Три шляхи ескалації війни в Україні. Чи блефує Путін?

Минулого тижня міністри країн НАТО зустрілися в Брюсселі, щоб обговорити, як далеко вони мають зайти у постачанні Україні військового обладнання.

Викликом для НАТО протягом усієї цієї війни було те, як надати своєму союзнику Україні достатньо військової підтримки, щоб захистити себе. І водночас не втягнутися у конфлікт і не опинитися у стані війни з Росією.

Український уряд чітко закликав про допомогу.

Якщо Україна хоче мати якісь шанси відбити майбутній російський напад на Донбасі, то їй терміново потрібно поповнити запаси західних Javelin, NLAW (легка протитанкова зброя наступного покоління), протитанкових та зенітних ракет Stinger і Starstreak, які її війська вже ефективно використовували у цій війні.

Це Україна отримає. Але вона хоче більшого.

Вона хоче, щоб російським повітряним ударам і ракетам великої дальності, які неухильно виснажують стратегічні запаси палива та інших предметів першої необхідності, протистояли танки, військові літаки, дрони та передові системи протиповітряної оборони.

Тож що саме стримує НАТО?

Відповідь — ескалація.

Ризик того, що Росія може застосувати тактичну (тобто невеликої дальності) ядерну зброю або перекинути конфлікт за межі України у ширшу європейську війну, постійно непокоїть західних лідерів, і ставки тут небезпечно високі.

Що Захід вже дав Україні

• понад 30 країн надали військову допомогу Україні, зокрема 1 млрд євро від ЄС і 1,7 млрд доларів від США

• поставки поки що обмежені озброєнням, боєприпасами та оборонним обладнанням, таким як протитанкові та зенітно-ракетні системи

• вони включають протитанкову зброю Javelin, яка стріляє ракетами з тепловим наведенням

• і переносну зенітну зброю Stinger, яку застосовували в Афганістані проти радянських літаків

• Starstreak — портативна система протиповітряної оборони Великої Британії

• Члени НАТО побоюються, що постачання важкого наступального озброєння, такого як танки та винищувачі, може призвести до прямого відкритого конфлікту з Росією

• Це не завадило чехам віддати танки Т-72

На початку цієї війни Путін нагадав світові, що Росія є ядерною державою і що він переводить свій стратегічний ядерний засіб стримування на вищий рівень готовності.

США не наслідували цей приклад, оскільки не виявили переміщення російських ядерних боєголовок із їхніх бункерів безпечного зберігання. Але Путін зробив свою заяву. Він фактично сказав: “Росія має величезний ядерний арсенал, тож не думайте, що ви можете нас цькувати”.

Російська військова доктрина дозволяє завчасно використовувати тактичні ядерні боєголовки малої потужності на полі бою, знаючи, що Захід відчуває огиду до ядерної зброї, яку не використовували вже протягом 77 років.

Стратегічні планувальники НАТО занепокоєні тим, що як тільки ядерне табу буде порушено, навіть якщо буде уражено лише локалізовану ціль на українському полі бою, ризик ескалації до катастрофічного ядерного обміну між Росією та Заходом неминуче зросте.

І все ж, з кожним звірством, скоєним російськими солдатами, рішучість НАТО зміцнюється, а перестороги тануть.

Чеська Республіка вже відправила танки, хоч і застарілі Т-72, але це перша країна НАТО, яка це зробила. Словаччина надсилає свої зенітно-ракетні комплекси С300. Обидва такі кроки здавалися неймовірно ризикованими, коли почалася ця війна.

Депутат Тобіас Елвуд, який очолює парламентський комітет із оборони, є одним із тих, хто вважає, що Путін блефує, коли лякає привидом ядерної зброї, і що НАТО має робити більше.

• “Ми були надмірно обережними в системах озброєння, які ми збиралися надати, — каже він. — Нам потрібне більш жорстке ставлення. Ми даємо українцям достатньо, щоб вижити, але не для перемоги, і це має змінитися”.

Тож як саме ця російсько-українська війна могла перерости у ширший загальноєвропейський конфлікт, який затягне НАТО?

Існує низка потенційних сценаріїв, які, безсумнівно, обмірковуватимуть західні міністерства оборони.

Ось лише три з них:

1. Протикорабельна ракета НАТО, випущена українськими силами в Одесі, поцілить та затопить російський військовий корабель у Чорному морі, внаслідок чого загинуть майже 100 моряків і десятки морських піхотинців. Така кількість загиблих в результаті одного удару стане безпрецедентною, і Путін буде змушений відповісти в тій чи іншій формі.

2. Російський стратегічний ракетний удар поцілить у колону військової техніки на шляху з країни НАТО, як-от Польща чи Словаччина, в Україну. Якщо будуть втрати з боку кордону НАТО, це потенційно може спровокувати застосування 5 статті конституції НАТО, змусивши весь альянс захищати атаковану країну.

3. У ході запеклих боїв на Донбасі на промисловому об'єкті станеться вибух, в результаті якого виділяться токсичні хімічні гази. Хоча це вже ставалося, проте не було загиблих. Але якщо це призведе до масових втрат, як було під час використання Сирією отруйного газу в Гуті, і якщо буде виявлено, що це навмисно зробили російські сили, тоді НАТО буде змушено відповісти.

Цілком можливо, що жоден із цих сценаріїв не здійсниться.

Але хоча західні країни продемонстрували рідкісний ступінь єдності в силі своєї реакції на вторгнення Росії, є припущення, що вони просто реагують і не замислюються над тим, яким має бути фінал.

“Найбільше стратегічне питання, — каже один із найдосвідченіших британських військових, який просить не називати його імені, — це те, чи займається наш уряд кризовим менеджментом і чи має фактичну стратегію”. Для цього необхідно продумати все до кінця, додає він.

“Чого ми хочемо досягти — так це надати Україні будь-яку допомогу, яка не призведе до Третьої світової війни. Проблема в тому, що Путін кращий гравець у покер, ніж ми”.

Депутат Тобіас Елвуд погоджується з такою думкою.

“Росія робить це (загрожує ескалацією. - Ред.) дуже ефективно. І ми налякані. Ми втратили здатність контролювати драбину ескалації”.