“Мітки для наведення ракет”: розслідування показало, що це було російське ІПСО

Розповідаємо головні факти з цього розслідування.

“Шпигуноманія”

Росіяни проводять багато інформаційно-психологічних операцій (ІПСО) проти України, але історія з мітками вважається однією з наймасовіших, хоч і короткотривалих.

У мережі досі можна побачити тисячі старих постів, де люди розповідають, як знайшли у себе в місті чи селі дивні мітки, про це ж писала і місцева влада, закликаючи бути пильними.

Мітки бачили на трубах, електропідстанціях, деревах, лікарнях. Військові просили шукати мітки на дахах дипломатичних місій, а посол ЄС в Україні, дізнавшись від своєї служби безпеки про “підозрілі наклейки” на посольствах, переймався, чи не означає це, що “попереду дипломатичні жертви”.

Але насправді багато міток виявилися невинними елементами міста, які були там і до війни. Підозрілі “наклейки у формі прицілу”, які насторожили посла — геодезичною розміткою, а “фіолетове світло для корегувальників” у вікнах — фітолампами, які використовують любителі кімнатних рослин, йдеться у розслідуванні.

Автор фото СКРІН Х

Той самий пост посла ЄС в Україні 

Вже вранці 27 лютого тоді ще радник офісу президента Олексій Арестович, посилаючись на військових, повідомив, що сучасна бойова техніка “не наводиться по знаках на дорогах”.

“Вона наводиться іншими сучасними технічними засобами. Ця практика (розганяти паніку з мітками) може бути влаштована для того, щоб породити у нас шпигуноманію”, — сказав він.

Як зазначається в розслідуванні, за міфами про мітки міг стояти російський політтехнолог Ігор Мангушев.

“Бейрутський фронт”

Він, бойовик і ультраправий активіст, зустрів 24 лютого 2022 року в Бейруті, де жив останні декілька років.

“Найкращий ранок 24 лютого в моєму житті!” — писав Мангушев. Ще в 2014 році 28-річний росіянин поїхав в окупований Луганськ і три роки воював на боці сепаратистів. До Москви повернувся зі “званням капітана народної міліції ЛНР”.

Але згодом він переїхав у Бейрут, переховуючись від можливого кримінального розслідування в Росії.

Там він ходив на мітинг українців, де кричав, що “вбивав українських солдатів”, організовував у Лівані мітинг на підтримку Росії. Але найбільше він хотів сіяти паніку серед українців і у своєму телеграмі фонтанував ідеями, як це зробити.

“Дзвінки на лінії київської тероборони з неправдивими повідомленнями про диверсантів, публікації фото бездомних, яких видавали за корегувальників вогню, і нарешті, хрести на асфальті — все це піщинки з розсипу його деструктивних ідей”, — пише видання.

Автор фото УКРААВТОДОР

“Він намагався влаштувати максимальний хаос — щоб швидка приїжджала за хибними даними, а не туди, де вона дійсно потрібна, щоб служба порятунку теж не могла виконувати свої функції”, — каже його дружина Тетяна Азаревич.

“Червоні мітки” не були взяті “з повітря”: з 2014 року на окупованому Донбасі ходили легенди про “червоні куртки” і “маячки”, за якими наче можна було впізнати людину, яка допомагає українській армії.

У березні 2022 року Мангушев писав, що для малювання перших міток найняли “дітей-наркоманів”, а в червні — що першу мітку намалювали його “друзі” на даху в одному московському районі, щоб потім поширювати це фото, зроблене нібито в Києві, в українських соцмережах.

Йому допомагав Сергій Загатін, ексменеджер медіамережі лідера ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина. Він помітив пост про мітку в Дніпрі, і вирішив зробити цю паніку масовою.

Коли українська влада офіційно оголосила, що мітки — це ІПСО, Мангушев навіть зрадів.

“Так, сучі діти, так ми і наводимо хаос у вас в тилу. Ми придумали червоні мітки, ми паралізували поліцейських на Оболоні, ми обвалюємо ваші боти (для збору оперативної інформації — Ред.) і ми “мінуємо” все в Києві. Кожен поліцейський, який відволікся — це мінус один ствол. Кожен СБУшник, який ловить “диверсантів” — це мінус один ствол. Вішайся, мразота. Це за Луганськ”, — написав він 27 лютого.

Ідея ГРУ?

Складно сказати, чи був Мангушев оригінальним автором операції і чи працював він на ГРУ або сили російських інформаційно-психологічних операцій.

Росіянин наполягав, що задум реалізували “автори кількох телеграм-каналів і їхні підписники”. Але все ж є докази, що політтехнолог звітував агенту ГРУ і претендував на гонорар.

За кілька тижнів до великої війни в Україні працював агент російської розвідки Віктор Луковенко, який для прикриття своєї роботи з вербування агентури в Україні розробив проєкт “Русско-украинская националистическая инициатива”. У звіті про проєкт для куратора ГРУ багато уваги приділялося ідеям Мангушева, який нібито мав стати його лідером.

Там йдеться про те, що для інформаційної війни проти України створили групу з 5 людей, і за кілька місяців їхньої роботи “замінували більш ніж сотню об'єктів і відправили більш ніж 1000 повідомлень про “диверсантів”, корегувальників”. Там згадують, що роботу проводили “за особистою ініціативою” і що вона “посприяла просуванню російських військ вперед”.

За роботу Мангушев мав отримувати 4 тисячі доларів на місяць, хоч неясно чи таки отримав.

У квітні 2022 року він отримав сигнал, що може повертатися в Росію без ризику бути арештованим, і виїхав на Донбас. Там він підписав контракт із військовим підрозділом, а ще очолив групу, яка мала займатися атаками малих безпілотників.

Але і росіяни, і українці запам'ятали Мангушева не через це. У серпні 2022 року на виступі в Донецьку він виніс на сцену людський череп, який наче належав українському військовому. Розмахуючи черепом, він проголосив “війну з ідеєю України як антиросійської держави” і додав, що “всі носії цієї ідеї мають бути знищені”.

Через пів року Мангушева вбили на виїзді з окупованого Стаханова.

Розслідування вбивства триває, але соратники вважають, що Мангушева могли розстріляти завербовані ПВК “Вагнер” в'язні — мабуть, через гроші.

Чи вдалося “міткам” посіяти розбрат в Україні?

Соратник Мангушева каже, що агенти, які нібито малювали мітки в Києві, виїхали в перші дні великої війни. Принаймні, додає він, нікого з них не вбили і не затримали.

Зараз в Україні є тисячі кримінальних справ про навідників і колаборантів, і там зрідка зустрічаються згадки про “мітки”.

Хоч одна людина, 25-річна Катерина Базикіна з Новогродівки Донецької області, отримала вирок за мітки — 12 років тюрми.

“П'ять міток. Такі як на 9-й школі. Мітка у виді хрестика. Хреста. Червоного. Біля “Правого сектора” під мостом, біля поліцейського відділку, на другій шахті дві мітки. І після цього я все фотографувала і передавала ці фотографії”, — розповідає дівчина, як 25 лютого малювала для військового “ДНР” мітки в рідному місті по дві тисячі гривень за кожну.

Її звинуватили в державній зраді та “попередній змові”.

Але недавно її справу вирішили переглянути. Захисники кажуть — бракує доказів вини, а “контактна особа”, через яку дівчина нібито підтримувала зв'язок з військовим “ДНР”, заперечив журналістці “Системи”, що коли-небудь мав справи з нею.

Те, що судових справ про мітки мало, не означає, що людей, які їх малювали, не було чи їх не затримували. Кілька джерел “Системи” серед українських правоохоронців кажуть, що в ті перші дні панував безлад. Хоч повідомлень про затримання було багато, часто це були бездомні, безробітні або просто випадкові люди.

Автор фото СКРІН ТЕЛЕГРАМ

Пости Держспецв'язку 25 лютого

Що ж до загальних наслідків, то казати, що мітки “суттєво вплинули на хід вторгнення і настрої українців, було би як мінімум перебільшенням”.

Результатом поширення повідомлень про мітки став “потік хибних сигналів, який підірвав можливості українських правоохоронних органів”, йдеться в звіті “Попередні уроки нетрадиційних операцій Росії під час російської-української війни з лютого 2022 по людей 2023 року” Королівського інституту оборонних досліджень.

Там пишуть, що результатом посилення параної став страх у воїнів ТРО, випадки дружнього вогню, коли українські військові стріляли в своїх, а ще уповільнення просування ЗСУ і чиновників через блокпости, де усіх ретельно перевіряли.

Кіберполіція України заявляє, що за перший рік війни отримала майже 50 тисяч повідомлень про дії ворога в своєму чат-боті, з них 25 тисяч були про мітки.

Джерело в правоохоронних органах каже, що в результаті у Києві створили такий контррозвідувальний режим, що “якщо хтось купляв відразу 500 балончиків фарби в будівельному магазині, продавці тут же повідомляли про підозрілу покупку”.

Знайомий Мангушева каже, що хоч той і “полякав Україну”, але в результаті “українська пропаганда використала все проти нас”. “Зафарбовування міток перетворили на всенародний український флешмоб. Мої друзі в Києві кажуть, що в результаті всі ще більше згуртувалися проти ворога”.

Тепер, коли хтось пише, що знайшов в Україні нові мітки — це викликає тільки сміх, пише “Система”.

Але в травні 2023-го “жарт повернувся в Росію”. Перед Днем перемоги в інтернеті з'явилися фото “міток з хрестами”, нібито поставленими на вулицях Москви.