Кодекс імені Азарова: обмеження спрощенців та новації

У розпорядження “Економічної правди” потрапила підсумкова версія пропозицій уряду до другого читання проекту Податкового кодексу.

Це — робочий документ, створений силами учасників робочої групи Кабміну за підсумками серії громадських слухань в регіонах. Автори оновленого проекту кодексу знову вводять податок на нерухомість і фактично ліквідують спрощену систему оподаткування.

За інформацією “Економічної правди”, останній місяць співробітники уряду, задіяні в підготовці проекту Податкового кодексу, пропрацювали в авральному режимі.

Над Кодексом працювали до ночі і в позаурочний час. Багато учасників процесу, в тому числі, представники лобістських організацій, через інтенсивний темп роботи “випали” з процесу підготовки.

Деякі етапи роботи над проектом Податкового кодексу можна оцінити виходячи з проміжної порівняльної таблиці, підготовленої за підсумками рейду по регіонах, яку можна завантажити тут.

Вечір понеділка напередодні засідання парламенту наступного дня — дед-лайн, встановлений уряду на підготовку підсумкової версії проекту — пройшов в не менш інтенсивному режимі.

Якщо Мінфін встигне підготувати текст, і його схвалять в уряді, вже у вівторок вранці депутати отримають свіжонадрукованих, оновлену версію кодексу. Ми пропонуємо версію, актуальну на кінець вихідних.

Депутатам буде над чим попрацювати. По суті, допрацьована версія Податкового кодексу — абсолютно новий документ, що сильно відрізняється від того, за який парламентарії голосували в першому читанні. Поки варто зупинитися на найбільш важливих новаціях.

Спрощенців помножать на нуль

Клас “спрощенців” звузитися до ринкових торговців, лоточників і мануфактурщиків. Нова версія глави “Спеціальні режими оподаткування” суттєво відрізняється від первинної.

На перший погляд в новаціях немає нічого страшного. За фактом нова концепція реформи спрощеної системи оподаткування дробить нинішніх спрощенців на дві групи: мікробізнес, який продовжує залишатися на спрощеній системі оподаткування та малий бізнес, який буде змушений перейти на загальну систему оподаткування, щоправда на пільгових умовах.

Спрощеною системою зможуть користуватися підприємці, річний обсяг доходу яких не перевищує 300 тисяч гривень, а кількість найнятих осіб — не більше двох осіб, в тому числі членів сім'ї.

Платники єдиного податку, у формулюваннях Мінфіну, це — суб'єкти, що займаються господарською діяльністю у сфері інформатизації, роздрібної торгівлі, послуг таксі, і ще двох десятків позицій.

Для мінімізації критики в ЗМІ не забув Мінфін і про журналістів — своєрідний подарунок — послуги позаштатних журналістів і фотокореспондентів також належать до “спрощених” видів діяльності.

Основний кістяк “нових спрощенців” — підприємці, що надають індивідуальні послуги: ремонт взуття, годинників і велосипедів, перукарні і ритуальні послуги, виготовлення меблів на замовлення та інше.

Для автоперевізників, в тому числі міжнародних, встановлений адаптаційної період — вони зможуть користуватися “спрощеним” режимом оподаткування лише до першого січня 2012 року.

Перелік видів діяльності, що “вибувають” зі спрощеної системи набагато ширший Право користуватися єдиним податком втратять: експортери, імпортери, торгівці підакцизними товарами, девелопери, і власники нерухомості, антиквари та Інтернет-торгівці, а також продавці “секонд-хенду”.

На спрощеній системі оподаткування заборонять перебувати підприємцям, які займаються операціями з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та іншими високоприбутковими видами бізнесу.

Галузеві лобісти перелічених сфер діяльності — очікувано проти цього. Адже на спрощеній системі оподаткування перебувають близько 90% учасників ювелірного ринку з 7500.

“Ювелірний ринок склався і вийшов з тіні в першу чергу завдяки єдиному податку в період з 1998 по 2003 роки. Малий ювелірний бізнес звинувачує у цій ініціативі Мінфіну великі ювелірні заводи, які виступили лобістами цієї норми. Ці заводи втратили значну частку ринку і не витримують конкуренції”, — розповів президент Союзу ювелірів України Дмитро Видолоб.

Далі — більше. З інших норм, що викликали протиріччя — автори кодексу посилюють вимоги до звітності спрощенців. Вводиться контроль за їх обігом, зокрема, спрощенцями не можуть бути підприємці, у яких сумарний залишок товарів на складі або торговій точці перевищує обсяг його річного доходу, тобто 300 тисяч гривень.

Іншими словами, податкова буде моніторити всі угоди платників ПДВ з спрощенцями, і якщо чийсь оборот перевищить 300 тисяч до нього виїде перевірка.

“Ця норма вступає в протиріччя з українським законодавством, яке передбачає можливість безоплатного отримання товарів на умовах договорів комерційного посередництва, комісії, консигнації та інших”, — підкреслив Видолоб.

Адже в українській комерційній практиці поширені довірчі відносини між постачальником і контрагентом, рітейлером, або ж оптовим посередником.

“Навіть у нашій галузі популярні безоплатні поставки ювелірних виробів з відстрочкою платежу до 4 місяців. Товар зі складу ще треба продати. Приміром, термін реалізації партії ювелірних виробів масового попиту становить від 4 до 6 місяців. Якщо ж це — діамантова група — ще більше: від 18 місяців до 22 місяців”, — підкреслює голова Союзу ювелірів, дивуючись, який з ювелірних магазинів зможе купити партію діамантових виробів на умовах передоплати.

За його словами, зазвичай торговці діамантами йдуть на передачу товару на умовах відстрочення платежу, або на умовах комісії, коли оплата товару відбувається за фактом його придбання кінцевим споживачем, а право власності на ці ювелірні вироби не переходить до торговця.

Але й це не все. У разі, якщо податкові органи викриють єдиноподатника у спробі торгувати контрабандним або контрафактним товаром — такий платник позбавляється права застосовувати спрощену систему з моменту встановлення такого порушення протягом 20 звітних періодів.

На практиці ця норма запрацює, тільки після ухвалення нової редакції Митного кодексу, коли у митників з'явиться права на аудит, і вони почнуть ходити магазинами і базарами з перевірками походження товару. За інформацією “ЕП”, відповідні правки до Митного кодексу вже підготовлені ДМСУ і зараз знаходяться на розгляді уряду.

Податок на нерухомість

Як і було обіцяно, в проекті кодексу з'явилася окрема глава, присвячена податку на нерухомість. Загальні параметри майбутнього податку напередодні вже озвучив прем'єр-міністр Микола Азаров.

Податок у десять гривень за квадратний метр на нерухомість будуть сплачувати мешканці міст, які володіють квартирою більше, ніж 100 квадратних метрів і більше 40 квадратних метрів на одну особу. Тобто якщо в сім'ї проживає три людини, то податок сплачується з квартир площею понад 120 квадратних метрів.

Мешканець села сплатить податок за житло, що перевищує 200 квадратних метрів, або 40 квадратних метрів на людину.

Надходження від податку на нерухомість підуть до місцевих бюджетів.

В свою чергу юристів вже бентежить база оподаткування.

“Порівняємо звичайний будинок в глухому селі, з солом'яним дахом і особняк під Києвом в елітному районі, з таким же метражем, але вже іншим якістю самого будинку. Виходить, бабуся і процвітаючий бізнесмен за одну і ту ж площу будуть сплачувати однакову суму податку. Моє питання: наскільки Мінфін правильно підійшов до бази визначення оподаткування?”, — обурилася в коментарі “ЕП” генеральний директор аудиторської фірми “Сейя” Тетяна Зацерковна.

Втім, автори встановлюють так званий “регіональний” коефіцієнти податку — від 0,5 до 1,5 — на розсуд місцевих рад, тобто, умовно, жителі глухих сіл теоретично можуть платити 5 гривень за “понадлімітний” квадратний метр, а мешканці Кончі-Заспи — 15 гривень.

Основний недолік цієї глави — об'єктом оподаткування є тільки житлова нерухомість, що дозволить платнику легко піти від оподаткування.

Для цього достатньо зареєструвати надлишки квадратних метрів у якості нежилої нерухомості. Умовно кажучи, власник великого будинку на одну тисячу квадратних метрів, 200 квадратів зможе зареєструвати як житлову нерухомість, все інше — більярдну, сауну, басейн і будку для собаки — віднести до “не житлової” нерухомості.

Єдине, що судячи з порівняно невеликою ставкою податку до 10 гривень за метр така перереєстрація недоцільна — дешевше сплатити податок, ніж міняти документи.

Проте якщо ставки податку будуть рости, то оподаткування завжди можна буде уникнути. Сенс цього податку швидше не в тому, щоб мобілізувати доходи до бюджету, а в тому, щоб змінити свідомість населення країни: платники податків повинні розуміти, що за актив потрібно платити.

Найближчі декілька років податок на нерухомість не буде грати серйозної ролі, поки люди до нього не звикнуть, а сам податок не поширять на нежитлову нерухомість, зокрема, на виробничі, торговельні й складські приміщення, як це відбувається в більшості країн світу.

Забавне читання

Проект Податкового кодексу загрожує стати бестселером 2010 року. Крім “спрощенців” і податку на нерухомість у ньому багато цікавого, що породжує серію дозвільних вигадок і помилкових дискусій.

Так, після громадської презентації новацій кодексу минулої п'ятниці багато ЗМІ кілька помилково сприйняли ідею про скасування ПДВ для експортерів зерна, лому і дерева, подавши цю новацію як преференцію для галузевого бізнесу.

Це не так. Справа в тому, що ПДВ в українській практиці обкладається різниця між податковими зобов'язаннями, тобто 20% від вартості проданих товарів і послуг, і податковим кредитом — сумою ПДВ, яку підприємство заплатило, купуючи товари та послуги у своїх постачальників.

При цьому в Україні застосовуються дві ставки ПДВ: 0% і 20%. Нульова ставка застосовується при торгівлі ліками, книгами і газетами, дитячим харчуванням і при експорті товарів і послуг з країни.

Іншими словами, якщо, приміром, зернотрейдер, купує сировину всередині країни, воно в ціні товару сплачує вхідний ПДВ. При перепродажі цього товару за кордон операція обкладається за ставкою в нуль відсотків і відповідно сума вхідного ПДВ виявляється більше, ніж сума ПДВ вихідного.

Відповідну різницю держава компенсує в рамках операції з відшкодування ПДВ. Проте цілий ряд операцій, наприклад, банківські або фінансові угоди, взагалі не обкладаються ПДВ.

Уряд планує розширити перелік цих операцій за рахунок ряду операцій з експорту сировини, зокрема, зерна, дерева і металобрухту. Таким чином, приміром, зернотрейдер, купуючи зерно і маючи вхідний ПДВ, не буде мати вихідного ПДВ при продажу зерна за кордон, оскільки відповідні операції не будуть обкладатися ПДВ.

Відповідно, зернотрейдер не зможе претендувати на відшкодування ПДВ. Для того, щоб отримати ПДВ зернотрейдери потрібно буде щось зробити із сировиною, наприклад, переробити зерно в борошно або крупу і експортувати вже не зерно як таке, а борошно.

Таким чином — отримати товар з більшою доданою вартістю — переробити дерево в меблі, а металобрухт — в прокат. І тільки після цього він зможе отримати відшкодування ПДВ.

Ці обмеження існували кілька років тому, зокрема, в 2005-2006 роках, проте були скасовані під тиском галузевих лобістів. При цьому урядові новації мають глибокий економічний сенс.

Справа в тому, що сільськогосподарські виробники точно так само як, приміром, лісова і рибна галузь, є платниками ПДВ і мають право нараховувати цей податок, однак ПДВ до бюджету вони не сплачують, а відповідні суми залишають собі “на розвиток”.

Тобто всі ті десятки мільярдів гривень на відшкодування ПДВ зернотрейдерам, експортерам лісу та металобрухту бралися не за рахунок податків, сплачених їх контрагентами, як це повинно було бути, а за рахунок всіх інших платників податків.

Теоретично запровадження цих норм має призвести до падіння внутрішніх цін на зерно, ліс та металобрухт на 15-18%, тобто на суму недоотриманого ПДВ. Однак на практиці цього не відбудеться, тому що ціни на всі ці групи товарів сьогодні у світі стрімко зростають.

Просто на українському внутрішньому ринку вони будуть рости повільніше через зменшення прибутковості і зниження зацікавленості в експорті цих груп товарів для підприємців.

Не менш кумедно виглядає ініціатива Кабміну ввести сплату державою пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ. По суті, Кабмін відновлює раніше діючу норму, скасування якої ініціював екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник.

Однак невирішеним залишається питання — до яких саме платників податків буде застосовуватися ця норма.

В уряді обговорюється ідея прив'язати її до так званих “білих списків” платників податків, не заплямували свою репутацію підозрами з боку ДПАУ ... Або ж зуміли по-іншому знайти спільну мову з співробітниками податкової адміністрації ...

Автори кодексу обіцяють прописати шестимісячний адаптаційний період (наприклад, Росія і Білорусія впроваджували цей документ частинами) за підсумками якого, можливо, в документ внесуть певні правки. А може і не внесуть.

Світлана КРЮКОВА