Німецький будинок Віктора Януковича

Але “медовий місяць” швидко добіг кінця — романтика завершилася разом із затриманням німецького експерта Ніко Ланге, яке лише підтвердило стереотип, що протягом багатьох років укорінився за Януковичем.

30 серпня Віктор Янукович відвідав з першим офіційним візитом європейську державу. Берлін — це головна зупинка потягу євроінтеграції на шляху до Брюсселя. Чиновники, що працюють у бельгійській столиці, не є самостійними гравцями — вони реалізують позицію керівників держав ЄС, найпотужнішою серед яких є Німеччина.

Газета Die Welt зустріла Януковича статтею про те, якою виглядає сучасна Україна — зокрема, про перетворення в Службі безпеки.

“Наприкінці червня до нього навідалися двоє співробітників СБУ. “Вони відвезли мене до себе”, — згадує блогер Олег Шинкаренко. Там вони звинуватили цю людину в погрозі вбивством президенту та інкримінували йому порушення статті 346 Кримінального кодексу”, — описує газета нові реалії, що виникли в Україні.

Найвпливовіше щоденне видання Німеччини Frankfurter Allgemeine Zeitung присвятило приїзду Януковича одразу дві статті свого журналіста Конрада Шуллера, який також нещодавно потерпав від уваги СБУшників.

Газета описує, як “з приходом до влади Януковича, людини з російськомовного Сходу, в Україні посилився вплив газового лобі”, а потім ці самі люди взяли під контроль СБУ.

“Дедалі більше лунає повідомлень про те, що за журналістами, депутатами та закордонними представниками ведеться спостереження та приховане прослуховування”, — змалював останні події Шуллер.

Леоніду Кучмі, щоб так налаштувати проти себе європейську пресу, знадобилося значно більше, ніж півроку на посаді.

Супровід Віктора Януковича до Німеччини не вмістився в один літак. Довелося летіти двома. Перший — це новий президентський “Аеробус” за 68 мільйонів доларів. Другий орендували у корпорації “ІСД-авіа” — це був борт, яким подорожує футбольний клуб “Металург”.

Щоб висвітлити успіхи Януковича в Берліні, до Німеччини взяли потужний журналістський пул, до складу якого традиційно увійшли В'ячеслав Піховшек і Дмитро Джангіров.

Досягненням українського посольства у Берліні стало включення в програму Януковича покладання квітів до Меморіалу жертв воєн і тиранії. Німецький протокол передбачає це лише під час державних візитів, коли главу держави супроводжує дружина. Тоді як поїздка Януковича мала нижчий статус — офіційний. І приїхав він без першої леді.

Протокол по-українськи

Перед прибуттям Януковича у відомство канцлера вздовж килимової доріжки вишукувалася українська офіційна делегація. Першим у шерензі став глава адміністрації президента Сергій Льовочкін, за ним — віце-прем'єр Тігіпко і міністр закордонних справ Грищенко.

Таке розташування виглядало дивно для європейського політика — шеф офісу президента, технічна по суті фігура, апріорі не може стояти вище керівника зовнішнього відомства, уповноваженого представляти Україну в світі.

В Україні ж інші реалії. І знайомство з українською делегацією почалося для Меркель саме з Льовочкіна.

— Така розстановка — це була вимога приймаючої сторони, тобто Німеччини, — пояснив “Українській правді” керівник управління протоколу адміністрації президента Юрій Ладний.

Але джерела “Української правди” сказали, що все навпаки. Німцям порядок розстановки взагалі не цікавий. А Льовочкін став на чолі делегації за наполяганням Банкової.

Кортеж Януковича в супроводі колони мотоциклістів зупинився біля дверей відомства канцлера. Меркель вийшла на ганок. Янукович потиснув їй руку та взяв за лікоть.

— Я немножко говорю по-английски, но по-русски говорю лучше, — сказав він німкені, усміхаючись в телекамери.

— Но я тоже говорю по-русски, — відповіла Меркель, що походить зі Східної Німеччини та вчила російську в школі.

Після церемонії урочистої зустрічі Янукович з Меркель відправилися на восьмий поверх відомства канцлера — за програмою в них був ланч.

За словами джерел, Меркель під час зустрічі переповіла Януковича свою занепокоєність ситуацією зі згортанням свободи слова і свободи зібрань в Україні. Послалася на лист до неї “Репортерів без кордонів”. Спробувала переконати Януковича, що зберегти демократію в Україні — це в його інтересах.

“Канцлер визнала, що їм, німецьким політикам, теж тяжко грати за правилами, постійно домовлятися та шукати компроміс. Але, сказала вона Януковичу, якщо він буде триматися в межах демократії, це тільки зробить його сильніше”, — розповів один з учасників обіду.

На прес-конференції після переговорів Меркель перерахувала теми, які порушувала в розмові з Януковичем. Свободу преси назвала першою.

Своє вступне слово Янукович виголосив від себе. Це одразу кинулося в очі. Раніше він читав з папірця. Тепер думав і підбирав слова.

Пообіцяв, що газова криза більше не повториться. Попросив Мекрель, щоб “Україна як позаблокова країна отримала гарантії безпеки”. Запросив інвесторів вкладати гроші в Україну.

— Росія отримала в десять разів більше інвестицій. Звичайно, вона і за розміром більша, — визнав Янукович, але знайшов перевагу і в Україні. — Зате ми знаходимося трошки ближче до Німеччини.

Дружина Хорошковського поза підозрою

Перше запитання дали журналісту німецького каналу ARD.

— Де ви більше бачите Україну — з Москвою чи Брюсселем? — запитав він у Меркель та, повернувши голову до Януковича, поцікавився тепер у нього: — Як ви оцінюєте стан свободи слова в Україні? Зокрема і те, що дружина керівника вашої спецслужби володіє медіа-концерном?

Відповідь Меркель була традиційною — не можна так ставити питання, обираючи між дружбою з одним чи з іншим.

Зате слова Януковича були куди оригінальніше. Він наче описував іншу державу.

— В Україні ідуть процеси, які наближують нас до європейських стандартів по різних напрямках. Дозвільна система за ці п'ять місяців скорочена навпіл. Різні технічні стандарти — все це приводиться у відповідність до європейських...

Далі Янукович виголосив те, якою він бачить “Угоду про асоціацію між Україною та ЄС”.

— Дуже важливо, щоб там було відображено перспективу членства України в ЄС. Нам це вкрай необхідно...

Це — новий поворот. У ході переговорів ЄС уже заявив, що у тексті “Угоди про асоціацію” не буде чіткої обіцянки вступу України до Євросоюзу. На це немає мандату в єврочиновників. Тепер, якщо українські дипломати візьмуть на озброєння бажання Януковича, це може запустити процес по другому колу — з ризиком потрапити в глухий кут.

...Далі Янукович перейшов до питання свободи слова.

— Мабуть, я найбільше зацікавлений в тому, щоб процес демократизації в Україні не тільки не зупинявся, а розвивався, — заявив він. — Україна займає одне з кращих місць серед країн пострадянського простору. Але цього недостатньо...

Запитання про дружину Хорошковського так і залишилося без відповіді.

“Демократичний порядок” в Україні

Після рукостискання з президентом Німеччини Янукович перебрався до готелю “Адлон”, де у нього було заплановано зустріч з бізнесменами. В очікуванні українського керівника підлеглі розсілися за столом.

Міністр закордонних справ Грищенко розклав перед собою Ipad та занурився в моніторинг новин, підготовлений МЗС. Менш демократичний аксесуар, телефон Vertu мінімальною вартістю декілька тисяч доларів, дістав чиновник рангом нижче — заступник глави адміністрації президента Андрій Гончарук. Ні в кого з німецьких бізнесменів такого апарату не було...

Скориставшись паузою, “Українська правда” спробувала розпитати Грищенка, чому протокол Януковича поставив його, керівника МЗС, нижче chief of staff президента — Сергія Льовочкіна.

— Зате серед міністрів я був першим! — знайшовся Грищенко.

— В кожній державі це вирішує протокол, — приєднався до розмови Льовочкін. — Наш вирішив так.

У цей час охоронець Януковича, що прибув з ним із Києва, почав руками штовхати журналіста “Української правди” з вимогою відійти — бо десь поруч вже було тіло №1.

Найперше Янукович похвалився німецьким бізнесменам, як він навів лад у себе на батьківщині.

— За півроку при владі нам вдалося забезпечити “демократичний порядок” і зупинити популізм, — розповів Янукович. — Все, у минуле відійшли часи, коли слова “українська демократія” були синонімом “хаосу”!

Далі була традиційна історія про те, що, що до приходу Януковича в президенти нічого доброго в Україні не було.

— Україна двадцять років залишалася нереформована, і весь час ішли тільки розмови, йшла боротьба за владу, сутички..., — перераховував Янукович реалії “старої України”.

Про те, що він три роки працював прем'єр-міністром в цій державі, Янукович волів не згадувати.

— Тільки з приходом нашої команди почалася реальна боротьба з корупцією! Ледь не щодня арештовують високопосадових корупціонерів. Це Україна позбавляється спадку можновладців, чиї руки, за їхніми словами, ніколи не крали, — нагадав Янукович про Ющенка.

Перше запитання із залу стосувалося умов роботи в Україні іноземних банків.

— Я не почув, яке ваше прізвище, тому звертатимуся до вас “пан банкір”, — почав відповідати Янукович і виправився: — “Шановний пан банкір”... Закон про іноземні банки був підготовлений моїм урядом ще в 2007 році, але президент Ющенко заблокував тоді парламент...

І далі — по другому колу про те, як погано жилося при старій владі — і як гарно буде при новій.

Інше бізнесмен попросив Януковича викоренити корупцію при відшкодуванні ПДВ.

— Ми беремося так міцно, що нами вже починають лякати наших партнерів... — басом розсміявся Янукович. — І не тільки в Україні.

Представник компанії Wintershall поцікавився в Януковича інвестиціями в газову сферу. Янукович на це запропонував не будувати “Південний потік”, а розширювати газотранспорту систему України. Для прокладання та управління новою трубою — створити консорціум.

— “Південний потік” в 20 разів дорожче того, що ми пропонуємо Росії та Європі, — підрахував президент. — Сьогодні під час зустрічі з канцлером я запросив її взяти участь у цьому проекті...

Що відповіла йому на це Меркель, Янукович не переказав.

Відповівши на чотири запитання бізнесменів, Янукович попрощався і пішов на зустріч з міністром закордонних справ Німеччини Гідо Вестервеллє. За ним пішла і решта делегації. Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов, не звиклий до протоколу офіційних візитів, не знав, куди діти свій портфель. “Віднесіть його в Кадиллак!”, — передражнив Могильова Сергій Льовочкін.

Несмішний Райкін в переказі Януковича

Останнім пунктом програми Януковича в Берліні був виступ перед німецькою громадськістю. Цей захід викликав ажіотаж — у залі не було жодного вільного місця.

Щоб звернути увагу на утиски демократії в Україні, письменники Сергій Жадан та Ірена Карпа ініціювали пікет Януковича під готелем “Адлон”.

Акція протесту вперше так близько стояла до Януковича. Це могло статися лише в Берліні — в Україні цю нечисельну групу людей заблокував би “Беркут” за кілометр від місця появи президента, а міністр Могильов потім розповів би журналістам, що він так забезпечує громадський порядок.

До пікетувальників підійшов Сергій Тігіпко, який розмовляв з ними десь із півгодини. Самого президента берлінські ентузіасти так і не дочекалися.

Промова Януковича перед німецьким істеблішментом мала стати нагодою гідно завершити візит. Це був його єдиний спіч перед широкою громадськістю. Темою президентського виступу заявили “Україна та ЄС — нове партнерство”.

Однак іспит було провалено — Янукович взагалі не торкнувся теми стосунків з Євросоюзом. Промова виявилася слабкою, без жодної структури — президент торкався багатьох питань, але не доводив їх до кінця, думки стрибали з теми на тему, а невдалі спроби пожартувати так і залишилися незрозумілі європейцями.

— Ми бачили безлад, який стримував розвиток України, — знову почав Янукович про своїх попередників. — Ми зустрічалися з нашими громадянами за кордоном, і вони казали, що їм соромно визнавати себе українцем...

Але так було до того дня, поки президентом не став Янукович. Далі він чомусь вирішив розповісти, як пережив розпад Радянського Союзу.

— На початку створення незалежної України я працював директором великого об'єднання підприємств. Я зустрічався з колегами і ми говорили: “Якщо ми виживаємо, то не завдяки діям влади, а всупереч”. Кожна сім'я як могла, так і виживала...

Потім Янукович вирішив пожартувати, що і при совку було не дуже добре.

— Колись у Радянському Союзі був один такий сатирик Аркадій Райкін. Пам'ятаєте? — окинув Янукович поглядом присутніх німців, але схвально захитало головою лише декілька емігрантів. — Коли Райкін виступав на сценах, то звертався до залу: “Скажіть, хто проти того, щоб ми жили при комунізмі? Підніміть руки?”. Ніхто не піднімав руку. Тоді він запитував: “Чому ж тоді ми так погано живимо, якщо ніхто не проти?”.

Жарт зал зустрів гробовою тишею. Де тут треба було сміятися, не зрозуміли ні німці, ні члени української делегації.

Згодом Янукович не витримав і знову почав критикувати своїх попередників.

— Ми сьогодні стикаємося зі страшними фактами корупції та розкрадання бюджету. Це було би смішно, якби не було так “більно”!

У цей момент Янукович побачив скептичну усмішку когось із присутніх та спалахнув гнівом.

— Якщо б це стосувалося мене особисто, я міг би це перетерпіти. Я до вас звертаюся! — відповів Янукович тому, чия реакція йому не сподобалася. — А якщо це стосується 46 мільйонів!... Купка людей в дуже величезних обсягах розкрадали країну!

Запитання з зали про те, які антикорупційні дії проводить новий уряд, наштовхнуло Януковича на цікаву відповідь — головним антикорупційним кроком виявилася його інавгурація.

— Один приход ко власти в Украине мой и моей команды уже сыграл свою роль, — відповів він російською. — Чиновники сегодня знают, что находятся под прицелом. И пока мы проводим реформы, у инвесторов не будет проблем с тем, чтобы начинать бизнес в Украине.

Як Янукович провчив Романо Проді

Запитання із залу Януковичу поставив депутат Бундестагу, колишній держсекретар МЗС Німеччини Гернот Ерлер — він поцікавився у Януковича його поглядами на євроінтеграцію України.

Янукович занурився думками в 2003 рік та пригадав заяву тодішнього президента Єврокомісії Романо Проді — про відсутність в України перспектив членства в ЄС.

— Тоді в 2003 році був саміт Україна-ЄС у Брюсселі, — почав згадувати Янукович, допустивши помилки, бо насправді того року саміт відбувався в Ялті.

— ...І напередодні цього саміту з Ірландії Романо Проді — ви пам'ятаєте, хто це такий був — він сказав, що Україна не має ніякої перспективи інтеграції в ЄС... Я був одним з перших, хто мав дати йому відповідь.

— І я йому сказав дуже жорстко: “Якщо це точка зору Єврокомісії — то це одне, і я хотів би її почути офіційно. А якщо це точка зору Романо Проді — то дозвольте з цим не погодитися. Бо не ви вирішуватимете, буде Україна в ЄС чи ні”, — сказав Янукович.

Як відомо, Проді є відомим італійським, а не ірландським політиком. Пізніше представник з оточення пояснив, що президент він мав на увазі не псевдо-ірландське походження Проді, а те, що цю заяву він зробив у Ірландії.

Розвиваючи свою думку, Янукович покликав у свідки присутнього в залі міністра закордонних справ Костянтина Грищенка.

— І тоді у нас відбулася жорстка розмова на саміті. Мені здається, Грищенко був тоді міністром... Да? Ні, ви були трошки пізніше. Хтось тоді був до вас... Був ваш попередник, — сказав Янукович, так і не згадавши, що міністром закордонних справ в той час був Анатолій Зленко — який, до речі, потім обіймав посаду його радника.

А ще того берлінського вечора сталося зовсім дивне зізнання президента України.

Янукович розкриває таємницю “Межигір'я”

В якийсь момент Янукович вирішив похвалити німців за їхню педантичність. І як приклад розповів, що в особистому житті віддає перевагу “німецькій якості”.

— Це невеликий секрет ні для кого... Я побудував один будинок такий, клубний... Його будувала “Хонка” — фінська компанія...

Заява про те, що Янукович спорудив ще якийсь будинок, одразу привернула увагу “Української правди”. Чи часом ідеться не про величезний чотириповерховий об'єкт у “Межигір'ї”, зроблений з дерев'яного брусу?

Виявилося, що справді про нього! Янукович, виступаючи перед німцями, втратив зв'язок з реальністю. Він прямо заперечив свої власні слова, що не володіє на території колишньої урядової резиденції нічим окрім свого маєтку. Виявляється, він там зводить ще і “клубний будинок”.

— Але у нас, у всіх членів клубу з'явилося бажання, щоб він добре виглядав і ззовні, і внутрішньо, — продовжив він викривати сам себе.

Навіщо сотням представників німецької громадськості було знати про житлові проблеми Януковича — загадка. Але йому кортіло розповісти їм всю правду.

— В чому була проблема? Древесина — той брус, з якого збирався будинок, — вона весь час “працює”. То сідає, то піднімається. І як можна закріпити різного плану... Як українською мовою слово “отдєлка”? — запнувся Янукович і озирнувся за допомогою до присутніх членів делегації, які проковтнули язика.

— Хто мені скаже, як буде “отдєлка”? — перевів президент України погляд з одного міністра на інший.

— Оздоблення! — почулося з зали.

— Оздоблення? — перепитав Янукович.

Але такий переклад йому не сподобався.

— Ні, я скажу “отдєлка”, бо це зрозуміліше. “Оздоблення” не дуже зрозуміло. Навіть для мене.

Німці, які слухали синхронний переклад виступу в навушниках, мало зрозуміли логіку всього цього.

А Янукович тим часом продовжував розповідь про свій “клубний будинок” в Межигір'ї.

— Ми зробили такий тендер, невеличкий, і на тендері перемогли німці. І як цей дім не сідав, не піднімався, ця “обналічка” трималася красиво, нічого не руйнувалося...

Яку “обналічку” мав на увазі Янукович, теж залишилося загадкою. Можливо, мова йшла про “обліцовку”...

— І я мав розмову з німецькими робітниками. Це робоча інтелігенція. Я дивився на їх руки. Я бачив як вони з розумом підходять до вирішення всіх цих питань... — переповідав президент свої переживання.

Виявилося, що весь цей ліричний відступ Янукович зробив для того, щоб покликати німецькі гроші в Україну.

— Мені не зовсім приємно, що Німеччина вклала лише шість мільярдів інвестицій. Мені би хотілося шістдесят мільярдів. Можливість така є, — запевнив Янукович.

Далі було ще цікавіше.

— Я кажу про це як науковець, який багато уваги в своєму житті приділив питанням інвестицій. Я створював таку науку і 8 років очолював кафедру в Університеті, — заявив “проффесор”.

У свідки Янукович покликав присутнього члена делегації.

— Тут от у нас в залі є ректор Київського національного університету імені Шевченка пан Губерний. Чули про такий університет? Це самий провідний університет в Україні!

Так Янукович ще і сплутав прізвище ректора, який насправді “пан Губерський”.

Але і цього було мало українському президенту — він розповів німцям про свої наукові досягнення.

— Мені здається, він пам'ятає, коли я захищав докторську дисертацію? — звернувся Янукович до Губерського. — Я її захищав двічі. За мною тоді дуже багато слідкували, писали, що я начебто не сам її зробив. І сталося так, що під мікроскопом придивлялися, спеціальну комісію створювали. Мені було це приємно. Я був впевнений у своїй роботі, я її зробив якісно. Вона стосувалася розвитку великого промислового регіону і притягнення інвестицій...

Задоволений собою, Янукович підвів риску.

— Закінчуючи виступ, хочу сказати: приїжджайте в Україну, ви будете мати справу з людьми, які вас розуміють!

Сергій ЛЕЩЕНКО