Хабар на $110 мільйонів. Коломойський надав Антикорупційному бюро компромат на Пінчука та Кучму

Бізнесмен Ігор Коломойський передав до Антикорупційного бюро свої докази підкупу Леоніда Кучми та його зятя Віктора Пінчука. А також оприлюднив астрономічну для початку нульових суму хабара — $110 млн, яку співвласник групи “Приват” начебто сплатив екс-президентові за контроль над “Укрнафтою”.

У проміжку між скандалами навколо плівок Мельниченка та записів Онищенка недооціненим залишився ще один політично-корупційний камінг-аут — минулорічні одкровення Ігоря Коломойського. Він озвучив їх у березні 2015 року на закритому засіданні спецкомісії Верховної Ради з питань приватизації, багатьох учасників якого спочатку здивував навіть сам факт візиту співвласника групи “Приват”. Тоді бізнесмен, що більшість часу перебуває у Швейцарії, раптом приїхав до Києва і попросив депутатів слово, яке одразу перетворив на сповідь. Те, що розповів Коломойський, у Європі стало б інформаційною бомбою — парламентарі почули деталі корупційних домовленостей із привласнення вузьким колом бізнесменів держвласності на десятки мільярдів у змові з Леонідом Кучмою та його зятем, бізнесменом Віктором Пінчуком.

У першу чергу йшлося про незаконну приватизацію активів холдингу “Укррудпром”, які сьогодні становлять значну частину капіталу першої десятки учасників рейтингу Forbes.

Водночас Коломойський також озвучив суми хабарів — $5 млн щомісяця, які він, начебто платив Кучмі та Пінчуку за привілейований доступ до державних ресурсів, а саме — за право контролю над найбільшою нафтовидобувною компанією країни “Укрнафтою”. “Ми платили ці гроші, а крім цього платили дивіденди державі та податки. Але за право отримувати свої дивіденди нас змушували зі своїх дивідендів платити ще по п’ять мільйонів Пінчуку”.

Відповідно до судової ухвали, яку напередодні було розміщено у судовому реєстрі, влітку цього року Коломойський надав у рамках кримінального розслідування, яке здійснює Національне антикорупційне бюро, документи, котрі вважає доказами цього злочину.

Цими паперами він намагається довести, що з 2003-го по 2006 роки надавав неправомірну вигоду екс-президенту Леоніду Кучмі. Зокрема, починаючи з 2003 року колишній голова держави через посередника (ім’я в судових документах не зазначено, але, відповідно до виступу Коломойського на парламентському комітеті, цією людиною був Віктор Пінчук) вимагав та отримував від Ігоря Коломойського $5 млн щомісяця. Загалом команда співвласника групи “Приват” начебто сплатила $110 млн за можливість здійснювати управління компанією ВАТ “Укрнафта”.

Під час досудового розслідування адвокатом Коломойського детективам НАБУ було надано копію Угоди про досягнення оперативного контролю на “Укрнафті”, підписаної 25 січня 2003 року. Згідно з нею, “неперсоніфіковані особи домовились про здійснення контролю над нафтовидобувною компанією”. І цей контроль мав забезпечуватись через призначення на посаду голови правління “Укрнафти” нової особи та обранням на загальних зборах акціонерів нових членів спостережної ради компанії. Ще один наданий для НАБУ документ — додаткова угода від 20 травня 2003 року, де “неперсоніфіковані особи підтвердили факт часткового виконання попередньої угоди від 25 січня 2003 року”.

Під час розслідування вже встановлено, що взимку 2003 року на виконання зазначених домовленостей було звільнено голову правління ВАТ “Укрнафта” (Олега Салміна) та обрано головою правління ВАТ “Укрнафта” бізнес-партнера Коломойського Ігоря Палицю.

Останній швидко змінив керівний склад компанії, призначив нових заступників та головного бухгалтера. А у березні 2003 року на позачергових зборах акціонерів “Укрнафти” було переобрано спостережну раду товариства та її голову. У новий склад увійшли п’ять представників групи “Приват”. У судових документах імена деідентифіковані, але відомо, що тоді в це коло увійшли Ігор Коломойський, колишній голова Дніпропетровської облради Микола Швець, співвласник “Привату” Геннадій Боголюбов, перший заступник Приватбанку Тимур Новиков, нафтовий бізнесмен Михайло Кіперман.

Як стверджували представники НАБУ в суді, ці факти можуть підтверджувати реальний характер згаданих вище угод, укладених із “неперсоніфікованими особами” 13 років тому. Тому детективи вирішили ретельніше перевірити факти, викладені Коломойським.

Одразу після оприлюднення скандальних фактів Коломойським, навесні 2015 року, Генпрокуратура відкрила кримінальне провадження щодо сумнівної приватизації “Укррудпрому”. Про це заявляв тодішній голова зазначеної вище парламентської комісії з питань приватизації Борис Філатов. Повідомлялось, що розслідування здійснюється за фактами привласнення майна, вартість якого становила до $50 мільярдів. Як додав член комісії Павло Різаненко, внаслідок ухвалення закону про особливості приватизації “Укррудпрому” у 2004 році 10 підприємств гірничо-збагачувальної галузі “були викуплені обмеженим колом осіб на неконкурентних засадах”. “Основними бенефіціарами були СКМ, “Смарт-груп” і “Приват”… Нам стало відомо, що по 3/4 цих підприємств згодом були проведені додаткові емісії акцій. Контрольний пакет держави в Інгулецькому ГЗК у процесі приватизації був розмитий до 37%. Також унаслідок цього закону і такої приватизації відбулася монополізація залізорудної сировини компанією СКМ. Ця група (у подальшому. — Ред.) отримала контроль над ММК ім. Ілліча та “Запоріжсталь” — підприємствами, які не мали своєї власної сировини”, — зауважив Різаненко і додав, що майно “Укррудпрому” було придбано за $500 млн доларів, тоді як реальна його вартість коливалась у межах $20—50 млрд. Імовірно, після запуску Національного антикорупційного бюро у 2015 році ГПУ передала розслідування в НАБУ.

Для цього представники НАБУ просили суд надати доступ до документів, які містять інформацію про осіб, які приймали рішення про зміну керівництва ВАТ “Укрнафта” у 2003—2006 рр., дані про ухвалені рішення під час загальних зборів акціонерів та інформацію про власників акцій, їхніх представників на зборах акціонерів, отримані дивіденди акціонерами ВАТ “Укрнафта” та інше.

Причиною для звернення із клопотанням до суду стала відмова “Укрнафти” добровільно надати весь цей пакет документів — Антикорупційне бюро зверталося в компанії з відповідним запитом у липні цього року, але не отримало бажаного. Суд задовольнив клопотання детективів та забов’язав “Укрнафту” віддати документи слідству.

З липня 2015 року “Укрнафту” (“Приват” контролює 42% акцій нафтовидобувної компанії, 50%+1 — належить державі) очолює британець Марк Роллінз, якого обрали через конкурс. За даними ЗМІ, це не заважає новому менеджеру бути лояльним до Ігоря Коломойського, наслідуючи своїх попередників. Обранню Роллінза передував тривалий конфлікт між державою і “Приватом” — останній протягом багатьох років відмовляється сплачувати державі багатомільярдні дивіденди.

Навряд чи основним мотивом для сповіді Коломойського перед народними депутатами стали докори сумління. Більшість фактів, які було оприлюднено бізнесменом у Києві минулого року, ще раніше звучали у Лондонському суді. Як відомо, близько чотирьох років тому Віктор Пінчук подав до Високого суду Лондона позов проти Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова з вимогою визнати, що відповідачі тримають акції Криворізького залізорудного комбінату (КЗРК) у довірчому управлінні на його користь, а також зажадав передати йому ці акції і компенсувати збитки. Пінчук домагався від приватівців більш ніж $2 млрд як відшкодування збитків. За твердженням позивача, Коломойський і Боголюбов отримали $143 млн за Криворізький залізорудний комбінат, однак у власність Пінчука підприємство так і не перейшло.

Імовірно, визнання в Україні фактів тиску та політичної корупції з боку колишнього президента Леоніда Кучми та його зятя у справі “Укрнафти” мало б допомогти Коломойському перемогти у суперечці.

Чи вплинула така спроба на британський суд — невідомо. Близько року тому BBC повідомило, що Пінчук, Коломойський та Боголюбов домовилися про врегулювання їхньої ділової суперечки, не розглядаючи її у Високому суді Лондона. Умови цієї угоди також невідомі.

Для України не менш важливими мали б стати й інші заяви Коломойського, які він зробив під час виступу перед українськими парламентарями минулого року. З-поміж іншого він тоді висловив сумніви, що смерті колишніх очільників Фонду держмайна — Михайла Чечетова та Валентини Семенюк-Самсоненко — були чистим самогубством. Як відомо, Семенюк-Самсоненко загинула у 2014 році, а Чечетов — у 2015 році. Колишні держслужбовці мали безпосередній стосунок до приватизації “Укррудпрому” та її наслідків. Чи вплинула скандальна заява бізнесмена на перебіг розслідування цих смертей — під питанням. Наприклад, колишній генпрокурор Віталій Ярема, цього року запевняв “Главком”, що голови Фонду держмайна пішли з життя добровільно.

Холдинг “Укррудпром” володів значними пакетами акцій гірничо-збагачувальних комбінатів, які видобувають залізну руду. У 2004 році активи компанії було остаточно приватизовано. Зокрема, СКМ Ріната Ахметова купила по 50%+1 акція Центрального і Північного гірничо-збагачувальних комбінатів, група “Приват” — 25,78% акцій Південного ГЗК і 25,1% акцій ГЗК “Суха Балка”, а також 93% акцій Криворізького залізорудного комбінату начебто з подальшим обов’язком передати на користь Віктора Пінчука. Вадим Новинський розмив держпакет у 50%+1 акція Інгулецького ГЗК шляхом додаткової емісії акцій і викупив 37,5%.

­Федір ОРИЩУК