Юлія Тимошенко. 7 років без свободи

Протягом всього процесу було очевидним: в Україні немає жодної сили чи жодного авторитету, якій міг би стати реальною загрозою владі у захисті Юлії Тимошенко. Цією силою не стала ані власна політична партія Тимошенко, ані Комітет опору диктатурі, ані сам народ. Фактично вся дистанція — від першого виклику Тимошенко у Генпрокуратуру до дня оголошення вироку — пройшла у очікуванні зовнішньої реакції на події в Україні.

Сам день вироку Юлії Тимошенко став організаційним провалом опозиції. Кількість людей, що прийшли пі Печерський суд у вівторок, була не набагато більша, ніж в день затримання колишнього прем'єр-міністра. Маргінальна акція на підтримку ув'язнення Тимошенко, організована регіоналом Олегом Калашніковим за гроші, за своєю чисельністю мало чим поступалася бютівському майдану.

На вулицю в підтримку Тимошенко вийшло вдесятеро менше, ніж обіцяла партія “Батьківщина” у своїй заявці — замість 35 тисяч протестувати прибуло трохи більше 3 тисяч. При чому це цифри, які вказують самі опозиціонери.

Судячи із зовнішнього вигляду, для підвозу людей в Київ було мобілізовано місцеві осередки “Батьківщини”. І замість того, щоб штурмувати Печерський суд, дехто із протестувальників мирно обідав привезеними із собою харчами на лавочках із протилежного боку Хрещатика.

Натовп по обидва боки вулиці був дезорієнтований і некерований. Вся організація акції полягала в тому, що напередодні вздовж центральної магістралі Києва, напроти арки Печерського суду, було встановлено близько десяти голих наметів з логотипом БЮТ. Але міліція повністю відсікла один від одного табори Тимошенко по обидва боки Хрещатику, припаркувавши вздовж бордюрів автобуси із бійцями спецпідрозділів.

І головне — у опозиції не було жодного плану про те, що робити після вироку. Виникає питання з подальшим функціонуванням наметового містечка. Тепер, коли Печерський суд розглянув справу Юлії Тимошенко, присутність табору на Хрещатику пояснити буде важко.

Виходом для БЮТівців став би силовий розгін їхнього “острівця свободи”, що створило би додатковий репутаційний удар по Януковичу. Але джерела “Української правди” стверджують, що правоохоронним органам дана вказівка не втручатись у життя протестувальників. Задум влади полягає в тому, щоб перетворити містечко у абсурдне явище на кшталт нещодавно знесених храмів-наметів у Маріїнському парку.

Ті ж джерела стверджують, що одним з головних завдань правоохоронців перед вироком Тимошенко було не дати опозиціонерам змінити дислокацію акції протесту. Ще минулого четверга обговорювалося два ймовірних місця перебазування містечка БЮТ — під адміністрацію президента або на Майдан Незалежності. Втім, загроза для влади спала сама собою — через відмову БЮТ іти на додаткові витрати.

Нова проблема, яка виникне у опозиційних сил вже найближчим часом — це необхідність організувати ще один протестний майданчику під Апеляційним судом Києва. Скарга адвокатів Юлії Тимошенко буде розглядатися вдалині від центру міста, неподалік Солом'янської площі, де наметове містечко не створюватиме жодного пропагандистського ефекту.

Місце зустрічі змінити не можна

У вівторок під Печерським судом пройшли найбільш масові сутички між мітингувальниками та правоохоронців з часів ратифікації Харківських угод півтора роки тому.

Доступ до епіцентру подій — зали суду — був обмежений декількома кордонами “Беркуту” та міліції. Журналістам, щоб побачити Юлію Тимошенко та Родіона Кірєєва на власні очі, треба було займати чергу майже з ночі. Окрім центральних ЗМІ, до Києва злетілись журналісти з Росії та країн Європи. Зала судових засідань була щільно заповнена переважно фотографами та операторами, що зголодніли за кадрами з Юлією Тимошенко за три місяці заборони зйомок в будівлі суду.

Отже, більшість журналістів в зал не потрапила і працювала на вулиці. Зрештою, цього дня головною сценою був не суд, а Хрещатик, де проходила анонсована акція протесту. Втім, на перший погляд події на вулиці більше нагадували тематичні навчання спецпідрозділів МВС — кількість бійців дозволяла повністю перекривати будь-які спонтанні рухи мітингувальників.

Треба визнати, що український “Беркут” вчиться дуже швидко. За 67 днів з першого дня недолугого вивозу автозаку Юлії Тимошенко бійці спецпідрозділів засвоїли вражаючий набір тактичних маневрувань.

Навчені попередніми акціями, правоохоронці взяли обидва боки Хрещатика в щільну коробку з автобусів. Машини були припарковані вздовж пішохідної зони так щільно, що між ними ледве можна було просунути руку! Сама вулиця Хрещатик з рухом автотранспорту використовувалась керівниками спецпідрозділів як природний бар’єр між двома зонами мітингувальників.

Трафік на Хрещатику зупинявся лише одного разу, близько 11 ранку, коли мітинг прихильників Тимошенко мав перейти у гостру фазу. З двох боків Хрешатику — від Бесарабки та мерії — вони мали вийти на проїжджу частину та заблокувати автомобільне сполучення.

Свої явно провокаційні дії в штабі БЮТ пояснювали тим, що вони подали заявку до мерії на проведення “мирної ходи проти політичних репресій по одній полосі проїжджої частини вулиці Хрещатик; орієнтовна кількість учасників акції — до 10 тисяч осіб”.

Але щойно близько тисячі осіб зайняло центральну вулицю, як “Беркут” миттєво вискочив з автобусів та почав відтісняти народні маси.

— Шановні друзі, приєднуйтеся до тих людей, які зараз висловили на Хрещатику свою думку! — закликав у мегафон ведучий мітингу прихильників Тимошенко. — Шановні друзі, не стійте осторонь!

Однак його словам не знаходили масової підтримки серед звезених вболівальників, що переважно скупчилися на тротуарах.

— Хлопці з “Беркуту”, ви ж разом з нами слухали промови! — намагався переконати ді-джей юліного майдану. — Ці бандити ще 10-15 років тому вбивали працівників міліції на чолі з Юрою Єнакіївським, а зараз ви виконуєте їхні злочинні накази!

Але запланована спецоперація із масового захоплення Хрещатика не відбулася. Ситуацію спробував виправити Турчинов, який взяв мікрофон у руки.

— Друзі! Патріоти! Слава Україні! Суддя Кірєєв втретє втрачає свідомість з переляку! Він боїться проголошувати страшний вирок, який йому написали Янукович і адміністрація президента!

Найближчий соратник Тимошенко намагався переконати основну масу, яка стояла на протилежному боці Хрещатику, також виходити на асфальт.

— Ніхто не може заборонити нам робити мирну ходу нашою столицею. Друзі, приєднуйтеся до мирної ходи! Все відбувається у межах закону!

Але бійці “Беркуту”, які значно переважували опозиціонерів у чисельності, доволі швидко відтіснили людей на узбіччя. Акція зачистки проходила під схвальні коментарі, які так само на весь Хрещатик лунали з табору опонентів Тимошенко.

— Вы честно выполняете свои гражданские обязанности. Эта помаранчевая мразь пытается позорить ваши погоны, позорить вашу честь! — вигукував ді-джей майдану Партії регіонів.

Після нього слово взяв головний координатор у таборі опонентів Тимошенко Олег Калашніков.

— Разгоните эту нечисть, нарушающую законы! Уберите эту грязь с улицы Крещатик! — підбадьорував Калашніков хлопців зі спецназу. — Вы — настоящие сыновья украинского народа! Спасибо вам, бойцы “Беркута”! Мы, граждане Украины, и я, Олег Калашников, гордимся вами!

Тим часом “Беркут” продовжував нарощувати свої професіональні навики в реальних умовах. Бійці рівними колонами відтіснили натовп. Будь-який наполегливий спротив закінчувався досить швидко — четверо бійців брали людину за руки-ноги та бігом виносили з натовпу до автозаку.

А вже близько 13 години Родіон Кірєєв перейшов до резулятивної частини вироку.

— Обставин, що обтяжують або полегшують вину Тимошенко, не встановлено. Беручи до уваги підвищену суспільну небезпечність вчинених Тимошенко Ю.В. злочинів, її особу, відсутність будь-якого каяття у вчиненому злочині, суд не вбачає обставин для більш м'якого покарання ніж передбачено законом.

Жоден мускул на обличчі підсудної не поворухнувся.

— ...Тимошенко Юлію Володимирівну визнати винною у злочині, передбаченому статтею 365 частина 3 Кримінального кодексу України, і призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк в 7 років із позбавленням прав обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки.

Рішення про засудження Тимошенко прокоментував зі сцени Турчинов.

— Друзі! Патріоти! — почав він голосом, що зривався на істерику. — Ця банда приречена! Вони можуть перебувати на посадах тільки, коли в Україні політичні репресії, і коли вони переховуються за спинами бійців! Які за юшку готові бити український народ!

Людям, які зібралися на протилежному боці Хрещатику, було складно зрозуміти, що має на увазі Турчинов. Трансляцію із зали суду вони не чули, а з трибуни ніхто не оголосив про те, Тимошенко засуджено до семи років.

— Наш лідер вийде на волю, бо вона — вільна! — продовжував Турчинов із надривом. — І вони не можуть ув’язнити її безсмертну душу.

Відсутність координації серед мітингувальників призвела до того, що у найбільш віддалених кутках — на Бесарабці та біля ЦУМу — люди дізналися про вирок вже тоді, коли побачили автозак.

ГАЗель з Юлією Тимошенко виїхала з центральної арки як завжди — в подвійній коробці бійців “Беркуту”. Але, потрапивши на Хрещатик, машина із засудженою повернула в протилежний бік від бульвару Шевченка, де її в цей час даремно чекали найбільш активні прихильники.

Таким чином, Юлію Тимошенко без суттєвого спротиву вивезли до СІЗО. А депутати і керівники БЮТ попрямували на нараду в штаб до Олександра Турчинова. Сам він, закінчивши черговий палкий виступ, виходив з наметового містечка у супроводі охоронців. Якійсь жінці вдалось прорватися крізь щільний натовп і смикнути в.о. лідера “Батьківщини” за рукав.

— Ну що, ми чотирнадцятого виходимо?! — перекрикувала жінка мегафони.

— Куди виходимо?! — здивувався Турчинов, не розуміючи, що від нього хоче активістка.

— Ну як це куди?! В місто, на вулицю! Ну нам же ж казали… — агресивніше наполягала жінка.

— Хто казав, які вулиці? — продовжував дивуватись Турчинов. — Ми от зараз йдемо в штаб вирішувати, що робити далі.

— Так треба було раніше думати! — зірвалась мітингувальниця. — Ну ведіть вже нас! Ви попереду, ми за вами…

— Добре-добре, ми от зараз це і зробимо..., — промовив Турчинов, ледве вириваючи руки.

Але жінку було вже не спинити.

— Та пізно вже!!! Це з-за вас вона там і сидить! Шість місяців просиділи на своїх нарадах і нічого не вирішили. Ми ж вам віримо!

Останні слова пролунали вже в спину охоронцям Олександра Турчинова. Але окрім заяв із ритуальним закликом до боротьби ні партія “Батьківщина”, ні Комітет опору диктатурі в цей день не народили.

Янукович під вогнем критики

Натомість вирок Юлії Тимошенко спричинив небачену досі реакцію в міжнародних колах. Першою виступила головний дипломат Європейського союзу Кетрін Ештон. За інформацією “Української правди”, текст її заяви був підготовлений заздалегідь, в тому числі за допомогою київського представництва, а потім узгоджений між усіма 27 державами ЄС.

“Європейський союз глибоко розчарований вироком Печерського районного суду у справі Юлії Тимошенко. Він був винесений після судового процесу, що не відповідав міжнародним стандартам справедливого, прозорого та незалежного судочинства...”, — ідеться у стейтменті Ештон.

Читати цю заяву Януковичу мало би бути особливо образливо, враховуючи, що саме Ештон була гостею його інавгурації.

“Ця заява Ештон — дуже сувора. Це — найбільш безапеляційне і однозначне послання з усіх, які були досі з нашого боку”, — стверджує співрозмовник “Української правди” в європейських дипломатичних колах.

За своїм змістом, це відкрити звернення Ештон виявилося значно радикальніше спільного листа Ештон і держсекретаря США Гілларі Клінтон, який не розповсюджувався саме з міркувань його різкості. Таким чином, європейська дипломатія перейшла в нову фазу відносин з Києвом, коли практика довірливих розмов і спроб дружньо переконати відходить у минуле, а замість цього ЄС починає спілкуватися з офіційним Києвом через пресу.

Найбільш суттєве значення джерела “Української правди” в європейських колах приділяють останньому абзацу заяви Ештон.

“ЄС обміркує свою політику щодо України. Те, яким чином українська влада поважатиме універсальні цінності та верховенство права, і, зокрема, як вона проведе ці справи (оскарження вироку), може мати глибокі наслідки для двосторонніх відносин між ЄС та Україною, в тому числі укладення Угоди про асоціацію, наш політичний діалог і нашу співпрацю загалом”.

Згадка про “політичний діалог” — не випадкова. Найближчим проявом цього “діалогу” має стати візит Віктора Януковича до Брюсселя 20 жовтня для зустрічей з посадовцями Євросоюзу, де має бути узгоджено останні нюанси Угоди про асоціацію та Зону вільної торгівлі. Однак слова Ештон про те, що “політичний діалог” між Україною та ЄС потрапляє в залежність до оскарження вироку Тимошенко, означає, що візит може не відбутися в ці дати.

Європу мало цікавлять процедури, як буде звільнена Тимошенко — їх цікавить результат. Після того, як минулого тижня парламент відмовився схвалити опозиційні поправки до Кримінального кодексу, а цього тижня Кірєєв виніс обвинувальний вирок, Банкова значно звузила собі маневр для виходу з ситуації.

Фактично, в них залишається або позитивне рішення на користь Тимошенко в апеляції, або декриміналізація її статті в парламенті. Обидва ці варіанти складно завершити до 20 жовтня. Тим більше, що порядок денний європейських лідерів формується наперед. Таким чином, за словами європейських дипломатів, Україна вже отримала натяк на те, що було би непогано перенести візит Януковича за ініціативою самого Києва, щоб це не було зроблено руками Брюсселя і не виглядало як ляпас Банковій.

Окрему і різку за своїм змістом заяву в зв'язку з вироком Тимошенко зробив німецький уряд. “На жаль, все це кидає дуже негативне світло на ситуацію з принципами правової держави в Україні. Це рішення не може залишитися без наслідків для відносин України як з нами, так і з ЄС загалом”, — заявив міністр закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле.

Які саме наслідки мав на увазі Вестервелле, добре відомо Януковичу. За інформацією “Української правди”, в ході короткої зустрічі у Варшаві 30 вересня канцлер Ангела Меркель попередила українського президента, що ув'язнення Тимошенко не просто унеможливить ратифікацію Європарламентом Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Все набагато гірше, зазначила німецький керівник — етапування Тимошенко в тюрму скасує парафування Угоди про асоціацію на саміті Україна-Євросоюз в грудні 2011 року, що мало стати головною подією всього першого етапу президентства Януковича

Це попередження Меркель, сказане у Варшаві, означає початок нових реалій для Януковича. Досі Євросоюз в публічних заявах натякав на складності ратифікації Угоди про асоціацію в Європарламенті наступного року, але парафування наприкінці 2011 ніхто не ставив під сумнів.

За словами джерел, Янукович намагався відповісти Меркель, що Тимошенко вийде на волю, якщо компенсує 1,5 мільярда гривень збитків від газових контрактів. Реакція Меркель не була обнадійливою: “Ми не на базарі, щоб торгуватися”.

“А що відповів на це Янукович?” — запитав автор цих рядків у співрозмовника, який був посвячений у деталі зустрічі. “Нічого, тому що, схоже, розмова на цьому припинилася”, — пролунало у відповідь.

Ще більш серйозний сигнал було отримано з Вашингтона. Вперше із заявою щодо справи Тимошенко виступив Білий дім. На реакцію Барака Обами очікували в день арешту Тимошенко у серпні, але Вашингтон обмежився виступом Державного департаменту, який є нижчим за статусом. Тепер взяв слово і офіс першої особи Сполучених Штатів, коротким рукостисканням з яким так гордився Янукович, що навіть вивісив знімок з мобільного телефону на своєму офіційному сайті.

Реакція Білого дому була найбільш прямолінійною з усіх, які пролунали цього дня.

“...Сполучені Штати закликають звільнити пані Тимошенко та інших політичних лідерів і колишніх урядовців, і вважають, що вони повинні мати необмежену можливість повною мірою брати участь у політичному житті, в тому числі у парламентських виборах наступного року”, — підсумували в адміністрації Обами.

Таким чином, оцінку новим реаліям в Україні нарешті почали давати в Овальному кабінеті. Досі радник Обами з питань Європи Елізабет Шервуд-Рендел приділяла недостатню увагу Україні в зв'язку з надто широким діапазоном країн, які перебувають у її компетенції. Вступ Білого дому в гру говорить, що програла ставка Януковича, який сподівався, що США закриватимуть очі на утиски демократії, аби лише він не дрейфував у бік Росії.

На фоні тиску західних урядів Янукович знову відповів аргументами, які від нього чують уже майже місяць, починаючи з переговорів із європейцями в Ялті.

У вівторок, після зустрічі з президентом Словенії, Янукович знову послався на те, що вирок Тимошенко винесено в межах Кримінально-процесуального кодексу зразка 1962 року.

Насправді спроби Янукович зробити крайнім у історії з Тимошенко Кримінально-процесуальний кодекс виглядають невдало. Тому що до згаданий кодекс не має жодного стосунку до засудження Тимошенко.

Злочинність діяння, а також покарання за нього та інші наслідки для засудженого визначаються виключно Кримінальним кодексом, де це спеціально зафіксовано в пункті 3 статті 3. А сам Кримінальний кодекс, за яким і було ув'язнено Тимошенко, діє в Україні з 2001 року.

Таким чином, апеляції Януковича на складний радянський спадок не витримують критики. І, схоже, у головних столицях світу вже давно зрозуміли бажання ввести їх в оману. Це лише прискорює швидкість, із якою український президент рухається до набуття ним статусу другого європейського Лукашенка.

Сергій ЛЕЩЕНКО, Мустафа НАЙЄМ