В.Омелян: “Морський бізнес має бути приватним. Це не державна справа (II частина)

Щодо безпеки на дорогах. Щось зрушилося з мертвої точки?

Що стосується цього питання, то я задоволений. Ми провели значну роботу, і саме міністерство спільно з прем'єр-міністром, народними депутатами було лідером цього процесу.

Питання безпеки на дорогах піднято на найвищий державний рівень, я тішусь тим, що до цього почали ставитися серйозно.

Ми вже узгодили трирічну програму, яка передбачає істотні інфраструктурні зміни на дорожній мережі. Це — будівництво острівців безпеки на під’їздах до населених пунктів, встановлення нових освітлених переходів, а також інші системи і заходи, які дають змогу зменшувати вірогідність ДТП. Робота триває, і я певен, що її буде виконано. За найближчі три роки ми на 50% знизимо смертність на дорогах і перейдемо до плану зниження смертності до нуля.

Автобусні перевезення, таксі, маршрутки — жодних змін. Чому?

Зміни могли бути давно. Я сам незадоволений станом речей, який ми маємо на ринку. Але міністерство розробляє політику, парламент і уряд затверджують, всі інші мають виконувати. Якщо одна з ланок не працює, результату немає.

Дуже крутий закон про таксі — два роки в парламенті… Ми порушували питання, що його необхідно схвалювати. Тут немає чого боятися, гірше точно не буде. 90% ринку — нелегальні перевізники. Пасажири повинні отримати комфорт та безпеку, а держава повинна отримувати надходження до бюджету. Нехай невисокі, але це точно буде більше, ніж є зараз, і все має бути прозоро.

По автобусних перевезеннях. До кінця року ми внесемо в Кабмін програму з дерегуляції міжобласних перевезень. Сподіваюсь, уряд підтримає запровадження нових правил.  Чекаємо тільки останніх узгоджень. Перевезення планується виконувати за заявочним принципом. Ми хочемо запустити механізм вільної конкуренції, і я впевнений, що зрештою, якщо в Україні працюватимуть п’ять великих компаній-перевізників, які матимуть фінансовий ресурс для закупівлі нових автобусів, це дасть людям хороші умови для поїздок.

Які зміни за рік бачите у морегосподарському комплексі?

Їх багато. Ми вперше за багаторічну історію провели прозорі тендери з днопоглиблення. Світові компанії працюють, скандалів немає. Плюс є в тому, що реформа Адміністрації морських портів України розпочалася, нам вірять. Світовий оператор портів Hutchison Ports подав заявку на оренду частини морського порту “Чорноморськ”. Ми також ведемо успішні переговори с DP World. Думаю, вони теж завершаться тим, що компанія зайде в один з найбільших портів України. І Україна нарешті отримає визнання бізнесу як морська держава.

Коли це все таки станеться?

С Hutchison Ports це повинно бути завершено де-юре в першій половині 2018 року, з компанією DP World — 2018 рік.

Що саме затримало прихід цих компаній?

Є об’єктивні формальні речі, процедури, які необхідно пройти. Є друга складова — не дуже всі їх хотіли бачити. Через це треба було витратити багато часу на політичні пояснення, для чого це, що це... Загалом тут ми не зовсім погано йдемо, нормально.

Приватизація державних стивідорів щоразу відкладається. Що робити?

Я в шоці від цього. Але це загальна тенденція по країні, коли ми говоримо про приватизацію — нічого не зрушується з місця. Зараз є воля президента і прем’єр-міністра. Сподіваюсь, що піде робота з виключення більшості державних компаній зі списку заборонених до приватизації, це буде проголосовано у Верховній Раді і ми цей процес запустимо. Ми, зі свого боку — готові!

Я не є супероптимістом, але це необхідна річ, яку ми маємо зробити. Ми бачимо, що в цьому році вперше є зростання вантажопотоку, але частка державних стивідорів у цьому вантажопотоці продовжує скорочуватись. У мене, звісно, є великі питання стосовно роботи приватних стивідорів, оскільки я бачу, коли державні стивідори в рази більше платять податки, аніж приватні, тоді як частка роботи нижча. У мене виникають питання: чи не має якоїсь податкової оптимізації чи інших незрозумілих речей? Але, однозначно, приватний бізнес повинен бути лідером морської галузі, це не державна справа.

Який стан справ з пілотами концесій? Поки лище звучать фрази про проекти, але без дій...

Проблема в тому, що ми не маємо жодного документу по жодному державному об’єкту, є максимум тізери чи презентації, а жодного ТЕО немає. І це не лише мої слова, нещодавно на цьому наголошував Борис Ложкін.

Перші такі повноцінні документи будуть саме у Міністерства інфраструктури. Вони будуть готові в першій половині наступного року, включають 10 об'єктів, у тому числі держстивідорів “Херсон” та “Ольвія”. Ці проекти вже підтримав Європейський банк реконструкції та розвитку, в Лондоні ми підписали відповідний лист і проектний документ. Тому, думаю, це будуть ТЕО, з якими буде не соромно йти до іноземних інвесторів, показувати і вести ґрунтовні предметні переговори.

Чи задоволені ви роботою Райвіса Вецкаганса на посаді голови АМПУ?

Я маю з чим порівняти, тому так, задоволений.

Ви неодноразово говорили про необхідність створення морської адміністрації. Чи не стане це нагромадженням бюрократичних процедур і якщо ні, то чому її фізично досі немає?

Я радий, що прем'єр-міністр підтримав цю нашу ініціативу у вересні цього року в Одесі, коли було оголошено про створення Морської адміністрацїї. Її буде створено з 1 серпня 2018 року. Ми спеціально встановили таку дату, оскільки нам потрібно пройти аудит IMO, після якого і з урахуванням його рекомендацій створимо цей орган.

В першу чергу, він займатиметься безпекою судноплавства, а також регуляторними функціями. Всі питання — господарські чи комерційні — залишаться в компетенції Адміністрації морських портів. Нова адміністрація просто візьме на себе бюрократичні функції. В дорожній сфері так працює “Укравтодор”, в авіаційній — Державіаслужба.

Це має бути створено на морі, якщо ми й надалі хочемо бути морською державою. Це вимога IMO, це нормальний, логічний процес. Наприклад, в окремих країнах взагалі є Міністерство моря. Ми на це не претендуємо, хоча портів у нас на порядок більше.

Що змінилося в авіаційній сфері?

Зростання авіації — 30% щороку протягом останніх двох років. Те, що відбувається в авіаційній галузі, може відбуватися в кожній галузі в Україні. Дуже просте пояснення: ми бачимо, як розвиваються авіаперевезення по всій країні, крім двох міст — Івано-Франківськ та Дніпро. Це єдині аеропорти, що залишилися в руках одного приватного власника, і це ще раз демонструє: монополія є вкрай неефективною, і не має значення, вона державна чи приватна.

Ми вчинили абсолютно правильно, змінивши керівництво Державіаслужби, ми правильно зробили, відкривши конкурси на призначення для всіх, коли дозвіл видається не з примхи однієї особи, а відкрито, спокійно, без жодного скандалу. Це переламало ринок. Якби зараз дозволи розподілялись в ручному режимі, жодного росту не було б.

Я радий, що ми дотрималися своєї обіцянки і створили національну авіакомпанію зі 100% українського приватного капіталу — SkyUP. Я також вірю, що Павло Рябікін (очільник аеропорту “Бориспіль” — ІФ) успішно доведе до кінця переговори з Ryanair, контракт буде підписано, і наступного року компанія полетить в Україну. Це дасть ринку можливість перелаштуватися на європейську модель, від цього виграють всі.

Стратегія розвитку аеропортів практично не працює через відсутність фінансування. Що робити?

Ми все-таки виділили гроші на три аеропорти в цьому році — Одеса, Вінниця і Чернівці. Думаю, Мінфін фізично ці гроші дасть, але тут знову ж таки має працювати бізнес.

Муніципалітети до цього готові, бізнес теж. Від держави має бути забезпечено максимум — це фінансування злітно-посадкової смуги, а далі — державно-приватне партнерство. Я прихильник того, що у нас має бути мінімум 50 аеропортів, тоді будемо літати нормально.

До речі, ви нещодавно сказали про необхідність закрити залізничне і автобусне сполучення з РФ. Чи подавали таку пропозицію?

Така пропозиція зараз на рівні дискусії. Ми розуміємо проблему людей, які мають родичів — їм треба добиратися до Росії, але, з іншого боку, вважаю, що коли триває війна, туди нічого їздити, хоч би як важко це не було для когось персонально.

Стосовно залізничного сполучення вважаю, що в 2018 році ми зможемо поставити крапку в цьому питанні. Стосовно автобусних перевезень — побачимо, оскільки це приватні перевізники.

Хто юридично має право на прийняття таких рішень?

Стосовно заборони авіаційних перевезень це було рішення РНБО, очевидно, що стосується залізничного і автобусного сполучення, має бути так само.

Розкажіть про плани міністерства на 2018 рік

Це приватизація, залучення світових інвесторів, максимальне запровадження цифрової інфраструктури — це все ключові речі.

По менших речах, але які є вкрай важливими: прозорі кадрові призначення, оновлення команд за тими стратегічними напрямами, де це справді потрібно, в першу чергу, на залізниці, ну, й дороги — їх треба будувати.

Відчуваєте у своїй роботі підтримку уряду, президента?

Повну підтримку.

Чи уже маєте кандидатуру, котра замінить на посту заступника міністра Надію Казначеєву?

Ми з нею про це розмовляли. Кандидатура є, але я хотів би, щоб одночасно ми провели заповнення тих вакансій, які в мене є по інших заступниках. Тільки-но буде прийнято політичне рішення, сподіваюсь, його буде затверджено.

Коли галузь транспорту та інфраструктури перейде від стратегій і думок до дій?

Коли я хотів більше діла, мені сказали писати стратегію (посміхається). І я, чесно кажучи, був цим здивований, однак, тим не менше, роботи зроблено багато, маємо зрушення по дорогах, АМПУ, “Укрпошті”. По залізниці є проблема, а вважаю, що компанія, яка формує 5% ВВП країни, має працювати як швейцарський годинник. Поки що це годинник у приватній колекції.

Є багато цікавих проектів, які можна запускати протягом найближчого року. Попереду гучна перемога — завершення будівництва Бескидського тунелю, котрий як мінімум удвічі збільшить пропускну спроможність залізниці на цьому напрямку.

Триває робота із залучення світових інвесторів, зокрема, щодо модернізації рухомого складу Укрзалізниці. УЗ нарешті досягла згоди по ключових умовах довгострокового партнерства з американською корпорацією General Electric. Вже наступного року вони поставлять 30 локомотивів в рамках програми оновлення рухомого складу. І що надважливо — мова йде про виробництво в Україні. І це лише перший гарний приклад зміни інвестиційного клімату. У розвитку проектів з будівництва локомотивної тяги в країні також зацікавлені канадська компанія Bombardier і французька Alstom.

Тривають переговори з німецькою стороною щодо передачі вживаних дизель-потягів, що дасть змогу повністю оновити рухомий склад, що використовується на неелектрифікованих ділянках приміського руху. Ми матимемо абсолютно якісний рухомий склад і, повірте, що вживані німецькі потяги в рази кращі за ті, що ми маємо сьогодні навіть після модернізації.

Постійно розширюється сполучення з країнами ЄС, найближчим часом ми очікуємо на нові прямі потяги, які, зокрема, поєднають Південь України з країнами ЄС.

Сподіваюсь, що за рахунок того, що інші галузі розвиваються, у нас розвиватиметься і “Укрзалізниця”.