Була наша — стала ваша: як держава втратила 1400 гектарів землі під Києвом

 Злодіям державної землі не бракує креативності. Наприклад — шляхом створення організації із захисту прав людей з інвалідністю.

Є методи більш традиційні: довести державне підприємство до банкрутства або знайти сотню ветеранів бойових дій, заплатити їм по кілька сотень доларів за паспортні дані і без їхнього відома оформити на них землю.

Національна академія аграрних наук (НААН) донедавна була найбільшим землевласником в Україні. Проте це змінилося через роботу тіньових кураторів, інвесторів та нечесних правоохоронців, які винаходили нові схеми виведення землі з-під володіння держави або її використання у своїх інтересах.

Раніше ЕП публікувала матеріал про корупцію в академії, унаслідок якої за останні 20 років НААН втратила половину своїх земель. Звернення щодо таких випадків нечасто привертають увагу правоохоронців, а якщо кримінальні справи і порушуються, то ще рідше завершуються на користь держави.

Історія державного підприємства “Дослідне господарство “Дмитрівка” — яскрава ілюстрація того, як державна земля може за лічені роки “розчинитися”. Це історія про те, як за п’ять років втратити 80% своїх земель, на одній частині яких заробляють ексрегіонали, а на іншій — постають елітні житлові комплекси.

Що таке Дмитрівка

У користуванні підприємств Національної академії аграрних наук здебільшого перебувають особливо вартісні землі — ґрунти з цінним складом, придатні для проведення наукових досліджень, на чому і мала б зосереджуватися НААН.

Академія передає землі в управління своїм підприємствам, які користуються ними на праві постійного користування, що підтверджується відповідним державним актом. Одне з таких підприємств — ДП “ДГ “Дмитрівка”.

Воно було створене у 1959 році в селі Дмитрівка під Києвом у структурі тодішньої Української академії аграрних наук. На момент реєстрації акта права постійного користування у 1995 році в його віданні були 763 га земель. Підприємство займалося садівництвом та виведенням нових сортів фруктів.

Після приєднання у 2016 році двох інших державних дослідних господарств — “Борівського” та “Фастівського” — у користуванні “Дмитрівки” опинилися 1 800 га.

 

Однак з усіх цих територій “Дмитрівка” контролює лише 20%. На решті земель заробляють приватна агрофірма та забудовники елітного житла під Києвом.

Очільник “Дмитрівки” В’ячеслав Сидоренко каже, що в користуванні підприємства є 420 га. В інших структурах удають, що це не так: НААН надалі обліковує за “ДГ “Дмитрівка” 1 800 га, Фонд державного майна, якому підприємство передали у 2022 році, — також. Дані кадастрової карти та реєстру майнових прав свідчать, що більшості із згаданих 1 800 га юридично в “Дмитрівки” немає.

Як так сталося, що підприємство не контролює майже 80% своїх земель?

У розпорядженні ЕП є відповіді Держземагентства (у 2014 році перетворене на Держгеокадастр) на листи керівництва “Дмитрівки” за 2014-2015 роки. З них випливає, що у 2015 році територія, якою користувалося підприємство, “загадково” скоротилася на 418,8 га. Мова йде про ділянки, розташовані в комерційно привабливому місці: неподалік Києва, посеред лісу з трьома озерами.

У 2018 році “Дмитрівка” втратила контроль над ще 1 057,3 га. У тому році головне управління Держгеокадастру в Київській області після інвентаризації віднесло ці площі до земель запасу, відкривши шлях до їх бесплатної приватизації для ветеранів АТО та ООС. Однак замість ветеранів їх отримала аграрна компанія.

Котеджне місто від “земельного” чиновника

Київщина відома рясними лісами і село Дмитрівка — не виняток. На захід від нього серед лісів розташовані три озера, на яких можна зустріти рибалок та мешканців навколишніх населених пунктів, які приїхали відпочити.

Ці озера створені штучно у 1990-х роках для забезпечення “ДГ “Дмитрівка” водою. Якщо порівняти супутникові знімки за останні десять років, то можна побачити, що площа озер суттєво зменшилася, а одне вже заледве можна розгледіти. Саме в цей період озера і земля довкола них перестали бути державними. Натомість поруч побудували чимало нової нерухомості.

Зараз тут постає котеджний комплекс “Власне місто”. Забудовники позиціонують його як екологічне містечко закритого типу, що об’єднує житлову, бізнесову, рекреаційну та соціальну інфраструктури. Ділянки, на яких розташований комплекс, до 2015 року були державними, у користуванні “ДГ “Дмитрівка”.

“Власне місто” — проєкт підприємця Ярослава Корніяченка, який є директором ТОВ “Власне місто”. Власницями компанії, зареєстрованої у 2021 році, є дружина Корніяченка Наталія, а також Оксана Гуцуляк. Їм належать частки по 50%.

Забудовником комплексу є засноване у 2016 році ТОВ “КГЛ груп”. Його бенефіціарами є Оксана Гуцуляк та Наталія Корніяченко, а також Роман Лопата, який до літа 2024 року також був одним з бенефіціарів “Власного міста”.

Власниками земель, на яких розбудовується обʼєкт, є родини Корніяченків, Гуцуляків та Лопати, про що свідчать сотні витягів з Державного земельного кадастру, а також Василь Перепелюк, двоюрідний брат Гуцуляка.

У 2015 році Корніяченко працював першим заступником начальника Головного управління Держземагентства в Київській області і певний час — начальником управління. Він володіє 16-ма ділянками у “Власному місті” і кількома — у Дмитрівці. Його дружина має 105 ділянок у містечку, свідчать дані Державного земельного кадастру про право власності та речові права і системи Youcontrol.

Оксана Гуцуляк володіє 71 ділянкою у “Власному місті”. Її чоловік Володимир до 2018 року відповідав за розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки в Генпрокуратурі. Розслідування “Схем” виявило, що в подружжя в Дмитрівці був незадекларований будинок, записаний на близьку подругу Оксани.

За час перебування на посаді Корніяченко вже фігурував у судових справах, пов’язаних із землями НААН. Наприклад, у 2014 році він видав наказ, яким припинив право користування ділянками ДП “ДГ “Новосілки” академії під Києвом, після чого ті опинилися у власності однієї із структур УДБК “Укрбуд”. Суд дійшов висновку, що таке рішення було ухвалене в рамках закону.

“У 2015 році в нас незаконно вивели 418 гектарів. Ми зверталися і досі звертаємося в Нацполіцію, прокуратуру, до нашого попереднього керівництва НААН. Ніхто не реагує. Зверталися в Держгеокадастр, у районну адміністрацію, де нам відповідали, що ніхто цю землю не виводив. Вона в нас не виходила з постійного користування і досі за нами обліковується”, — каже Сидоренко.

З відповідей Держземагентства на листи керівництва “ДГ “Дмитрівка” випливає, що ці землі скоротилися “загадково”.

У 2012 році Києво-Святошинська РДА своїм розпорядженням передала ці землі в довгострокову оренду двом підприємствам. У 2015 році вони відмовилися від цієї оренди, але користування землями повернулося не до “Дмитрівки”, а до Держземагентства та стали землями запасу, розповідає Сидоренко. Згодом їх розділили на менші ділянки та приватизували.

 

Витяги з Державного земельного кадастру свідчать, що у 2021 році власність на ділянки для будівництва “Власного міста” перейшла до забудовників і тоді на цій території почалося зведення котеджів. ЕП намагалася отримати коментар Ярослава Корніяченка, однак за півтора тижня в забудовника не знайшлося можливості зустрітися, а відповідати письмово чи телефоном він відмовився.

Крім ділянок, на яких зведені котеджі, задуми забудовників поширюються на штучні озера та частину лісу, також розташовані на донедавна державній землі.

Ці ділянки перестали бути державними у 2019 році. Нині вони перебувають у комунальній власності, проте рішенням Дмитрівської сільської ради одну з них, на якій розташоване озеро, продали Ярославу Корніяченку за 700 тис грн. Згодом на цю ділянку наклали арешт, тож вона залишилася у власності ОТГ.

У зверненні “Дмитрівки” до Нацполіції зазначається, що група осіб через “чорних” реєстраторів упродовж кількох років змінювала дані в реєстрах, аби перевести ці ділянки в комунальну власність.

Ще у 2019 році, за даними реєстру майнових прав, вони перебували у власності “Дмитрівки”, а у 2021 році запис у реєстрі змінився на “комунальна власність”, хоча сформований у той же час і на підставі того ж рішення про держреєстрацію. Тобто запис змінили пізніше, переконані в державному підприємстві.

 

Хоча історія почалася у 2015 році, вона не дійшла до суду. Тоді ж Генпрокуратура внесла справу про втрату земель “Дмитрівки” до Єдиного реєстру. Займався нею департамент з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ, який до 2018 року очолював Гуцуляк. Справа не отримала руху.

Наразі, за даними джерел ЕП, Нацполіція розслідує справу про виведення в комунальну власність ділянок, на яких розташовані озера та частина лісу.

Проте “Власне місто” — не єдине котеджне містечко, яке будується на “академічних” землях “Дмитрівки”. З іншого боку дороги, що веде до озер, розташоване КМ “Оклахома котедж таун”, власником якого є Олександр Тигов. Останній до 2016 року очолював Києво-Святошинську районну раду.

Ексрегіоналка та 400 бійців АТО

Ще 1 тис га землі “Дмитрівки” неподалік міста Фастова дивним чином опинилася в агрофірми “Світанок”. Це підприємство створила і з 1990-х років очолювала народна депутатка у 2006-2012 роках від “Партії регіонів” Тетяна Засуха.

За даними Youсontrol, протягом цього часу фірмою володіла то сама Тетяна, то її син Андрій Засуха, президент футбольного клубу “Колос Ковалівка” та до 2024 року — депутат Київської обласної ради від партії “Батьківщина”.

На відміну від попереднього епізоду, який не дійшов до суду, справу щодо виведення ділянок під Фастовом розглядає Вищий антикорупційний суд (ВАКС) і навіть має перший обвинувальний вирок з “відкупом” за донат на Збройні Сили.

ЕП вивчила всі доступні в Єдиному державному реєстрі судових рішень матеріали, аби відтворити хронологію подій.

Усе почалося у 2018 році, коли в ході інвентаризації земель очільниця головного управління Держгеокадастру в Київській області Людмила Приходько віднесла ділянки “ДГ “Дмитрівка” площею понад 1 тис га до земель запасу, тобто земель, які не мають власника або не передані в постійне користування.

Підставою для цього стало те, що після реорганізації, тобто приєднання “Фастівського” та “Борівського” держпідприємств, “Дмитрівка” нібито не переоформила своє право постійного користування на ці землі.

 

Ту саму інвентаризацію на замовлення Держгеокадастру проводило ДП “Науково-дослідний інститут землеустрою”, першим заступником директора якого був Олег Левченко. Саме його правоохоронці вважають організатором схеми.

Цей інститут розробляв технічну документацію для інвентаризації земель “Дмитрівки”, проте “забув” згадати про передавання держпідприємству прав користування на ці землі після реорганізації. Начальниця відділу головного управління Держгеокадастру у Фастівському районі Анна Остапчук визначила ділянки ДП для інвентаризації і сприяла їх відведенню до земель запасу.

14 травня ВАКС визнав Остапчук винною в зловживанні владою у складі злочинної групи. Її засудили до пʼяти років позбавлення волі, проте вона пішла на угоду зі слідством. Надавши свідчення щодо себе, вона зобов’язалася надати їх і проти інших фігурантів справи, а також задонатити 600 тис грн на “Армію дронів”, завдяки чому вийшла із засідання з трьома роками умовного терміну.

Віднесення ділянок до земель резерву дозволило використати поширену схему для виведення землі з держвласності — безоплатну приватизацію. Поки посадовці районного Держгеокадастру займалися юридичними питаннями, співорганізатори схеми шукали людей, які могли б отримати по 2 га — учасників АТО.

За грудень-січень 2018-2019 років київський Держгеокадастр видав 462 накази, якими дозволив розробити проєкти землеустрою, необхідні для подальшої приватизації. Їх розробляло ТОВ “НВФ “Геокадастр плюс”, у якому працювала дружина Левченка. Про це свідчить його декларація.

Оформлення ділянок за довіреностями здійснювали дві особи в інтересах агрофірми “Світанок”, яка потім викупила приватизовані землі.

Здавалося б, ветерани мають право на безкоштовні 2 га землі, тож принаймні в цій частині історії не має бути проблем. Навіть якщо потім ці ділянки перекупила агрофірма, вони все одно отримали кошти за свою власність, якою можуть управляти на власний розсуд, зокрема продати.

Дійсність виявилася іншою. Правоохоронці виявили, що 51 з 462 фізосіб, на які оформляли землю, уже отримували ділянки і не мали права отримувати нові.

У судових матеріалах є дані з допиту одного з ветеранів, на якого оформили землю. У 2017-2018 роках його побратимам телефонував чоловік, який називав себе то помічником депутата, то волонтером і пропонував допомогу в оформленні землі. Зателефонували і йому. Чоловік погодився на таких умовах: на нього оформляють 0,1 га за винагороду 400 дол, а ділянку в нього перекуплять.

“Свідок зайшов до нотаріуса і підписав документи (довіреність на рік на оформлення від його імені ділянки) та надав нотаріусу свої документи. Його та інших викликали по дві-три особи до кабінету нотаріуса, і коли вони підписували документи, помічники нотаріуса видавали по 400 доларів. Після підписання документів чоловік, який представлявся волонтером, не повернувся, свідку ніхто не повідомляв, що на його імʼя виділена ділянка”, — ідеться в матеріалах суду.

У коментарі ЕП очільник “Світанку” Олег Цаплієнко заявив, що на момент купівлі ділянок у компанії не знали, що вони були виведені з державного підприємства.

“У грудні 2018 року до нас звернулося двоє осіб, які запропонували нам придбати близько 900 гектарів землі біля Фастова. Нам це було цікаво, ми вже обробляли землі довкола тих ділянок. Вони казали, що це землі резерву, приватизовані бійцями АТО. Ми погодилися, вони за довіреністю провели всі угоди. У лютому оформлення завершили і ми почали там працювати”, — каже Цаплієнко.

За його словами, у 2019 році представників “Світанку” почали викликати на допити в НАБУ, а у 2023 році провели обшуки в компанії та вдома в керівників і бенефіціарів. Після перших допитів вони почали звертатися до посередників за поясненнями, але не отримали їх.

Агрофірма заплатила за землі 3,2 млн дол або 85 млн грн за курсом 2019 року. Така ціна — ринкова, але тут ідеться про особливо цінні землі. Експертиза НАБУ оцінила їх 714,8 млн грн або 714 тис грн за га, тобто вдесятеро дорожче.

Очільник “Світанку” вважає, що ці землі не можна назвати цінними: на ділянках були чагарники, унаслідок чого у 2019 році фірма засіяла лише 20% нових площ, і досі не може обробляти всі 920 га.

У підсумку підозри в цій справі отримали 12 осіб. У березні розслідування справи завершили. Хоча ділянки були приватизовані та перепродані, НААН досі визнає право постійного користування ними за “ДГ “Дмитрівка”. Цаплієнко каже, що в компанії змирилися, що ці землі в них невдовзі можуть забрати.

Що в підсумку

Історія “Дмитрівки” підводить до двох проблем, на які українські посадовці в певний момент не зможуть заплющувати очі.

Перша — нерозуміння того, чим володіє держава, і відсутність координації між державними органами для пошуку цих активів. Поки НААН обліковує за “Дмитрівкою” всі 1 800 га, Фонд держмайна, якому передали державне підприємство у 2022 році, з подивом з‘ясовує, що ці активи відсутні.

З 2022 року ФДМ став найбільшим власником землі в Україні, отримавши десятки підприємств з відання НААН, які уряд вбачав неефективними. Часто це були підприємства із землями на окупованих територіях або такі, що загрузли в багаторічних судових суперечках і не контролюють свої активи.

Ідея створення земельного банку під егідою ФДМ мала на меті покінчити з “кураторами” та “інвесторами” і вивести державні землі на офіційний ринок оренди, з якої доходи отримуватиме країна. У реальності ж невідомо, скільки з 386 тис га у віданні фонду досі підконтрольні державі.

З огляду на масштаби проблеми, спроможність Фонду держмайна та інших розпорядників державних земель розшукувати ці ділянки та повертати їх у державну власність у фахівців ринку землі викликає скепсис. Так само, як і спроможність правоохоронців прозоро розслідувати такі справи.

Друга — забезпечення справедливості в земельних справах, де власники кілька разів мінялися і прозоро купували ці активи. Ідея врегулювати ринок була в Ради підприємців, яка сформувалася на тлі оголошення підозри бізнесмену Ігореві Мазепі в справі щодо набуття у власність 7 га землі на Київщині.

 

Підприємці розробили кілька законопроєктів для визначення критеріїв добросовісного вигодонабувача ділянки та його убезпечення від переслідувань.

Один законопроєкт навіть зареєстрували у Верховній Раді. Він пропонував заборонити витребування майна, якщо “з дати проведення реєстрації права власності першого набувача на державне або комунально нерухоме майно, незалежно від виду такого майна, минуло понад пʼять років”.

Проте далі ініціатива Ради підприємців не просунулася, як і суспільна дискусія про те, що робити з мільйонами втрачених державних земель.

Дана ГОРДІЙЧУК