За словами американського президента, для Києва мир означає, що “Росія ніколи, ніколи, ніколи, ніколи не окупує України”, а для цього нашій країні не обов’язково бути членом НАТО. “Це означає, що ми маємо з ними (Україною. — В.К.) такі самі відносини, як і з іншими країнами, куди ми постачаємо зброю, щоб вони могли захистити себе в майбутньому. Саме я був тим,.. хто казав, що я не готовий підтримати натоїзацію України”, — сказав Байден у інтерв’ю журналу Time.
Ці слова можна списати на звичайні байденівські обмовки. Скільки їх було! Але, на жаль, вони відображають погляди Байдена на членство нашої країни в Альянсі. Нинішній американський президент традиційно скептично налаштований щодо вступу України до НАТО, й побоюючись ескалації конфлікту та прямого протистояння США з РФ, публічно наполягає на тому, щоб ухвалювати рішення про запрошення після проведення Києвом певних реформ і завершення воєнних дій із Росією.
Ось і представник місії США при Альянсі заявив Радіо Свобода на засадах анонімності: “Президент чітко дав зрозуміти, що майбутнє України — в НАТО, що Сполучені Штати підтвердили на саміті у Вільнюсі разом із усіма іншими союзниками... Президент говорив, що не вірить, що Україна нині готова до членства в НАТО, про що він уже неодноразово казав”… Як зазначав раніше президент, “я вірю, що Україна може туди потрапити”, й “річ не в тім, варто їй приєднуватися чи ні. Йдеться про те, коли вони зможуть приєднатися. І вони вступлять до НАТО”.
Та хоч які пояснення давали б американські дипломати, заява Байдена є досить нехорошою. Адже для Києва зізнання американського президента означає одне: за каденції Байдена наша країна не лише ніколи не стане членом НАТО, а й навіть не отримає запрошення вступити до Альянсу. Для Путіна це — сигнал: хоч би які обіцянки Альянс давав Україні у своїх документах, США, схоже, готові зафіксувати в майбутньому договорі щодо врегулювання війни РФ із Україною те, що нашої країни не буде в НАТО.
Що ж, у Кремлі можуть відкривати шампанське: Путін без торгів отримав подарунок, який значно послаблює позиції України на майбутніх переговорах із Росією. Байден практично підтвердив, що Росія має право вето. До того ж Путіну тепер є що продати й внутрішньому російському споживачеві: хіба не стурбованість Москви розширенням НАТО на Схід була одним із приводів для початку “спеціальної воєнної операції” проти України?
І тоді знову постає запитання: наскільки надійним союзником є США, якщо готові відмовитися від зафіксованих зобов’язань? Задля справедливості варто зазначити, що й Україна недостатньо зробила для очищення влади від корупціонерів. Однак і Вашингтон часто спекулює на темі корупції.
Для нашої країни багато чого залежатиме від зустрічей Байдена та Зеленського під час церемонії з нагоди 80-річчя висадки союзників у Нормандії та в межах саміту “Великої сімки”: українці мають отримати роз’яснення від американського президента. Принаймні після заяви глави Білого дому в Києві мають внести корективи до своєї стратегії підготовки як до можливих переговорів із Москвою, так і до майбутнього Вашингтонського саміту.
У цій ситуації, яка погіршується ще й через те, що Байден пропускає Глобальний саміт миру, важливо, щоб на Банковій не ухвалили емоційного рішення й Зеленський не проігнорував Вашингтонський саміт. Такий крок став би великим дипломатичним провалом для нашої країни: це не сприяло б ефективному співробітництву України та США в протидії російській агресії й негативно позначилося б на іміджі українського президента.
Нагадаємо, що для Києва основною метою на саміті Альянсу залишається отримання запрошення до членства в НАТО. В українській столиці впевнені, що від майбутньої агресії Росії Україну захистять не угоди про співробітництво у сфері безпеки, які лише посилюють нашу обороноздатність, а парасолька п’ятої статті Вашингтонського договору. Водночас українська влада акцентує у своїх комунікаціях із західними партнерами, що запрошення не рівноцінне членству.
Проте в рік президентських виборів у США Білий дім хоче відзначити 75-річчя НАТО без скандалів і сюрпризів. Пам’ятаючи, як агресивно просувало українське керівництво пропозицію щодо запрошення НАТО для України стати членом Альянсу у Вільнюсі, адміністрація Байдена та кабінет Шольца всіляко застерігали офіс Зеленського від схожого кроку у Вашингтоні. Американці й німці також заблокували компромісні варіанти запрошення України до НАТО на Вашингтонському саміті.
Прохання поводитися тихо в Києві почули. Тому українська дипломатія хоч і не відмовляється від ідеї домогтися офіційного запрошення нашої країни на липневому саміті Альянсу, однак просуває питання без традиційного публічного тиску. Та під час пресконференції за підсумками зустрічі Північних країн у Стокгольмі Зеленський знову чітко заявив: без вирішення питання щодо запрошення нашої країни до Альянсу саміт НАТО буде непродуктивним.
Не допускаючи навіть думки про те, щоби направити запрошення Києву, раніше американські чиновники стверджували, що на саміті буде ухвалено “сильний пакет підтримки України”. Так, посол США при НАТО Джуліанн Сміт повідомила, що в НАТО дійшли згоди стосовно необхідності дати політичний сигнал про наближення України до Альянсу і що цей сигнал стане частиною загального пакета допомоги нашій країні. А держсекретар Ентоні Блінкен заявив, що саміт має забезпечити прокладання “мосту” до членства України в НАТО.
За інформацією ZN.UA, “сильний пакет підтримки” передбачає, по-перше, що у Вашингтоні буде оформлено передачу функцій із координації виділення військової допомоги Україні від формату “Рамштайн” до НАТО, для чого буде створено постійну структуру. По-друге, реалізовано ідею генсека НАТО Єнса Столтенберга стосовно довгострокового фінансування України з боку членів Альянсу: нашій країні готуються щорічно виділяти оборонну допомогу в розмірі 40 млрд євро. По-третє, презентовано дорожню карту взаємосумісності Україна—НАТО.
Раніше ZN.UA вже писало про мотиви авторів ідеї передати НАТО координаційну роль у питаннях постачання Україні військової техніки, зброї, боєприпасів, а також про ризики цієї ініціативи. Нагадаємо, що її метою було, по-перше, наповнити змістом саміт, надавши щось нове для України. По-друге, поставити запобіжник від невизначеності в разі повернення до Білого дому Дональда Трампа та перерозподілити відповідальність у наданні військової допомоги нашій країні зі США на членів НАТО.
Водночас на сьогодні мінімізовано загрозу того, що Угорщина постійно блокуватиме координацію військової допомоги Україні в межах НАТО: Будапешт заздалегідь відмовився від участі в цій ініціативі. Так само як відмовився й від участі у щорічному виділенні Україні допомоги в межах ініціативи Столтенберга. Позиція Угорщини спрощує реалізацію ідеї генсека Альянсу стосовно щорічного виділення нам 40 млрд. Однак не зменшує стурбованості Києва: НАТО занадто багато обіцяє й занадто мало робить.
Важливо розуміти, що 40 млрд євро — це не нові фінансові зобов’язання країн-членів Альянсу, а середньорічна допомога всіх країн-членів НАТО, яку виділяли Києву протягом попередніх двох років. Ідея Столтенберга полягає в тому, щоби справедливіше розподілити фінансові витрати на військову підтримку нашої країни серед усіх членів НАТО, зробити цю допомогу обов’язковою й тим самим забезпечити Україні “прожитковий мінімум”. Утім, наразі ще невідомо, за якою методологією визначатимуть суму внесків, та й сама сума може змінитися.
Щодо дорожньої карти взаємосумісності, то кілька наших співрозмовників спеціально уточнили: вона не рівнозначна дорожній карті інтеграції. Дорожня карта взаємосумісності передбачає вдосконалений процес планування та оцінки реформ у сфері оборонних закупівель, громадянського та демократичного контролю, гендерної рівності тощо, а також технологічну сумісність (зокрема у сфері ППО). Водночас для досягнення критеріїв передбачено від трьох до десяти років. Утім, як зазначив один зі співрозмовників ZN.UA, “політики можуть бачити в ньому щось інше”.
Ці натовські “пряники” добрі в межах довгострокової підтримки Києва й теоретично мають посилити Україну в збройному протистоянні з Росією. Але на тлі заяви Байдена всі ці “плюшки” просто приховують відсутність реальної перспективи членства України в Альянсі. Тому, хоча Джуліанн Сміт і стверджує, що на зустрічі у Вашингтоні будуть важливі зміни у формулюваннях стосовно перспективи членства нашої країни в НАТО й рішення не буде ідентичним ухваленому на саміті у Вільнюсі, насправді ювілейний саміт іще більше віддалить Україну від членства в Альянсі.
