численні заяви про неприйнятність російської “сфери впливу”, своїми діями чи бездіяльністю вона допомагає Кремлю цю сферу утверджувати.

Близько 14 місяців тому на цій сторінці я попереджав про “велику угоду” між Сполученими Штатами і Росією в рамках спроб адміністрації Обами “перезавантажити” відносини з Москвою [“Жодних “великих угод””]. Тоді мене непокоїло те, що адміністрація проводитиме політику “Росія передусім” за рахунок її сусідів. Однак, здається, насправді проблема навіть гірша: скидається на те, що адміністрація перейшла до підходу “тільки Росія”, ігноруючи чи навіть кидаючи інші країни регіону.

Найбільш промовистий приклад цієї тенденції з‘явився минулого тижня. У записці, що супроводжувала повторне подання Білим Домом у Конгрес угоди про ядерне співробітництво з Росією, президент Обама зазначив, що ситуація в Грузії “більше не повинна вважатися перешкодою для розгляду” угоди в Конгресі. Адміністрація Буша підписала цю угоду, названу “123”, в травні 2008 року, але за чотири місяці відкликала її з розгляду Конгресом, знаючи, що внаслідок вторгнення Росії в Грузію в серпні того року ратифікація провалиться. Російські війська і досі займають сепаратистські території Грузії, Абхазію і Південну Осетію, грубо порушуючи угоду про припинення військових дій між двома країнами. До того ж росіяни будують бази в обох регіонах, які Москва визнала незалежними державами. Ситуація залишається напруженою і вибух цілком може повторитися.

Одна справа — подати на повторний розгляд угоду “123”, зазначивши, що Сполучені Штати все ще мають серйозні розбіжності з Росією щодо Грузії. Натомість так прямо заявляючи, що ситуація в Грузії більше не створює перешкод для розвитку російсько-американських відносин, адміністрація по суті кидає грузинів і дає Росії зелене світло для продовження провокаційної поведінки на її кордонах.

Інтерес адміністрації Обами до відновлення Договору про звичайні збройні сили в Європі, за яким Росія призупинила виконання зобов’язань наприкінці 2007 року, викликає схожі занепокоєння. Попри зусилля адміністрації Буша вмовити союзників по НАТО та інших підписантів договору задовольнити побоювання Росії, Москва відмовилася виконувати так звані “стамбульські зобов’язання”, підписані в 1999 році. Відповідно до них, Росія пообіцяла вивести свої війська з Грузії і Молдови. Жодна із цих країн не давала Росії згоди на окупацію частини своєї території, але проблема ще більше погіршилася після вторгнення Росії в Грузію. У той час як раніше Росія повинна була покинути тільки одну базу, в Гудауті, то тепер вона має набагато більше військ і військового спорядження на території Грузії (і жодного виведення російських військ з Молдови також не відбулося).

Чи зрадить адміністрація Обами Грузію і Молдову заради усунення дратівливих питань з порядку денного у відносинах з Москвою та припинить наполягати на виведенні російських військ з цих двох країн? Чи вчинить правильно — розглядатиме “згоду країни-господаря” як священний принцип і вживатиме заходів для відновлення Договору про звичайні збройні сили в Європі, що може стати механізмом для сприяння майбутньому виведенню російських військ з Грузії і Молдови?

Обама та інші високопоставлені представники США неодноразово заявляли, що не визнають російської “сфери впливу”, але дії чи бездіяльність більш промовисті, ніж слова. Ігноруючи решту країн регіону, окрім Росії, адміністрація забезпечує Москві саме таку сферу. За деякими підрахунками, Обама говорив і зустрічався зі своїм “другом і партнером” президентом Дмітрієм Медвєдєвим більше разів, ніж з будь-яким іншим лідером — остання їхня розмова відбулася минулого четверга. Він повинен використовувати ці нагоди для надсилання чітких меседжів, що російська агресія та окупація територій її сусідів — неприйнятна. Він також повинен шукати “друзів і партнерів” в інших країнах регіону. Із деякими з цих лідерів порозумітися не дуже легко, вони не є взірцями у питаннях демократії і дотримання прав людини — але, знову ж, такими не є ані Медвєдєв, ані російський прем’єр-міністр Владімір Путін.

Девід Дж. КРАМЕР

Перевод — ИноСМИ
 

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.