Історія питання
“Це серйозна реформа і вона впливає на 10-15% ВВП. Тобто міняє правовідносини в десятій частині нашої економіки”, - каже “Апострофу” Олексій Мовчан, народний депутат від “Слуги народу” і один з ініціаторів закону.
За даними Мінекономіки, станом на квітень 2023 року в управлінні центральної влади перебували 3107 держпідприємств. Також сюди слід додати націоналізовані російські активи.
Підприємства, які перебувають на балансі держави, поступово продають. Так, за 9 місяців минулого рокуна електронні аукціони виставили 343 об’єкти малої приватизації, з них продали — 302. Загалом же планується приватизувати майже половину — 1460 малих, та 18 великих державних підприємств. Але чи знайдуться покупці, за якою ціною, та як швидко — всі ці питання відкриті.
Тож, зрештою, потрібно керувати. Бажано, щоб вони приносили дохід, і не в кишені керівників чи далі нагору, а в державний бюджет.
Реформувати цю галузь вирішили після Революції гідності, зокрема, під тиском іноземних кредиторів України. У 2016 році Верховна Рада ухвалила закон, який зобов’язав держкомпанії сформувати наглядові ради.
На практиці це мало б означати, що міністерства більше напряму не могли призначати керівників підприємств, а наглядові ради самі обирають очільників та стежать, аби вони ефективно працювали. Але тоді ця ідея не спрацювала через низку причин.
Почнемо з того, що за даними Мінекономіки, з понад трьох тисяч держпідприємств тільки 859 працювали, і лише 433 — давали прибуток. Але і тут є нюанси: частина підприємств дійсно збиткова, частина — лише на папері.
“У нас саме затвердження фінансових планів відбувається формально. Потім не відслідковується і зміна активів, і дії з активами, і їх дооцінка, і фінансовий результат від діяльності не вивчається — в плані того як запланували, як виконали і що впливало на виконання”, - підкреслює в розмові з “Апострофом” народний депутат від “Європейської солідарності”, член комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Ніна Южаніна, — Я знаю купу державних підприємств, де через різні механізми знецінюється роль цього державного підприємства. Потім говорять, що воно збиткове і його треба відправити на приватизацію. Такий підхід неправильний”.
Цього ж разу, запевняють законодавці, реформу планують довести до пуття.
Що змінює закон
“Це реально революційна штука. Якщо дуже просто — то це про незалежність підприємств від чиновників міністерств. Законопроект про те, щоб максимальну кількість повноважень забрати в міністерств до самих підприємств. Чому це важливо — міністерства не мають займатися постійним погодженням господарської діяльності. Це те саме, коли у вас дитині 18 чи 25 років і дзвонити їй та казати, щоб вона сьогодні вдягнула білу сорочку”, — зазначає Олексій Мовчан.
За його словами, коли йдеться про підприємство як про бізнес, воно повинно мати певну автономію в ухваленні рішень: призначати директора, членів правління, або ухвалювати рішення про продаж майна, чи взяти кредит, тощо.
“По-перше, це пришвидшує реакцію для економіки. Великі державні підприємства будуть оперативніше ухвалювати рішення, залучати кошти. По-друге, значний антикорупційний ефект. Коли чиновники не втручаються, це значить, що вони не можуть впливати на грошові потоки підприємств. І це основне, бо дуже часто через такий квазіполітичний вплив відбувалася вся корупція”, - додає Олексій Мовчан.
Тут варто зауважити, що ухвалення закону — серед вимог Міжнародного валютного фонду. І це, зазначає представниця “Євросолідарності” Южаніна, призвело до певного шантажу з боку влади.
“Наша фракція теж голосувала “за”. Але під гаслом “ми голосуємо три проекти, бо Світовий банк не дасть 1,4 мільярди” я бачу, що цей документ перетворився на те, що з нього вичистили певні обмеження і контроль за державними підприємствами, а десь надмірно дали повноваження Кабінету міністрів, бо він формує державну політику щодо діяльності державних підприємств, - зазначає Ніна Южаніна, - профільний комітет до другого читання переглядав цей законопроект разів 5 і останній раз напередодні засідання Верховної Ради”.
Закордонні партнери вимагали більш жорсткий законопроект, ніж той, що вийшов у підсумку. Але в умовах війни Україні потрібна мобілізація всіх ресурсів, тож це було предметом перемовин.
“Іноземці просили, щоб не було жодних відстрочок на період війни. Але по тих критичних блоках, які були для уряду в контексті бюджетної політики, наприклад, виплата дивідендів і затвердження фінпланів підприємств був виписаний певний компроміс, який дає послаблення для уряду”, - зазначає Олексій Мовчан.
У підсумку, нардепи залишили вимогу до державних підприємств мінімум 30% від прибутку направляти в державний бюджет. Також затвердження фінпланів відбувається із погодженням з Мінфіном. Та це лише на період воєнного стану, але не довше, ніж на три роки після набрання чинності закону. Тобто існує певне страхування на випадок якщо війна затягнеться.
Контроль за контролерами
У всій цій схемі із наданням наглядовим радам більшої незалежності ще одне ключове — питання контролю.
Раніше були свої перекоси, які дратували суспільство. Члени наглядових рад збиралися лише кілька разів на рік, отримували космічні, за українськими мірками, заробітні плати. Також не було чітких показників ефективності їх роботи, тобто, не було зрозуміло за що вони отримують гроші.
Мабуть, найбільш показовий приклад — позаштатний радник голови Офісу президента, колишній нардеп і журналіст Сергій Лещенко. Серед іншого, він є заступником голови наглядової ради Укрзалізниці, в якій за 2021—2022 роки отримав 6,7 млн грн заробітної плати.
“Крім високих зарплат членів наглядових рад, я за всі ці роки не побачила їх високої ефективності. Тому що, вони мають складатися виключно з вузькопрофільних спеціалістів, справді контролювати дії управлінського персоналу, на постійній основі, моніторити, аналізувати і робити висновки”, - переконана Ніна Южаніна.
І тут теж є зміни. 1 грудня 2023 року Кабмін ухвалив постанову про посилення процедур відбору незалежних членів наглядових рад. Серед іншого, вона удосконалює механізм пошуку кандидатів та запроваджує перевірку кандидатів професійними консультантами.
За словами Олексія Мовчана, більшість членів наглядових рад має бути незалежними, з великою кількістю повноважень. З іншого боку, міністерства зможуть наглядову раду притягнути до відповідальності, якщо на це будуть підстави. Але не безпосередніх керівників підприємства.
“Уявімо, якщо дізналися, що директор департаменту якогось підприємства краде. То відповідно до цього закону, міністр не має права звільнити такого директора департаменту. Міністр викликає наглядову раду і каже, щоб вона вирішила проблему. Якщо наглядова рада її не вирішить, міністр оцінює результати роботи всього підприємства і тоді може звільнити наглядову раду і провести процедуру призначення нової, яка вирішить ці проблеми”, — пояснює Олексій Мовчан.
Але як це все запрацює, стане зрозуміло ще досить нескоро: спочатку закон має підписати президент, після чого почнуться перші призначення. І перші скандали...
Роман КОТ
