Ігор Валерійович банкує
Днями Верховний суд США відхилив апеляцію України у справі щодо стягнення $173 млн на користь російської “Татнєфті”. Справа стосується втрати компанією з РФ контролю над Кременчуцьким нафтопереробним заводом. Ще у 1994 році на базі Кременчуцького НПЗ було створено “Укртатнафту” відповідно до указів президентів України та Татарстану. Раніше 18,296% акцій “Укртатнафти” належало структурам, близьким до “Татнєфті”, водночас міністерство майна Татарстану володіло 28,7788% акцій, ще 8,6% акцій належало компанії “Татнєфть”.
Після низки судових розглядів в Україні частку татарстанських акціонерів у НПЗ практично обнулили. Натомість на підприємстві з’явилися акціонери, близькі до групи “Приват” Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Вже у 2014 році арбітраж виніс рішення на користь “Татнєфті” та зобов’язав Україну виплатити російській компанії компенсацію у розмірі $112 млн, а також відсотки. Тоді ж Україна програла й апеляцію. Тепер же маємо програну касацію та величезний “подарунок” Україні від одного з найдорожчих для нас (у прямому сенсі) громадянина Ігоря Валерійовича Коломойського.
В понеділок, 3 жовтня, він наробив шуму в медіа, відвідавши для допиту київський офіс Національного антикорупційного бюро, яке у вересні провело обшук за місцем його проживання у рамках розслідування справи про заволодіння майном компанії “Укрнафта”. Олігарх приїхав до НАБУ кортежем із супроводом і провів в НАБУ 45 хвилин, бувши допитаним НАБУ по справі зловживань в компанії “Укрнафта”, де він протягом багатьох років контролював менеджмент. Так, за даними НАБУ, в результаті змови олігарху було передано природній газ у підземних сховищах на суму близько 100 млрд грн. Влітку 2022 року НАБУ розпочало розслідування продажу “Укрнафтою” фірмам Коломойського автогазу за ціною вдвічі нижче ринкової. Раніше у цій справі підозри отримали аж 8 осіб. Підозрюваним загрожує від 7 до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна. Проте Коломойського серед потенційних “сідільців” немає, і не схоже, що з'явиться.
Читайте: Євросоюз ухвалив восьмий пакет санкцій проти Росії: що до нього входить
Попивши кави в НАБУ, пан Коломойський мав залишитися задоволеним. Нещодавно він та його компаньйон Боголюбов мали кілька приводів для радості. Так, на початку вересня Фонд державного майна отримав нового керівника. Ним став нардеп від “Голосу” Рустем Умеров. Через кілька тижнів після призначення Умерова на посаду керівника ФДМУ Кабінет міністрів призначив йому нового першого заступника — розпорядженням від 27 вересня ним став Дмитро Клименков, який останні десять років працював в компанії “Міжнародні Авіалінії України” (МАУ), співласником якої є структури Ігоря Коломойського. Тобто колишній топ-менеджер компанії олігарха був призначений на посаду першого заступника голови ФДМУ
Прес-служба ФДМУ повідомила, що “Клименков займатиметься питаннями відновлення роботи найбільших державних підприємств та впровадження сучасних корпоративних стандартів управління”. Іншими словами, новопризначений заступник голови ФДМУ контролюватиме роботу найбільших державних підприємств, а також формуватиме там кадрову політику і матиме вплив на звільнення та призначення керівників. Окрім того Клименков може очолити наглядові ради найбільших підприємств, які перебувають під управлінням ФДМУ. Схоже на новий джек-пот для Коломойського, чи не так?
Що ж до партнера Коломойського, Геннадія Боголюбова, то і у нього схоже, попри війну, все триває успішно. 17 серпня 2022 року одіозний суддя з російським паспортом Богдан Львов своїм рішенням остаточно передав київський готель “Мир”, який раніше належав “Приватбанку”. Ще в 2016 році готель перейшов до банку під час націоналізації як актив, що належить колишнім акціонерам. Але Львов успішно відібрав готель у держави та передав соратнику Коломойського.
До речі, Коломойський та його компаньйон знали Львова ще задовго до широкої появи його імені у ЗМІ. У жовтні 2021 року він намагався видати Коломойському вигідні для нього рішення перед Канцелярським судом американського штату Делавер, але тоді здійнявся великий шум і схема не пройшла. Схоже, робота Львова на Коломойського у Верховному Суді закінчилась, але ж він — лише верхівка айсбергу “агентів Коломойського” в українських судах. То що ж робити з “тепличними” умовами для олігарха, якого називали головним бенефіціаром приходу на Банкову нинішньої влади, і чи вплине війна на стосунки держави з українськими скоробагатьками?
Повоєнна деолігархізація?
Як зазначає політичний аналітик Євген Магда, протистояння частини громадянського суспільства та ЗМІ з олігархами раніше відбувалася в максимально публічний спосіб, але зараз публічна активність помітно обмежена.
“Розраховувати на суттєві позитивні зміни ми поки не можемо, але в будь-якому випадку треба чекати на дії НАБУ — яку воно зможе показати майстерність, а не грати роль цапа-відбувайла. Є сподівання на те, що ефективність “тріади” НАБУ-САП-ВАКС збільшилась після призначення Клименка головою САП. Але ми живемо в суспільстві, де ефективність такого органу визначається ефектною, гучною посадкою якоїсь фігури, а не чимось іншим. Це серйозна проблема, адже ефективність має вимірюватись тим, як швидко розкривають злочини — саме в цьому напрямку було б непогано ефективніше працювати”, — каже Магда “Апострофу”.
На його думку, питання з Коломойським та олігархами має більш широке підґрунття. Адже проблема полягає не лише в тому, щоб переналаштувати відносини в трикутнику суспільство-держава-великий бізнес, а й у тому щоб змінити ситуацію, аби олігархи втратили доступ до державних ресурсів, а паралельно в Україні сформувався середній клас. Правда, зараз перспективи для його формування відсутні: війна поставила великі питання щодо нашого добробуту взагалі.
У свою чергу, політтехнолог Олексій Голобуцький вважає, що нічого поганого з Коломойським і його людьми до переформатування парламенту і нових виборів не станеться. За словами експерта, американцям, які розуміють шкідливість олігарха, зараз не до нього: вони не хочуть займатись такими дрібними для них задачами зараз. Але звісно ніхто про Коломойського і його витівки не забуде в будь-якому разі. Усі розуміють, що Коломойський чи його колеги по олігархічному “цеху” підіймати економіку України після війни не будуть, це буде в першу чергу західна допомога.
“Зараз не до розборок, всі це розуміють. Є величезний кредит довіри до Зеленського у світі. Навіть у Байдена припинили казати про корупцію та олігархію в Україні. Вони турбуються про майбутнє: якщо в складний для себе та всього світу час дають нам не супервеликі, але достатні гроші, десятки мільярдів, то політичний клас не повинен сумніватися в доцільності таких кроків, навіть якщо на цьому фоні Коломойський вкраде мільярд. Український кейс буде найважливішим для Байдена, хоч він цього і не хотів”, — додає Голобуцький, зазначаючи, що самі по собі олігархи не є злом. Головне зло, на його думку, полягає в політичній системі України та народі, який 30 років голосував за “гречку” і не розумів ціни такої поведінки.
Зрозуміло, що українці давно прагнуть до справедливості, але в спрощеному, “совковому” варіанті. Це завжди було бажання більшості “все забрати і поділити”, а не встановити такі правила гри, за яких олігархи непотрібні, а є великі бізнесмени, яким для того щоб займатися бізнесом не потрібні близькі стосунки з владою. Це наразі для українців складно. Такі речі має розуміти еліта, і є певні ознаки, що розуміння формується. Натомість є і багато ознак того, що багато хто з нашого “істеблішменту” розраховує на безкарний дерибан західної допомоги після завершення війни.
Фактично, за словами експерта, йдеться про питання виживання — чи будемо ми будувати те саме, що у нас було до війни, чи все ж таки знайдуться здорові сили, які будуть здатні змінити систему.
“В країні величезна кількість військових. Вони ще, щоправда, не стали кастою як в Туреччині, але стають, і це найповажніша інституція країни. Якщо після війни нічого не зміниться, може виникнути бажання взяти владу, демократія зіштовхнеться з викликом. Згадаймо, кардинальних змін не відбулось навіть після 2014 року, коли почалась війна і відібрали Крим. Тобто, виклики меншого масштабу вже були, але висновки завжди робились неправильні”, — вважає Олексій Голобуцький.
З ним погоджується Євген Магда, який стверджує, що запит на справедливість в українському суспільстві є і буде.
“Для реалізації цього запиту треба, щоб війна закінчилась, відновилось політичне життя і ми побачили, за якими принципами почнуть працювати наші політики. Якщо війна ці принципи не змінить — це стане одним з найбільших повоєнних розчарувань. Переконаний, що разом із завершенням війни все тільки почнеться”, — підсумував експерт.
