Заручниця світу

Рік, що минає, для української економіки загалом став важким, але закінчується хепі-ендом. Зменшення ВВП, різке падіння курсу гривні, паніка вкладників банків і невизначені перспективи з погашенням та обслуговуванням величезного державного боргу, які 2015-й успадкував від не менш кризового 2014-го, схоже, залишилися в минулому. Макроекономічної стабілізації досягнуто. А отже, уряд і прості українці можуть більш-менш упевнено дивитися вперед.

Українські політики та економічні оглядачі очікують 2016-й з обережним оптимізмом, який поділяє й МВФ. Більшість прогнозистів сходяться на тому, що наступного року економіка зростатиме. Найчастіше говорять про збільшення реального ВВП на 2% — результат досить скромний, але, сподіваємося, тимчасовий. Факторів такого зростання не називають. За повільного темпу реформ це за умовчанням означає те саме, що відскік дохлого кота до другого поверху після падіння з десятого.

Тим часом 2016-го в Україні не обійдеться й без сильних зустрічних вітрів. У 2014—2015 роках українська економіка скорочувалася внаслідок внутрішніх проблем: війни та накопичених економічних дисбалансів. У 2016-му вона зазнає суттєвих труднощів, зумовлених зовнішньою кон’юнктурою.

Суттєвим викликом для України стане валютна нестабільність, яка спостерігається у світі зараз і перейде в 2016-й. Від початку 2014-го гривня знецінилася щодо долара США майже утричі. Більшість економістів скажуть, що це безпрецедентно й що конкурентоспроможності українських товарів, яка утворилася в результаті девальвації національної грошової одиниці, вистачить надовго. Насправді ні. За останні півтора року вартість долара щодо кошика вільноконвертованих валют зросла на 25%. Це призвело до знецінення відносно “зеленого” грошових одиниць багатьох країн світу, зокрема й наших основних торговельних партнерів. Торік Україна вивезла товарів на понад $1 млрд до 14 країн. Із них 4 — члени єврозони. За 20 місяців, від початку 2014-го, динаміка курсів їхніх валют щодо долара США була такою: євро втратив 20% вартості, російський рубль — майже 49% (тобто подешевшав удвічі), польський злотий — 22%, турецька ліра — 26%, угорський форинт — 23%, білоруський рубль — 45%, казахстанський тенге — майже 45%, китайський юань женьміньбі — понад 3%, єгипетський фунт — 13%, індійська рупія — 6%. І лише саудівський ріал зберіг свої позиції. Поки що.

У 2016-му, мабуть, спостерігатиметься ще одна хвиля зростання вартості долара, яка розпочалася в останньому кварталі 2015-го. Грошові одиниці країн світу ще більше знеціняться. Якщо додати до цього швидке й безпідставне підвищення зарплат і пенсій в Україні, то цінова конкурентоспроможність нашої продукції на глобальному ринку може знову стати низькою, якою була до кризи. Можливі наслідки цього для економіки ще не встигли стертися з пам’яті українців: погіршення платіжного балансу, новий виток знецінення гривні, проблеми банків тощо. Сподіваємося, ще одного кола макроекономічних проблем вдасться уникнути, але його ймовірність досить висока.

Іншим викликом для економіки будуть глобальні ціни на сировинні товари, які, за оцінками МВФ, у 2016-му все ще матимуть тенденцію до зниження (див. “Сировинний шторм”). Хоч і не такого різкого, як у році, що минає. Хороша новина: російський газ (як і європейський) подешевшає. Це полегшить проблеми України в енергетиці, принаймні на деякий час.

Але зменшаться ціни й на основні види сировини, які ми експортуємо. Зернові, за оцінкою МВФ, повинні подешевшати загалом ще на 6%. Це призведе до наростання фінансових проблем в українських агровиробників. Досі останні почувалися відносно добре завдяки знеціненню гривні. Але в разі падіння глобальних цін навіть нинішній курс національної валюти багатьом може не допомогти, особливо тим, хто позичав гроші на розвиток у твердій валюті. Залізна руда повинна подешевшати на 20%. Це не лише зменшить валютні надходження від її експорту, а й далі тиснутиме на металургів — деякі з них, можливо, й не виживуть.

Загалом зовнішня кон’юнктура для України наступного року може бути винятково несприятливою навіть за оптимістичного сценарію розвитку подій. Якщо ж світом прокотиться хвиля суверенних дефолтів у країнах, що розвиваються, ми можемо потрапити в круговерть глобальної кризи, як було наприкінці 1990-х. Сподіватися на те, що економіку підтримає внутрішній попит, не випадає. Залишається тільки надіятися, що в 2016‑му реформи проводитимуть значно вищими темпами й економіка України завдяки якісному стрибку приверне увагу глобальних інвесторів й зростатиме достойними темпами.

Любомир ШАВАЛЮК