Національне антикорупційне бюро (НАБУ) відкрило кримінальне провадження стосовно “Роттердам плюс” ще в 2017 році.
Розслідування йшло повільно, бо одним з вигодонабувачів цієї схеми був тодішній президент Петро Порошенко. Як повідомляв БЦ, саме президент в 2015 році призначив головою Нацкомісії з регулювання енергетики (НКРЕКП) Дмитра Вовка, колишнього співробітника інвесткомпанії ICU Макара Пасенюка.
ICU управляла інвестиціями Порошенка. Як повідомляли в компанії, в 2010 — 2014 роках ICU інвестувала в облігації ДТЕК Ріната Ахметова “одноосібно або з іншими кредиторами”. Після введення Роттердам+ ці облігації виросли в ціні.
Лише після зміни влади, в серпні 2019 року НАБУ повідомило про підозру шістьом особам. Серед них колишній голова НКРЕКП Дмитро Вовк, який сьогодні переховується за кордоном та колишній член НКРЕКП Володимир Євдокимов, який сьогодні очолює ДП “Оператор ринку”.
З боку ДТЕК підозру отримав директор “ДТЕК Мережі” Іван Гелюх, який був відпущений під заставу 10 млн грн. Євдокімов відпущений під заставу в 2 млн грн.
У відповідь на запит БЦ, НАБУ повідомило, що строки досудового розслідування спливають в серпні 2020 року. Справу має розглядати Вищий антикорупційний суд.
“Зібрано достатньо доказів для завершення досудового розслідування”, — повідомляє НАБУ.
За інформацією Бюро, загалом громадським та державним інтересам формулою “Роттердам плюс” заподіяно збитків на 39 млрд грн.
Для відкриття судового процесу має бути заявлено цивільний позов на захист державних інтересів або від Кабміну, або від прокуратури. Наразі такого позову немає.
В той же час, Дмитро Вовк та його адвокати розповсюджують інформацію про те, що справа по “Роттердам плюс” політизована, а сам формула повністю ідентична ціноутворенню в газі.
БізнесЦензор, який слідкував за “Роттердам плюс” від запровадження в березні 2016 року до скасування в липні 2019 року, пояснює, чому це не так.
Політичний контекст
Із обранням Петра Порошенка президентом в 2014 році, у бізнесів Ріната Ахметова почались проблеми. У січні 2015 року тодішні голова НКРЕКП Дмитро Вовк і міністр енергетики Володимир Демчишин відвідали засідання Ради оптового ринку електроенергії (Рада ОРЕ), яку на той час контролювали менеджери Ахметова.
“Останнім часом ми отримали листи з боку представників групи ДТЕК. В них компанія примушує включити в розрахунок (тарифу для ТЕС) ціну на вугілля, яка набагато вища, ніж була в четвертому кварталі 2014 року. Ми всі розуміємо, що ДТЕК вертикально інтегрована. Паливна складова в її структурі тарифу — 80%. І цю цифру вони не хочуть показати”, — обурювався тоді Дмитро Вовк.
Іншими словами, в 2014-2015 роках влада намагалась послабити Ріната Ахметова. І одним з найактивніших бійців на боці Порошенка у боротьбі із Ахметовим був Вовк.
Введення імпортного паритету
У березні 2016 року НКРЕКП під головуванням Дмитра Вовка затвердила славнозвісну постанову №289, якою було затверджено “Порядок формування прогнозованої оптової ринкової ціни (ОРЦ) електричної енергії (е/е)”. Це і є формула Роттердам+ (Р+).
Для теплової генерації формулою встановлювався тариф на е/е із розрахунку імпортного паритету середньої вартості вугілля на біржі в Роттердамі за останні 12 місяців.
Імпортний паритет означав щомісячну прив'язку до індексу API2 (ARA). Цей індекс показує середню вартість торгівлі вугіллям в портах Амстердаму, Роттердаму, Антверпену із калорийністю 6000 ккал/кг та вмістом сірки не більше 1%.
Слід зазначити, що українське вугілля має вміст сірки до 3%. І якщо б воно продавалось на цій біржі — то з великим дисконтом. Бо підвищений рівень сірки збільшує шкідливі викиди в атмосферу.
Для кого була введена формула?
Головним бенефіціаром введення Р+ став енергохолдинг ДТЕК Ріната Ахметова. В 2016 — 2018 роках ДТЕК займав частку в тепловій генерації у 70%-80%. Компанія є оператором 8 теплоелектростанцій (ТЕС) з 12.
Інші два гравця: державна компанія “Центренерго”, що оперує трьома ТЕС, та “Донбасенерго” Максима Єфімова та Едуарда Бондаренка, що оперує однією станцією.
Вся теплова генерація у 2016 — 2018 роки забезпечувала близько 30% виробітку е/е в країні, але отримувала близько половини грошей ринку.
Натомість у державного Енергоатому, оператора чотирьох АЕС, була зворотня ситуація. Виробляючи більше половини е/е в країні, він отримував близько 30% грошей в ринку.
Така диспропорція була можлива завдяки діючій Британській моделі енергоринку. Всі гроші споживачів по різних тарифах стікались у загальний котел — ДП “Енергоринок”. А звідти, згідно своїх тарифів, гроші отримували різні види генерації, оператор систем передачі (НЕК Укренерго) та оператори систем розподілу (обленерго).
В такій моделі усі учасники ринку мали фіксований тариф, затверджений НКРЕКП за моделлю cost plus — згідно з фактичними витратами. І лише в тариф теплової генерації були закладені не фактичні витрати, а розрахункові — згідно імпортного паритету.
Важливим фактором є те, що ДТЕК у 2016 — 2018 роках видобував 80% — 90% енергетичного вугілля в країні. У ці роки його частка у видобутку постійно зростала, а частка державних шахт падала.
ДТЕК є вертикально інтегрованим холдингом з монополією у видобутку вугілля і тепловій генерації. Це створює для нього домінуюче становище на ринку. Шахти ДТЕК можуть продавати вугілля власним станціям дешевше, а станціям конкурентів — дорожче.
Доказами цього є те, що протягом 2016 — 2018 років, Донбасенерго та ТЕЦ на вугіллі, що не мали власних шахт, не купували паливо у ДТЕК. Вони імпортували його із-за кордону.
Для чого була введена формула?
В інтерв'ю БЦ у травні 2016 року Дмитро Вовк пояснював необхідність введення імпортного паритету для вугілля тим, що має бути зрозумілий бенчмарк. Буцімто, до цього Регулятор і теплова генерація не могли знайти порозуміння з приводу тарифу для ТЕС.
Імпортний паритет ціни вугілля, яка була закладена в тариф ТЕС, очікувано підвищив цей тариф. З 880 грн/МВт-г в 2015 році до 1240 грн/МВт-г в 2016 році.
У липні 2016 року в інтерв'ю Економічній правді Вовк відкрито каже про те, що у ціні вугілля “закладені додаткові чайові”.
В інтерв'ю БЦ Вовк окремо наголошував на тому, що зріст тарифу для ТЕС має супроводжуватись підвищенням ренти на видобуток енергетичного вугілля.
“У разі зростання цін на вугілля, компанії вкладатимуть їх в ціну генерації. <…> В такому випадку будуть зростати ціни і для домогосподарств (населення). Щоб дати компенсацію незахищеним соціальним групам у вигляді субсидій, має бути джерело. У випадку газу — це рента газодобувних компаній. У випадку електроенергії, одним з джерел компенсації буде рента вугледобувних підприємств”, — казав тоді Вовк.
За його словами, рентна ставка на видобуток вугілля мала бути підвищена з 0,75% до 8%. Вочевидь, Вовк вже тоді знав, що ніякого підвищення ренти на видобуток вугілля не буде.
Для цього Верховна Рада мала внести зміни у Податковий Кодекс. Але це питання ніхто не ініціював: ні НКРЕКП, ні Міненерго, ні Кабмін. Пройшло більше чотирьох років, з яких 3,5 роки діяв Р+, а ставка ренти на видобуток енергетичного вугілля досі дорівнює 0,75%.
Націоналізація збитків, приватизація прибутків
З одного боку, для забезпечення високого тарифу для ТЕС Ахметова Регулятор підвищував тарифи на е/е для промислових споживачів. З іншого, тарифна виручка розподілялась нерівномірно серед учасниками ринку в умовах моделі “загального котла”.
Приватна генерація Ахметова отримувала завищений тариф, а державна генерація — НАЕК “Енергоатом” та “Укргідроенерго” — занижений.
Найпоказовішим є кейс Енергоатому. Компанія, отримуючи низький тариф, фактично стала донором для високого тарифу теплової генерації Ахметова.
Як видно з графіку, з 2015 по 2018 рік тариф для АЕС зріс з 400 до 576 грн/МВт-г, або на 45%.
В той же період тариф ТЕС зріс з 880 до 1760 грн/МВт-г, або на 100%.
“Чайові Ахметову” і імпортний паритет. В чому різниця?
Щоб уникнути відповідальності за запровадження Р+, Вовк намагається показати ідентичність Р+ та імпортного паритету для інших товарів.
В першу чергу, Вовку не дає спокою імпортний паритет на ринку природного газу. Як відомо, з жовтня 2015 року почало діяти Положення про покладання спеціальних обов'язків для забезпечення газом населення (PSO).
Спочатку механізм PSO був запроваджений постановою Кабміну №758 від жовтня 2015 року, яким ціна газу для населення була прив'язана до газової біржі NCG у Німеччині із врахуванням транспорту. Але цей розрахунок не працював через відмову Кабміну Володимира Гройсмана застосувати цю формулу після підвищення світових цін на газ.
Згодом, постановою №867 від жовтня 2018 року, ціна була прив'язана до газової біржі TTF в Амстердамі із понижуючим коефіцієнтом. І лише в січні 2020 року Кабмін своєю постановою №17 прив'язав ціну на газ для населення до ціин TTF, плюс його доставка в Україну.
Іншими словами, з'явилась формула імпортного паритету в газі “Амстердам плюс”, яка діяла з 1 лютого до 1 серпня 2020 року. З цього моменту для населення перестав діяти механізм PSO.
Дмитро Вовк та лобісти ДТЕК почали інформаційну компанію з ціллю переконати суспільство, що Роттердам+ і Амстердам+ — це ідентичні історії. І якщо А+ ніхто не розслідує, то і за Р+ судити не можна.
То в чому різниця?
1. Імпортний паритет застосовується у разі дефіциту товару
В умовах конкуренції, ціна commodity (біржового товару) залежить від задоволення попиту на цей товар на конкретному ринку. В разі дефіциту застосовується ціна імпортного паритету (найближча ліквідна біржа, плюс доставка), а в разі профіциту — ціна експортного паритету (біржа мінус доставка).
Україна кожного року імпортує 35% — 40% природного газу, щоб закрити своє споживання. Відтак, в умовах існування конкурентного ринку, а не механізму PSO, ціна імпортного паритету діяла б, як “замикаюча ціна”.
Коли Вовк вирішив вводити імпортний паритет для вугілля в березні 2016 року, ніякого дефіциту вугілля в країні не було. В 2015 році були логістичні проблеми через бойові дії на Донбасі. Але в 2016 країна повністю могла забезпечити себе вугіллям.
В 2016 році найбільшим імпортером вугілля був ДТЕК, який закупив близько 400 тис. тон антрациту у власної шахти ШУ “Обуховське” у Ростовській області РФ. Тобто — продав сам собі. А ще купив 130 тис. тон газового вугілля з Польщі. Вочевидь, лише для того, щоб виправдати Р+.
Слід зазначити, що річне споживання енергетичного вугілля на той момент складало близько 25 млн тон на рік. Обсяг імпорту у той рік склав близько 5%, де найбільший обсяг імпортував ДТЕК з власної шахти в РФ.
Це продовжувалось до початку 2017 року, коли відбулась торгова блокада непідконтрольних територій. В результаті влада так званих “ЛДНР” націоналізувала найбільші антрацитові вуглевидобувні підприємства: “Ровенькиантрацит”, “Свердловантрацит” та Шахту “Комсомолець Донбасу”, які контролював ДТЕК.
2. Розповсюдження імпортного паритету на профіцитний товар
До війни половина ТЕС України споживала вугілля антрацитової групи, інша половина — вугілля газової групи. Через втрату ДТЕКом в 2017 році шахт, що видобували антрацитову групу, цей вид палива, дійсно, опинився в дефіциті.
Що стосується газової групи, найбільшим її виробником є “ДТЕК Павлоградвугілля” у Дніпропетровській області. Дефіциту цього виду палива не було.
У 2017 році логічно було б застосувати “Роттердам плюс” до антрацитової групи, яку доводилось імпортувати, та “Роттердам мінус” (експортний паритет) до газової групи вугілля, яка видобувалась в країні.
Ці види палива легко відокремити в регулюванні, що і зробив Кабмін Дениса Шмигаля в травні 2020 року, коли ввів мито у 65% на імпорт вугілля газової групи, але залишив без оподаткування імпорт антрациту.
Річ в тім, що сьогодні в ДТЕК перевиробництво вугілля газової групи. Але імпорт антрациту потрібен для роботи “ДТЕК Луганська ТЕС” на яку немає підвозу вугілля зі сторони України.
3. Невідповідність якості вугілля
У випадку із газом, можна казати про повністю ідентичний товар в Україні та на європейських газових хабах. Тобто, у разі можливого перевиробництва чи зменшення споживання, українські компанії легко продадуть свій газ на біржах NCG чи TTF за біржовими цінами.
Цього не можна сказати про українське вугілля через підвищений вміст сірки та європейські вимоги до екологічності палива. Якщо ДТЕК і спромігся б продати своє вугілля в Роттердамі, то з великим дисконтом через підвищене податкове навантаження за неекологічність.
4. Вертикальна інтеграція
Одна з важливих відмінностей ринків газу та вугілля в тому, що ринок газу для юросіб працює вже багато років.
Ринку вугілля не існує до цього часу через вертикальну інтеграцію ДТЕК. У 2016 — 2018 роках, під час дії Р+, холдинг Ахметова видобував більше 80% вугілля і виробляв більше 70% електроенергії з нього.
При тому, вугілля державних шахт продавалось не в умовах конкуренції, а за цінами, встановленими Міненерговугілля.
Мало того, в 2015 — 2018 роках Верховна рада дозволила не платити державним шахтам ПДВ з вугілля.
ДТЕК не скористався цією можливістю, бо не вигідно. У вертикально інтегрованому холдингу ПДВ з вугілля по ланцюжку перетворювалось у ПДВ з електроенергії.
Через це приватні компанії ніколи б не купували вугілля держшахт. Тобто, цей ресурс не брав участі у конкурентному ринку.
З іншого боку, ДТЕК є найбільшим споживачем енергетичного вугілля. Він легко “легалізував” високу ціну вугілля, коли “проганяв” його між своїми юрособами на “Українській енергетичній біржі”.
На відміну від ситуації з вугіллям, ринок газу в частині юросб лібералізований вже багато років. У видобутку тут також є монополія — державна компанія “Укргазвидобування” видобуває близько 70% газу у структурі видобутку.
Але її ресурс був “вийнятий з ринку” механізмом PSO. Натомість, на ринку газу було більше 10 видобувних компаній і сотні трейдерів.
5. Експорт вугілля по дротах
В 2016 — 2019 роках в Україні відбувалась унікальна ситуація. З одного боку, ДТЕК торимував у тарифі ціну вугілля по імпортному паритету. З іншого боку, холдинг Ахметова експортував вугілля “по дротах”.
Вугілля спалювалось на “ДТЕК Бурштинська ТЕС”, яка синхронізована з європейською енергосистемою. За вироблену е/е генерація ДТЕК отримувала підвищений тариф ТЕС з урахуванням імпортного паритету.
Потім трейдер ДТЕК купував цю е/е по оптовій ринковій ціні (ОРЦ), яка була менше тарифу ТЕС, та продавав у Європу по ринкових цінах. Фактично, усі українські споживачі надавали субсидію ДТЕК Ахметова для експорту електроенергії.
Докладно БЦ описував цю схему у травні 2018 року.
6. Ціна в Роттердамі, імпорт з Росії
У 2017 та 2018 роках імпорт вугілля в Україну значно виріс. Тоді країна імпортувала більше, ніж по 5 млн тон на рік. Аде близько 80% імпорту йшло з Росії. І знов таки, найбільшим імпортером був ДТЕК, купуючи вугілля з власної російської шахти.
Як відомо, прив'язка ціни газу до європейських хабів не є випадковою. В реалії увесь газ, що імпортується в Україну, закуповується на хабах NCG та TTF.
Втім, за весь час дії Р+, ДТЕК лише один раз закупив човен вугілля у Роттердамі (80 тис. тон). Вочевидь — саме для того, щоб виправдати існування Р+.
А найбільший обсяг вугілля у 2017 та 2018 роках імпортуаввся із Російської Федерації.
7. Рента на газ і вугілля
Однією з найважливіших відмінностей між імпортним паритетом на газ і вугілля, є рента на видобуток корисних копалин.
Нагадаємо, що саме через підвищення ренти на вугілля Дмитро Вовк сподівався “вийняти надприбутки” з ДТЕК Ахметова.
З 2016 року рента для газовидобувних компаній в Україні складає 29% для покладів глибиною менше 5 км, та 14% для покладів глибше 5 км. До того, в 2014 — 2015 роках, рента на газ складала 55% і 28% відповідно.
Рента на видобуток енергетичного вугілля, як була 0,75% в 2016 році на момент введення Р+, так і залишилась сьогодні.
Як була скасована формула?
Показово, що в середині 2019 року на відміні Р+ наполягав саме ДТЕК. Чому? Тому що в цей момент індекс API2 різко пішов до низу. За півроку він знизився зі $100 до $50 за тону.
Якби НКРЕКП діяла згідно власного рішення про розрахунок ОРЦ, їй би довелось понижувати тарифи ТЕС.
Згідно закону “Про ринок електроенергії”, з 1 липня 2019 року мав бути запущений оптовий ринок е/е, який автоматично скасовував Р+.
Кабмін Володимира Гройсмана ніяк до ринку не готувався. Тому НКРЕКП, Укренерго, бізнес-асоціації та міжнародні інститути рекомендували перенести дату запуску ринку.
Але ДТЕК наполягав на запуску саме з 1 липня, щоб скасувати Р+ і не допустити зниження тарифу для ТЕС. В результаті, ринок був запущений з 1 липня. Хоч і з великим проблемами.
Все це говорить про те, що Роттердам+ був запроваджений не для конкуренції і не для розвитку ринку, а лише з однією метою — забезпечити ДТЕК Ахметова додатковими прибутками.
Сергей ГОЛОВНЬОВ
Что скажете, Аноним?
[07:00 25 ноября]
[15:06 24 ноября]
[11:45 24 ноября]
07:40 25 ноября
07:30 25 ноября
15:45 24 ноября
12:30 24 ноября
12:00 24 ноября
11:30 24 ноября
10:00 24 ноября
[16:20 05 ноября]
[18:40 27 октября]
[18:45 27 сентября]
(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины
При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены
Сделано в miavia estudia.