Євро-2012. Хто крайній?

Останнім часом на шпальтах УП розгорнулася гостра дискусія про доцільність проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу в Україні.

Першою ластівкою стала публікація Сергія Лещенка: “Євро-2012: бездонна бочка бюджетних коштів”. В ній автор порівняв вартість реконструкції столичного НСК “Олімпійський” із кошторисом найсучасніших спортивних арен світового рівня.

Поза сумнівом, викликає подив постійне збільшення вартості робіт навколо “Олімпійського”, яка нині складає 290 мільйонів євро бюджетних коштів (не виключено, що сума зростатиме).

Натомість реконструкція берлінської арени “Олімпія” обійшлася у 242 мільйони євро, з яких 31 мільйон — це витрати на освітлення та мультимедійне устаткування.

Та й не зайве нагадати, що ціна робочих рук і будматеріалів в Німеччині вища, аніж в Україні.

Про загадкову математику на “Олімпійському” говорить і той факт, що вартість одного місця тут складає 43,6 тисяч гривень. Це в півтора рази дорожче місця на новенькій “Донбас-Арені”.

Як реакція на статтю Лещенка з’явилась публікація Володимира Ковалевського, який опікується Нацагентством з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини футбольного Чемпіонату.

Окрім критики попереднього уряду, який, за словами автора, практично нічим, окрім гучних заяв, не займався, Ковалевський повідомив: “…за 7 місяців роботи, починаючи з травня, на НСК “Олімпійський” виконано в півтора рази більше робіт, ніж за 2008-2009 роки разом. Єдиним стримуючим фактором для робіт стало те, що від попередньої влади ми отримали лише 60% робочої документації…”.

В свою чергу, відомі українські письменники та видавці брати Капранови закликали громадськість звернутись з листом до організаторів із УЄФА, у якому проінформувати щодо невтішної ситуації в Україні навколо демократії, свободи слова, державних фінансів тощо.

В підсумку — запропонувати футбольній асоціації знайти іншу країну-співорганізатора турніру Євро-2012.

Автор з повагою ставиться до творчої та громадської діяльності Капранових. Але давайте поміркуємо, наскільки УЄФА та нинішній владі вигідно передавати права на проведення турніру іншій країні.

По-перше. Не дивлячись на те, що основним пріоритетом своєї діяльності УЄФА офіційно декларує футбол, як спортивну подію, її популяризацію та пропаганду, організація також не забуває про власні прибутки.

Судіть самі. Під час Євро-2008, за деякими даними, доходи УЄФА склали 235 мільйонів євро. Левова частка цієї суми була виручена завдяки продажу квитків на матчі та прав на їх телетрансляцію.

Після проведення ЧС-2010 у ПАР, ФІФА (структурним підрозділом якої є УЄФА) лише за рахунок продажу рекламних прав отримала $3,2 мільярда. Отже, мова йде про надприбутки, в яких зацікавлені організатори “вечірки”.

По-друге. УЄФА та її партнери практично повністю контролюватимуть найприбутковіші напрямки від футбольного дійства. В першу чергу, це продаж квитків та прав на трансляцію матчів.

Далі більше. Офіційним агентством, яке розміщуватиме гостей та вболівальників під час турніру 2012 року є “Tui Travel”. Компанія працює більш ніж у 180 країнах світу.

В рамках підготовки до Євро-2012 її завданням є укладання договорів із готелями, в яких розміщуватимуться туристи. Ця ж компанія опікувалась поселенням вболівальників у ПАР, коли проходили футбольні поєдинки ЧС-2010.

У фінансовому звіті станом на вересень поточного року, виручка “Tui Travel” склала близько $15 мільярдів.

Ще один ласий шматок — виготовлення сувенірної продукції Євро-2012. Цей напрямок контролює “Warner Bros”. Та ж компанія, що займалась розробкою не надто оригінальних талісманів Чемпіонату: Славека та Славка. Чи варто зазначати, що минулий форум Євро-2008 також обслуговувала “Warner Bros”?

Не слід забувати про інших партнерів УЄФА: автомобільного “Hyundai”, пивного “Carlsberg” тощо. Фінансові інтереси яких займають не останнє місце у розподілі прибутків від Євро-2012.

До всього, УЄФА захищатиме свою продукцію правами інтелектуальної власності. Тобто, відповідальність нестимуть всі підприємці, які торгуватимуть товарами та пропонуватимуть послуги із символікою УЄФА без відповідної ліцензії.

Отже, під час Мундіалю футбольна асоціація та її партнери не лише привертатимуть увагу до футболу мільйонів вболівальників з усього світу, але й “збиратимуть врожай” у вигляді мільйонних прибутків.

По-третє. Закон, що спрощує ввезення предметів, які необхідні для підготовки України до Євро-2012, прийнятий Верховною Радою в червні, вкрай вигідний як українським чиновникам, що мають відношення до підготовки чемпіонату, так і самим організаторам Євро.

Сюди ж можна віднести й позаконкурсну закупівлю товарів, послуг та виконання робіт з підготовки до Євро-2012 у одного учасника. Таким чином, Нацагентство вправі особисто визначати переможця тендеру.

У 2011 році ця ж структура отримає майже 6,5 мільярдів гривень бюджетних коштів. Дана сума передбачена на “підготовку основних інфраструктурних об'єктів та здійснення необхідних організаційних заходів для належного проведення чемпіонату”.

Можемо констатувати, що інтереси, в тому числі фінансові, УЄФА та українського державного керівництва фактично збігаються. Хтось заробить на “проведенні вечірки”, а хтось — на “монтуванні сцени до неї”.

І не потрібно себе дурити, що про свободу слова, демократію і дефіцит українського бюджету в УЄФА нічого не знають. Врешті-решт, крайніми, як завжди, залишаться українські платники податків, для яких “похмільний синдром” настане ще до початку “свята” у 2012 році.

Миколай ВОРОБЙОВ, Комітет громадського контролю “ЧЄ-12”