На гарячому стільці. Інтерв'ю з міністром сільського господарства

Уряд виправдовував своє рішення необхідністю забезпечити продовольчу безпеку та запобігти підвищенню цін.

Але, наклавши обмеження на багатомільярдний бізнес з експорту зерна в ситуації, коли врожай був достатньо високим, уряд зробив набагато більше, аніж просто завадити дорогоцінним валютним надходженням. Він також покарав міжнародні компанії-зернотрейдери, що є серед найбільших іноземних інвесторів в країні.

Але, як свідчать експерти, найбільше постраждали українські приватні фермери. Як і в минулі роки, коли в країні запроваджували обмеження на експорт, у фермерів не було можливості продавати зерно за ринковими цінами. Цього року багато з них розмірковують, а чи варто взагалі їм щось сіяти. Ті з них, хто все ж вирішують сіяти, стикаються з труднощами в отриманні кредитів, адже український аграрний сектор вважається все більш ризикованим.

Нова політика уряду також означає виділення експорних квот в спосіб, який багато хто вважає непрозорим, що вже спричинило протести на міжнародному рівні.

Ці всі суперечки мають місце на фоні розмов про шанси України стати “житницею Європи” та сільськогосподарською наддержавою. Експерти вважають, що протекціоніська політика, зокрема мораторій на продаж та купівлю землі, придушують будь-які спроби залучити більше інвестицій в аграрний сектор. Мільярди доларів нових інвестицій в сільське господарство допомогли б збільшити врожаї на знаменитих українських чорноземах, що вважаються одними з найбагатших в світі.

Аби краще зрозуміти урядову політику в аграрному секторі, Kyiv Post звернувся за поясненнями до міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка. Він знаходиться в самому епіцентрі протистояння між міжнародними гігантами-зернотрейдерами та урядом України з надзвичайно високими ставками на кону.

- Ні для кого не є секретом, що багато зернотрейдерів — вітчизняних та зарубіжних — останнім часом скаржаться на обмеження експорту зерна, що, на їхню думку, є безпідставним та непрозорим з огляду процесу розподілення квот. Вони також дуже стурбовані планами реформ в цьому секторі, зокрема законом, проголосованим Верховною радою, та який, можливо підпише президент. Чому виник цей конфлікт між урядом та зернотрейдерами?

Ми всі знаємо, що минулий рік на ринку зерна був складний на світовому рівні. Можна сказати навіть панічний. Країни, одна за одною, почали повідомляти про зменшення прогнозів виробництва зерна, починаючи від Росії, потім Україна, а потім — на протязі маркетингового року — Австралія, Аргентина, Бразилія, США, країни Європи.

Коли Україна починала свої жнива, у нас цінова політика була на рівні 800-900 грн за тонну пшениці, і ще в червні ми мали прогноз на [врожай] у 48 млн тонн.

Але буквально за три тижні ціна стрімко виросла, тому що вже було зрозуміло, що Росія не добере відсотків 40, і що в нас теж не буде того врожаю, який ми планували. І сталася паніка.

В Україні ми мали надлишкове зерно, в обсязі десь 12-13 млн тонн, яке ми могли експортувати. Але ця панічна загальносвітова ситуація призвела до того що уряд був змушений діяти.

Я, як член уряду, розумію, що краще було б мати цивілізований регулятор ринку зерна. Але ми бачимо, що кожна країна повинна турбуватись і турбується про свою продовольчу безпеку. До того ж ми бачимо, що соціальне забезпечення основної частини населення не відповідає рівню, який би дозволив нам мати цінову політику європейського рівня, і розуміємо, що нам необхідно мати якійсь регулятор.

Звичайно, питання по квотах може десь й викликало нарікання, оскільки не були відпрацьовані умови, які б могли дати можливість орієнтуватись зернотрейдерам в тому числі. Провина в цьому з двох сторін — і міністерства і зернотрейдерів.

Десь наприкінці серпня — на початку вересня ми неодноразово зустрічалися з зернотрейдерами і намагались відпрацювати спільний план дій. Уряд чітко задекларував, що продовольча безпека — це питання номер один, і ми будемо про неї піклуватися. Але нам так і не вдалося відпрацювати спільні заходи по забезпеченню продовольчої безпеки, і ми змушені були піти на квотування.

До речі, це не забороняється нам умовами Світової організації торгівлі. Зрозуміло, що на такому шляху ми зустріли певну критику, не дивлячись на те, що наші сусіди взагалі заборонили експорт і не мали критики.

- Але деякі лобісти, які представляють інтереси міжнародних зернових гігантів, уже називають кроки українського уряду The Great Grain Robbery (Велика крадіжка зерна). Вони кажуть не тільки те, що обмеження на експорт не були потрібні, адже складалась ситуація, коли є великі залишки, немає де зберігати новий врожай, немає фінансування на купівлю нового врожаю, і що компанія, яка отримала найбільшу квоту — Хліб Інвестбуд — є маловідома. Вони взагалі кажуть, що це корупція. Навіть посол Великобританії в Україні [Лі Тернер] публічно для преси заявляв, що це все виглядає як корупція.

— Я далекий від цього, тому що якщо якісь дії класифікуються як корупція, вони потребують розслідування, а тоді все завершується якимось рішенням. Це перше.

По-друге, що стосується створення державної зернової компанії Зерно України, якраз держава тут зробила той позитивний крок, який дав можливість зберегти державне майно яке у попередні роки через ДАК Хліб України знаходилось у постійному банкрутстві. А сьогодні це приваблива компанія, яку найближчим часом буде акціоновано так як ми і домовлялись про це з фінансовими структурами світового рівня. Тобто державного монополіста не буде, і уряд ніколи не ставив собі завдання мати державного монополіста.

Що стосується квот, я ще раз говорю. В певній мірі тому, що ці квоти були запроваджені може несвоєчасно, на це у нас є спільна з зернотрейдерами провина.

Зараз ми працюємо разом з Європейською бізнес асоціацією, та Американською торговельною палатою, щоб ми могли все-таки підписати меморандум як нам діяти на наступний маркетинговий рік. Тому що сьогодні знову ніхто не може сказати, і ми в тому числі, не відсіявшись, не провівши весняних польових робіт, який урожай буде.

Я думаю, що для нас важливо розвивати зерновий ринок і важливо бути потужним гравцем на зовнішньому ринку зернових. І я для себе чітко усвідомлюю, що сьогодні економічний світ чекає від нас зерна. Він не чекає від нас м‘яса, м‘яса птиці, овочів, він чекає від нас зернових.

І на першому етапі ми готові ці очікування задовольнити.

- Але чи підтримуєте ви закон, прийнятий Верховною Радою, який би зобов‘язав трейдерів заплатити за квоти, і ці гроші пішли би на фінансування врожаю? Чи президент його підпише? Ті ж самі AmCham, EBA та інші кажуть, що цей закон не може бути прийнятий.

—   Якраз питання про розподіл квот на аукціоні — це була ідея зернотрейдерів. І сьогодні підпише президент чи не підпише, аналітики адміністрації президента проаналізують і приймуть рішення.

- Можливо деяким з зернотрейдерів більше подобались квоти, ніж повна заборона, але вони кажуть, що процес надання квот був дуже непрозорим. Вони кажуть, що Хліб Інвестбуд отримав більшість квот, називаючи її маловідомою компанією з незрозумілою структурою власності, а виглядає нібито держава, і ви підтримуєте цю компанію. Вони це говорять. Ви напевно знаєте, що ринок так говорить.

— Виникнення компанії Хліб Інвестбуд, на моє бачення, це колізія Закону про державні закупівлі. Адже в Законі про державні закупівлі виписано, що державна структура не може мати функції єдиного виконавця, так, наприклад, як Аграрний фонд. І для того, щоб мати єдиного виконавця для забезпечення продовольчої безпеки і формування резерву в законі виписано, що повинна бути компанія, в якій не менше 51 відсотка є приватні.

От тут уряд веде переговори зі Світовим банком, щоб ці колізії усунути. Я вважаю, що держава має повне право закупати за свої кошти ту кількість сільськогосподарської продукції, аби забезпечити продовольчу безпеку та уникнути цінового коливання в середині країни.

- А хто є приватними власниками Хліб Інвестбуду?

— Я не знаю цього і не повинен знати, але це достатньо прозорі фінансові структури. Навіть в пресі писали, що це і російський банк ВТБ [Внешторгбанк], так чи ні? Треба подивитись в реєстрацію.

- Нам як журналістам і я думаю, що міжнародним гравцям ринку важко зрозуміти, коли міністр агрополітики і прем‘єр-міністр Микола Азаров заявляють і попередньо заявляли, що не знають хто є партнером уряду, держави Україна, в компанії, яка грає таку велику роль на зерновому ринку.

— Якщо треба, ми надамо [таку інформацію]. Я повинен тут не просто ж на словах говорити. Ми можемо вам завтра надамо реєстраційні [дані щодо її] засновників. Це, до речі, кругом є відомо, хто засновники.

- Тобто ви знаєте, хто справжні власники Хліб Інвестбуду?

— Звичайно, я вам завтра надам, сьогодні надам...

- Ви напевно чули, що весь ринок і навіть дипломати вважають, що народний депутат [від Партії регіонів] Юрій Іванющенко є якщо не власником, то людиною, яка контролює це? І вони кажуть, що це ваш близький знайомий, що ви разом працюєте — тобто має місце якась конспірація. І що це не дуже прозоро. Можливо, він є одним з власників?

— Я знаю всіх 450 депутатів, всіх до єдиного. І це нормально для міністра знати всіх депутатів, включаючи його.

-  Він має відношення до Хліб Інвестбуду?

— Кожен каже, що хоче, так чи ні? Але моє завдання як міністра забезпечити продовольчу безпеку, я зобов‘язаний мати певну кількість зерна, і зобов‘язаний забезпечити привабливість аграрного сектору країни, і ми це зробимо обов‘язково.

І більше того, ось ми зараз ведемо діалог з зернотрейдерами і мене теж не влаштовує принцип, який відпрацьований з ними в попередні роки. Мене не влаштовує те, що зернотрейдери включаються в роботу тоді, коли комбайн починає в полі збирати зерно.

Є світовий досвід — бразильський, аргентинський — коли відбувається попереднє фінансування майбутнього врожаю. Ось наше завдання, адже світовий ринок сьогодні вимагає зерна.

- Але банки кажуть, що вони не готові за умов, які вони бачили в останній сезон і і за тих реформ, що плануються, це фінансувати.

— А які реформи не задовольняють сьогодні зернотрейдерів?

- Вони кажуть, що ринок іде на монополізацію.

— Чому?

- Вони вказують пальцями на Хліб Інвестбуд, кажуть, що вони отримують всі квоти.

— Але ми ж говоримо про те, щоб з наступного маркетингового року не мати квот. Ми сподіваємось, що зможемо мати ту кількість зерна, аби забезпечити і внутрішній продовольчий ринок, і потреби експорту які необхідні. І давайте спільно нарощувати.

 

Я скажу вам так, що сьогодні ні держава не спроможна, ні сільгоспвиробник самостійно вкласти стільки коштів, щоб збільшити обсяги урожаю. Де взяти кошти?

- Зернові трейдери кажуть, що, якби держава не втручалась в ринок, наша діяльність була б тут більш передбачувана і банки би нам позичали.

— Сьогодні ви говорите про те, що держава втрутилась. А що зернотрейдери робили 19 років до цього? Чому вони не робили цих фінансувань?

- Вони кажуть, що те, що відбувається зараз, подібне до ситуації в 2007 році, коли було обмежено експорт, і також, на їхню думку, несправедливо розподілили квоти. Тобто подібні ситуації були і в попередні роки. За вашими даними, скільки міжнародні трейдингові компанії вклали, аби розвивати цей ринок?

— Я не можу сьогодні принизити роль зернотрейдерів, я і міністерство розуміємо чітко, що ми не зможемо без них цей ринок розвивати. Це однозначно. І я переконаний, що зараз ми з зернотрейдерами знаходимось на тій фазі перемовин, що ми знайдемо план спільних дій по експорту, продовольчій безпеці і по розвитку інвестування в зерновий ринок.

Ви повинні розуміти чітко, що у нас сьогодні на селі проживає 15 млн населення, це 32%, на відміну від розвинених країн, де в сільській місцевості проживає 2-3%. І в європейських країнах сільське господарство фактично тримається на фермерах. А нам пропонують по зерновому ринку повну індустріалізацію і глобалізацію. Якраз по зерновому ринку ми не проти це розглянути, враховуючи наші реальності і інтереси нашого селянина і фермера.

- Я чув, що найближчим часом держава може вийти зі складу власників Хліб Інвестбуду.

— Ми виставимо на аукціон, на продаж, і Зерно України і Хліб Інвестбуд, обов‘язково.

- Ви знаєте, що компанія Нібулон подала в суд проти України за ці квоти та обмеження на експорт. І я чув, що зараз міжнародні зернові трейдери також розглядають можливість разом подати в суд за все, що відбулося, за їхніми словами, за останній рік. Чи ви бачите тут ризик? Чи зможе Україна виграти цю справу та захистити себе?

— Я не думаю, що зернотрейдери будуть мати мотивацію подавати. Нібулон... Ну ми будемо в суді, суд на те й суд, щоб визначити хто винен, а хто не винен.

Але ми спілкуємося зараз з зернотрейдерами постійно, для того, щоб відпрацювати прозорі, нормальні, взаємовигідні [умови].

- Чи буде Україна продовжувати обмеження на експорт зерна?

— Першого липня обмеження будуть зняті, але ми сьогодні розглядаємо можливість прискорення цього питання. Але, навіть не дивлячись на обмеження, близько 10 млн тонн зерна було експортовано.

- І хто його експортував? Можете дати дані?

— Проекспортували всі компанії. Експортерів ми можемо вам дати, це не є закрита інформація.

- Можливо, зернотрейдери нам не всю правду говорять, коли стверджують, що їм не дали експотрувати їхнє зерно?

— Звинувачуючи зернотрейдерів в тому, що вони неправду говорять, ми будемо з вами неправі. Я розумію зернотрейдерів, вони налаштовані на бізнес. Інша справа, що нам не вдалось знайти порозуміння, і це спільне наше недопрацювання. Я не покладаю вину на зернотрейдерів, але й не хочу стовідсотково брати вину на себе.