Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

Ще рано шукати в російській політиці партнерів для діалогу — редактор “Медузи”

[16:28 16 сентября 2015 года ] [ Радіо Свобода, 16 вересня 2015 ]

Колишня редактор Lenta.ru, що заснувала російськомовне видання в Латвії: “Ми можемо говорити все, що вважаємо за потрібне”.

Для багатьох українців, які шукають безсторонньої інформації про Росію та ті питання, які хвилюють (чи мали би хвилювати) російське суспільство, важливим джерелом новин та аналізу стало інтернет-видання “Медуза”. Цей агрегатний сайт, який також публікує і власні розслідування, був менше року тому створений головним редактором видання Lenta.ru Галиною Тимченко у столиці Латвії, Ризі, після того, як Lenta.ru в Росії звинуватили у розпалюванні національної ворожнечі за інтерв’ю з лідером “Правого сектору” Дмитром Ярошем. На сьогодні, за словами Тимченко, “Медуза” має багатомільйонну аудиторію не лише в Росії, але і серед російськомовної аудиторії по всьому світу. Радіо Свобода зустрілося з Галиною Тимченко під час конференції “Форум 2000” у Празі, щоб запитати, як має виглядати ліберальне російськомовне видання, і чи не згуртовує воно той самий “русский мир”, тільки без Путіна.

— Ми працюємо на російськомовну аудиторію, на тих людей, які думають і читають російською мовою. І мені однаково, де вони живуть. Бо ми всі знаємо, що російські люди, де б вони не жили, в Америці, в Ізраїлі, в Балтії чи в Німеччині, все одно живуть новинами з Росії. Ну, так склалося.

— Ви базуєтеся в Латвії, скільки вас читає людей в країнах Балтії?

— В Балтії нас читає 170 тисяч осіб, що для Балтії дуже багато.

— А в Росії?

— А в Росії, якщо вважати, що ми трохи не дотягнули до трьох мільйонів минулого місяця, то нас читає два з гаком мільйона.

— Що визначило ваш вибір на користь Риги?

— У першу чергу, дешевизна, що, можливо, виглядає смішно у зв’язку з економічною кризою, але колись Рига була одним з найдешевших європейських міст, з одного боку, а з іншого, наявність великої кількості людей, які думають і говорять російською мовою, один часовий пояс з Москвою і те, що в Ризі, на щастя для нас, дуже прості правила ведення бізнесу.

— Це була головна перевага Риги над Києвом? Багато ваших колег переїхали до Києва.

— Щастя їм та успіху. Ми ніколи навіть не розглядали Київ як можливу базу, бо ми хотіли залишатися на нейтральній території.

— На Вашу думку, вони потрапили під український вплив?

— Ви знаєте, боюся, що Вам не сподобається моя відповідь, але, швидше за все, так. Тому що у розмовах з російськими колегами, які зараз працюють в Україні, лунає така тема, що ми говоримо те, що хочуть чути наші читачі. Ми, на щастя, позбавлені цього. Ми можемо говорити все, що вважаємо за потрібне.

— Ви покинули Росію з політичних причин…

— Ні.

— А з яких?

— З економічних. Жодної політики там не було. Я ніколи не заявляла, що опозиціонер чи борюся з режимом. Боронь Боже! Журналістика не передбачає боротьби з режимом. Журналістика передбачає постачання достовірної та об’єктивної інформації своїм читачам. Оскільки в Росії це було б ускладнено, я обрала найлегший шлях з усіх можливих. Можна було залишитися в Росії і зустрічати щодня нових людей з перевірками від пожежників, Роскомнагляду, ФСБ, Генеральної прокуратури, слідчого відділу і спілкуватися з ними. Але мені з ними спілкуватися не хочеться.

— І Ви продовжуєте наполягати на тому, що Ви поїхали з Росії не з політичних причин, що це не був політичний тиск?

— Ну, це міг бути політичний тиск. Але мої причини були абсолютно приземленими і матеріальними. Нам потрібно було діяти швидко, сил в нас було мало, грошей ще менше, тому ми зробили так, як було краще для видання. Чи це є політика? Не знаю, мені здається, що це здоровий глузд і прагматизм.

— Як Ви бачите майбутнє російськомовних видань поза Росією для читачів у Балтійських країнах, в Україні, в Казахстані? Що їх об’єднує, крім спільного радянського минулого і знання російської мови?

— Чесно сказати, дуже складне питання. Якщо порівнювати російськомовних читачів з країн Балтії, російськомовних читачів з України та Білорусі, то в них мало спільного. Їх об’єднує хіба що російська культура, якісь політичні, суспільні, знакові події в Росії. Вони живуть зовсім іншими ідеями і зовсім по-різному. А з іншого боку, все одно Росія залишається точкою тяжіння.

— Культурного, політичного, економічного?

— Культурного, політичного, але головним чином суспільного. Градус суспільного життя в Росії завжди високий. Тому, якщо писати про те, що стосується, так чи інакше, російського суспільства, не потрібно далеко ходити і шукати особливі ідеї для об’єднання.

— Українці, які заглядають у майбутнє, намагаються побачити в сучасній Росії майбутніх партнерів по діалогу. Де, на Ваш погляд, їх потрібно шукати — у таких виданнях, як Ваше, чи будете Ви згуртовувати такого роду людей?

— Гадаю, що партнерів потрібно шукати всюди. Ми добре знаємо, що людей об’єднує спільна справа. Що спільного, крім політики, ми маємо? Є рідні, родини, гігантська кількість змішаних шлюбів (я, наприклад, — також продукт змішаного шлюбу). А якщо говорити про політику, то мені здається, що ще рано говорити про пошук партнерів.

Марія ЩУР

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.