Єджин готує обід для подруг у своїй квартирі на околиці Сеула.
Поки вони їдять, одна з жінок відкриває на телефоні старий мем з мультяшним динозавром. “Будь обережним, — каже динозавр. — Не дай собі вимерти, як ми”.
Жінки сміються.
“Це і смішно, і сумно, адже ми знаємо, що можемо стати причиною власного вимирання”, — каже Єджин. 30-річна телепродюсерка не має сім'ї, живе сама і почувається щасливою.
Ні вона, ні її подруги не планують заводити дітей. Вони належать до дедалі більшої спільноти жінок, що обирають бездітне життя.
У Південній Кореї найнижча народжуваність у світі, яка продовжує падати, досягаючи нового рекорду щороку.
Нові статистичні дані покажуть, що у 2023 народжуваність знизилась ще на 8% до 0,7. Тоді як для стабільного відтворення населення потрібен сумарний коефіцієнт у 2,1.
Якщо ця тенденція збережеться, то до 2100 року населення Кореї, за оцінками, скоротиться вдвічі.
Проблема національного масштабу
Насправді народжуваність падає у всіх розвинених країнах, але не так критично, як у Південній Кореї.
І прогнози фахівців не радують.
За 50 років кількість працездатного населення країни скоротиться вдвічі, громадян, які зможуть служити у війську — на 58%, і майже половина людей будуть старше 65 років.
Це настільки погано для економіки, пенсійного фонду й безпеки, що південнокорейський уряд оголосив у країні ”надзвичайний стан”.
Протягом майже 20 років уряди, що змінювали один одного, витрачали на цю проблему чималі гроші — 379,8 трлн вон (286 млрд доларів).
Пар, що мають дітей, підтримують фінансово: від щомісячної допомоги до субсидованого житла та безплатного таксі. Держава також покриває лікарняні рахунки і навіть процедури ЕКЗ, але тільки подружжям.
Втім фінансові стимули не спрацювали, і політики шукають “креативніші” рішення: від нянь з Південно-Східної Азії за нижчу зарплату до звільнення від військової служби чоловіків до 30 років, що мають трьох дітей.
Самі ж корейці звинувачують політиків у тому, що вони не дослухаються до думок молоді, особливо жінок, і не враховують їхні потреби.
Протягом року ми подорожували країною і спілкувались з жінками, щоб зрозуміти причини їхньої відмови від материнства.
Автор фото JEAN CHUNG
Коли Єджин було 20 років, вона вирішила жити сама, кинувши виклик соціальним нормам.
А п'ять років тому вирішила не виходити заміж і не народжувати дітей.
“У Кореї важко знайти чоловіка, який би порівну розділив хатню роботу й догляд за дітьми, — розповіла вона. — А самотніх матерів засуджують”.
У 2022 році лише 2% дітей у Південній Кореї народилися поза шлюбом.
“Безперервний робочий цикл”
Тож Єджин вирішила зосередитись на телевізійній кар’єрі, яка, як вона стверджує, не залишає часу для виховання дитини. Зараз Південна Корея є країною з найтривалішим робочим тижнем серед усіх розвинених країн.
Єджин працює з 9 до 18, але каже, що зазвичай не виходить з офісу раніше восьмої. Доводиться також працювати понаднормово. Повернувшись додому, вона має час тільки на прибирання чи зарядку перед сном.
“Я люблю свою роботу, вона приносить мені стільки задоволення, — каже жінка. — Але працювати в Кореї — важко, це безперервний робочий цикл”.
У вільний час Єджин змушена вчитися, щоб покращити робочі навички. “У корейців такий підхід: якщо ти постійно не розвиваєшся, то відстанеш. І цей страх невдачі змушує нас працювати вдвічі більше”, — пояснює вона.
“Іноді на вихідні я ходжу на вітамінні крапельниці, просто щоб набратися сил і повернутися на роботу в понеділок”, — невимушено додає вона, ніби це звичайне заняття для вихідних.
Єджин, як і інші жінки, з якими я спілкувалась, боїться: якщо візьме декретну відпустку, то не зможе повернутися до роботи.
“Компанії таємно тиснуть на жінок з дітьми, змушуючи їх звільнятись”, — бідкається вона і додає, що так вчинили з її сестрою і двома ведучими новин.
“Я надто багато знаю”
Одна 28-річна жінка, яка працювала у відділі кадрів, розповіла, що бачила людей, яких змусили звільнитись чи не підвищили після декретної відпустки. Цього було достатньо, щоб переконати її ніколи не народжувати.
У Південній Кореї і чоловіки, і жінки мають право на річну відпустку поки дитині не виповниться 8 років. Але у 2022 році лише 7% батьків використали частину своєї відпустки порівняно з 70% матерів.
Автор фото JEAN CHUNG
Кореянки — найосвіченіші серед жінок у країнах ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку). Втім у цій країні найбільший гендерний розрив в оплаті праці та вищий рівень безробіття порівняно з чоловіками.
Це, за словами дослідників, свідчить, що жінкам доводиться обирати між кар'єрою і родиною. І все частіше вони обирають кар'єру.
Я познайомилася зі Стеллою Шин у дитячому клубі, де вона викладає англійську п'ятирічним дітям.
“Подивись, які вони милі”, — щебече вона. Але у свої 39 власних дітей Стелла не має. З її слів, це не було спеціальним рішенням.
Вона одружена вже шість років, і вони з чоловіком хотіли дитину, але були настільки зайняті роботою й розвагами, що час минув. Тепер її спосіб життя робить материнство “неможливим”, визнає жінка.
”Матерям доводиться кидати роботу, щоб повністю присвятити себе дитині у перші роки життя, а для мене це занадто. Я люблю свою кар'єру і дбаю про себе”.
У вільний час Стелла відвідує уроки танців.
Коли я запитала, чи може вона розділити відпустку з догляду за дитиною з чоловіком, вона відмахнулася.
“Це схоже на те, коли я прошу його помити посуд, а він завжди щось зробить не так. Я не можу на нього покластися”.
Але навіть якби вона й хотіла кинути роботу чи поєднати сім'ю і кар'єру, це, за її словами, неможливо, бо вартість житла в країні — надто висока, і вони не можуть собі це дозволити.
Автор фото JEAN CHUNG
Більша частина корейців мешкають в столиці Сеулі, що створює там величезний попит на квартири.
Стеллу та її чоловіка поступово відтісняють все далі від столиці, у сусідні провінції, і вони досі не можуть купити власне житло.
Рівень народжуваності в Сеулі впав до найнижчого в країні — 0,55.
Втім, недоступне житло є проблемою у всьому світі, але в Південній Кореї це відчувається особливо гостро.
Немало коштує й освіта.
З чотирьох років дітей зазвичай відправляють на безліч дорогих позакласних занять — від математики й англійської до музики і тхеквондо.
Ця практика настільки поширена, що відмова від неї розглядається як приречення дитини на невдачу, що немислимо в гіперконкурентній Кореї. Це зробило цю країну найдорожчою у світі для виховання дітей.
Дослідження 2022 року показало, що лише 2% батьків не платили за приватне навчання своїх дітей, а 94% заявили, що це — фінансовий тягар.
Вчителька Стелла дуже добре це розуміє. Вона спостерігає, як батьки витрачають до 890 доларів на дитину щомісяця, хоча багато з них не можуть собі це дозволити.
“А без занять діти відстають, — пояснює Стелла. — Коли я поряд з дітьми, є бажання мати власного малюка, але я знаю надто багато про цю ситуацію”.
Автор фото JEAN CHUNG
Є й ті, що настільки постраждали від жорсткої системи освіти, що не хотіли б цього своїм дітям.
32-річна Мінджі зізнається, що її дитинство було нещасливим.
“Я все життя вчилася: спочатку, щоб вступити в гарний університет, потім, щоб скласти іспити на посаду держслужбовця, а потім, щоб отримати свою першу роботу у 28 років”.
Вона згадує дитячі роки, проведені в класах до пізньої ночі. Дівчина мріяла стати художницею, але зубрила математику, яку люто ненавиділа.
“Мені доводилося постійно змагатися не для того, щоб здійснити свої мрії, а просто для того, щоб жити звичайним життям. Це було так виснажливо”.
Тільки зараз, у 32 роки, Мінджі почувається вільною і може розважатися. Вона любить подорожувати і займається дайвінгом.
Вона не хоче наражати свою дитину на страждання, які пережила сама.
“Корея — не те місце, де діти можуть жити щасливо”, — підсумувала жінка. Її чоловік хотів би дитину, і вони постійно сварилися через це, але він зрештою прийняв її бажання.
Депресія як соціальне явище
У Чонген Чон двоє дітей: семирічна донька й чотирирічний син.
“Я думала, що після народження швидко повернуся на роботу”, — каже жінка.
Але завадили соціальні й фінансові проблеми. Її чоловік постійно на роботі. І тягар з догляду за дітьми й домом — повністю на ній.
Автор фото JEAN CHUNG
За останні 50 років економіка Південної Кореї розвивалась неймовірно швидко, спонукаючи жінок здобувати вищу освіту й працювати поруч з чоловіками, але ролі дружини й матері ці зміни оминули.
Розчарована Чонген почала спостерігати за іншими матерями.
“Я подумала: о, моя подруга, яка виховує дитину, у депресії, і сусідка теж. То це ж соціальне явище”.
Автор фото JEAN CHUNG
Щоб здолати тугу, вона почала малювати комікси про своє життя й публікувати їх в інтернеті.
“Історії просто лилися з мене”, — згадує жінка. Її роботи мали величезний успіх, і зараз Чонген є автором трьох опублікованих коміксів.
Вона каже, що пройшла стадію гніву й жалю. “Зараз жінки не народжують тому, що мають сміливість говорити про це”.
Однак Чонген сумно, що складні умови життя позбавляють жінок щастя материнства.
А Мінджі вдячна, що має свободу дій. “Ми — перше покоління, яке може обирати. Раніше всі мусили народжувати. А зараз ми можемо не робити цього”.
“Я б народила 10-х, якби могла”
А ми повертаємось до Єджин.
Втомившись від життя в Південній Кореї, вона вирішила переїхати до Нової Зеландії.
Якось вона прокинулась з усвідомленням того, що ніхто не змушує її жити в Сеулі.
Вона дізналась, які країни є лідерами за індексом гендерної рівності, і Нова Зеландія перемогла.
“Там чоловікам і жінкам платять однаково, — розповіла жінка майже недовірливо. — Тому я їду туди”.
Я запитала в Єджин та її подруг, що могло б змінити їхнє ставлення до материнства?
Відповідь Мінсон мене здивувала: “Якби могла, я б народила 10-х”.
“Що ж заважає?” — запитала я.
27-річна дівчина розповіла, що вона — бісексуалка і має одностатеву партнерку.
Автор фото JEAN CHUNG
Одностатеві шлюби в Південній Кореї заборонені, а незаміжнім жінкам не дозволяють використовувати донорську сперму для зачаття.
“Сподіваюся, колись це зміниться, і я зможу вийти заміж і народити дітей від коханої людини”, — каже вона.
І політики, схоже, поступово починають усвідомлювати глибину й складність демографічної кризи.
Цього місяця президент Південної Кореї Юн Сок Йоль заявив, що його уряд розглядатиме низьку народжуваність як структурну проблему, хоча невідомо, як це втілиться в життя.
Нещодавно я зустрілася з Єджин, яка вже три місяці живе в Новій Зеландії.
Вона розповіла про своє нове життя, друзів і роботу в пабі.
“Баланс між роботою й особистим життям значно покращився, — ділиться враженнями вона. — Тепер я можу зустрічатись з друзями не лише на вихідні, а й протягом тижня”.
“І на роботі ставляться більш шанобливо. Тому мені не хочеться повертатись додому”, — резюмує Єджин.
Джин МАКЕНЗІ
Что скажете, Аноним?
[12:44 21 ноября]
[10:14 21 ноября]
[19:40 20 ноября]
18:25 21 ноября
18:00 21 ноября
17:20 21 ноября
16:50 21 ноября
16:20 21 ноября
15:30 21 ноября
15:15 21 ноября
15:00 21 ноября
14:30 21 ноября
[16:20 05 ноября]
[18:40 27 октября]
[18:45 27 сентября]
(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины
При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены
Сделано в miavia estudia.