Росія захоплює нафтовий ринок України

Загрузлі в банківських кредитах незалежні оператори намагаються якнайшвидше розпрощатися з АЗС, які стрімко втрачають в ціні.

Чергова “жертва” кризи — донецька компанія “Вік-Ойл”, яка найближчим часом готується продати власну брендову мережу “Укртатнафта” російсько-британській ТНК-ВР за 50 мільйонів доларів.

Небувала кількість поглинань на ринку роздрібних мереж за останні півроку має просте пояснення. Свого часу їх власники вибрали тактику агресивного захоплення ринку, будівництва нових комплексів, що вимагало значних і, як правило, позичених коштів. Втім фінансова криза внесла в ці плани суттєві корективи.

Вартість роздрібного бізнесу почала падати разом з ринком — подешевшала земля, зменшився попит на бензин. При цьому майже вдвічі, через девальвацію гривні подорожчали взяті свого часу кредитні зобов'язання. Більшість власників зіткнулася з необхідністю позбавлятися активів.

Першою ластівкою стала “Альфа Нафта”, господарі якої продали минулого року свою мережу ANP, що налічує 500 АЗС, групі “Приват”, начебто намагаючись врятувати свій найбільший актив — “Укрпромбанк”. Вже сьогодні достеменно відомо, що саме дотування нафтового бізнесу колишніх власників стали однією з причин краху цієї банківської установи.

Необхідність розраховуватися за зовнішніми боргами стала причиною продажу частки акцій західноукраїнського концерну “Галнафтогаз”, якому належить мережа ОККО. Акціонером компанії стане Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), який придбає за 50 мільйонів доларів 22% акцій.

Свого часу експерти досить скептично поставилися до цієї угоди, адже таким чином вся мережа ОККО була оцінена всього в 227 мільйонів доларів, що складає близько 840 тисяч доларів за автозаправну станцію. Однак зараз, на фоні подальшої стагнації на ринку і можливої девальвації гривні, ці цифри виглядають більш ніж пристойно.

Про наміри донецької компанії “Вік-Ойл” продати свій головний актив — роздрібну мережу “УТН-схід” (114 АЗС під брендом “Укртатнафта”) чутки ходили вже давно. Серед потенційних покупців називали російський “Лукойл”. Але угода не відбулася, начебто через неузгодженість ціни. Після цього домовлятися с донецькою компанією вирішила “ТНК-ВР”.

Що змусило “Вік-Ойл” активізувати перемовини с потенційними покупцями точно не відомо. Ймовірніше за все ті самі причини — неможливість обслуговувати зовнішні борги і намагання власників рятувати інші напрямки бізнесу.

Свого часу “УТН-Схід” робила ставку саме на власне будівництво АЗС і активно залучала кредити. З іншого боку, відомо, що власник “Вік-Ойл”, Міжрегіональний інвестиційний союз, займається реалізацією низки будівельних проектів, в тому числі і в столиці, які вимагають коштів.

За оцінками аналітиків компанії UPECO, ціна угоди може скласти до 50 мільйонів доларів. “Наразі середня ціна АЗС складає близько 850 тисяч доларів. Це еквівалентно 95 мільйонам за всю мережу. Однак скоріш за все реалізується не весь пакет акцій, адже близько 27% в статутному фонді “ВІК-ойлу” контролює портфельний інвестор — чеський інфестфонд PPF Investment. Його позиція щодо угоди наразі невідома. Окрім цього компанія має пасиви, які оцінюються в суму близько 200 мільйонів гривень”, стверджують аналітики компанії.

Стратегія росіян: налітай — подешевшало!

Якщо інформація про продаж мережі “Вік-Ойлу” ТНК-ВР підтвердиться, угоду можна назвати більш ніж вдалою для російсько-британського холдингу. Після не надто успішного проекту зі створення джобберської мережі, ТНК на кілька років фактично звернула експансію на внутрішньому ринку, обмежуючись хіба що відкриттям декількох власних “брендових” комплексів.

Однак цього року “танкісти” вирішили вести себе агресивніше. Місяць тому “ТНК-ВР Холдинг” на зборах акціонерів вирішив збільшити інвестиційну програму на 400 мільйонів доларів до 3,4 мільярдів. При чому головна ставка робиться якраз на купівлю нових активів.

Не обійшов цей процес і Україну. На початку року ТНК стала власником мережі “Золотий Гепард” (36 АЗС). Купівля мережі “УТН-Схід” дозволить впритул наблизитись до лідерів ринку. Окрім цього нещодавно “ТНК-ВР” консолідувала майже 100% Лисичанського НПЗ, викупивши 25%-ву частку у свого давнього партнера — українського олігарха Віктора Пінчука.

Аналітики оцінили угоду у 150 мільйонів доларів, що також свідчить про падіння вартості українських нафтових активів. Раніше Лисичанский НПЗ оцінювався щонайменше у 1 мільярд доларів, а отже 25-відсотковий пакет мав коштувати близько 250 мільйонів.

Нова стратегія “ТНК” навряд чи залишиться непоміченою іншими російськими компаніями. Стабільний інтерес до українських мереж проявляють і інші гравці, наприклад, згадуваний вище “Лукойл”.

Більшість експертів сходяться на думці, що найближчими роками на ринку нафтопродуктів відбудеться кінцевий перерозподіл власності. Гравці середньої руки, “затиснуті” дорогими кредитами і необхідністю рятувати інші види бізнесу, віддадуть мережі на милість більш потужних компаній, ймовірніше за все з російським корінням.

Поки що повторюється сценарій з нафтопереробними активами, найпотужніші з яких (Кременчуцький, Одеський, Лисичанський НПЗ) протягом 90-их років через фінансову скруту опинилися в руках російських структур.

Чи відреагує на це якимось чином держава?

Роман ГОРОДЕЦЬКИЙ