“Сьогодні так повелася “Карія”, а завтра так зробить інший туроператор...”

“Якщо є рай на землі, то — вдома”, — втомлено зізнавалися кореспонденту “Високого замку” туристи, які щойно повернулися з горе-відпочинку у Туреччині. Тур бронювали через “Карія-Тур”, відтак стали жертвами цього туроператора. Сім’я погодилася розповісти про свої турецькі пригоди та про “усе включено” від “Карія-Тур”.

— У Туреччині відпочиваємо не вперше, — розповідає Світлана. — У попередні роки не було ніяких казусів, тому цього літа ми впевнено прийшли у туристичну фірму, щоб бронювати відпочинок у комфортабельному п’ятизірковому готелі, де “все включено”. Забронювали 11-денний відпочинок, заплативши за два тижні до вильоту три тисячі доларів на нашу сім’ю з трьох осіб: двох дорослих і дев’ятирічного сина. Готель, у якому відпочивали, справді вартував цих грошей, все було на рівні. У туристичній фірмі нам пропонували різних туроператорів, але я зупинилася на “Карії” — ціни були привабливішими.

Прилетівши в анталійський аеропорт, Світлана звернула увагу, що всюди була розміщена рекламна інформація від різних туроператорів, проте цього року постерів “Карії” не було. Світлана згадує, що у той момент спрацювало шосте чуття: або в “Карії” все настільки добре, що вона не потребує реклами, або навпаки — щось не так... Дівчинка-гід від “Карії” була привітною, балакучою, дорогою до готелю розповідала, де і що можна побачити у Туреччині. Після приїзду в готель, на інфозустрічі з готельним гідом, виплив нюанс, який потім Світлана розцінить як заплановану аферу. Гід наполегливо пропонував екскурсії у перший же день щойно прибулим туристам. Світлана відмовилася від цих послуг, мотивуючи тим, що насамперед сім’я хоче адаптуватися, роздивитися, відіспатися, а вже потім вибере екскурсію. Гід не відступав, натискаючи, що “саме сьогодні суперпропозиція і величезна знижка, а вже завтра такої не буде”... Світлана попросила гіда, щоб написав на інфодошці інформацію, коли буде наступного разу в готелі, проте хлопець відповів, що у нього гнучкий і непередбачуваний графік роботи.

Наприкінці відпочинку, в автобусі до аеропорту, Світлана дізналася від людей, що гіди від “Карії” таки позбирали з туристів гроші на екскурсії. А коли люди прийшли у визначений час, щоб їхати, екскурсії скасували. Гідів також не було. Тобто людей просто обікрали.

На другий день відпочинку до Світлани зателефонувала зі Львова представник туристичної фірми і запитала, чи у них все гаразд, бо “Карія” оголосила себе банкрутом. Представник турфірми запевнила: якщо виникнуть проблеми — негайно дати їм знати, будуть вирішувати. Наступного дня у дверях їхнього номера застали лист від керівництва готелю з інформацією про те, що “у зв’язку з банкрутством “Карії-Тур” у порядку виключення їм дозволяють продовжити свій відпочинок у готелі”. Згодом з’ясувалося, що їм насправді пощастило, бо туристів, які перебували у готелях скромнішого рівня, або виселяли, або переселяли з одного готелю в інший. Декого селили у міські готелі Анталії, Аланії, де персонал був виключно турецькомовним.

Світлана кілька разів упродовж тижня, що залишився на відпочинок, підходила до гідів і запитувала, чи все гаразд. Її запевнили, що сюрпризів не буде. У п’ятницю, о 19.00, за день до відльоту додому, Cвітлана з чоловіком і сином підійшли до гіда, яка їм раптом повідомила: “Завтра ви летите у Сімферополь”.

Їм перейняло мову. Від Сімферополя до Львова — 1200 км, липень, спека...

— А звідти? — запитала Світлана.

— Автобусом до Львова. Туроператор надає вам автобус.

Світлана не переносить автобусів з дитинства. Як перенесе таку дорогу 9-річна дитина?

Світлана сказала гіду, що вони відмовляються від польоту у Сімферополь.

— Ви не розумієте, що відмінили літак на Львів? — запитала гід.

— Але ж на цей літак взяли квитки не тільки туристи від “Карії”, а й від інших туроператорів, — сказала Світлана. — Вони полетять?

— Але ж ви не клієнти інших туроператорів, — прозвучало у відповідь.

Світлана зрозуміла, що вони безпорадні. Питали, чи можна летіти хоча би до Києва чи на Одесу або бронювати політ із Сімферополя до Львова.

— А хто платитиме за ваш переліт з Сімферополя? — запитала гід.

— Чому нас це має хвилювати? — зривалася Світлана. — Ми ж все оплатили. У нас на руках є квитки на літак до Львова, проплачені заздалегідь.

— Ви маєте електронні номерки, а не квитки, бо посадочні квитки дають в аеропорту. Те, що у вас на руках, — нічого не варте...

Шокована Світлана телефонувала до Львова до представника турфірми. Та порадила погоджуватися на те, що пропонують, бо літак до Львова з Сімферополя летить лише двічі на тиждень, і квитки ніхто не встигне забронювати... “Якщо не можемо змінити ситуацію, мусимо змінити ставлення до неї”, — сказав чоловік Світлани. І вони почали пакувати валізи і збиратися в дорогу до Сімферополя.

В автобусі до аеропорту вони зрозуміли, що їм таки пощастило, бо іншим туристам, яких автобус підбирав з готелів дорогою в аеропорт, повідомили за годину до поїздки, що вони летять просто зараз... А туристам з Чернівців, які мали ще день відпочинку у запасі, постукали в номер о першій ночі і сказали: “Збирайтеся! Ви зараз будете вилітати додому”.

Одинадцятеро 19-річних студентів Інституту готельного бізнесу та туризму, які відбували практику у готелях Туреччини, тиждень не могли виїхати з Туреччини і лише в аеропорту дізналися, що летять у Сімферополь. Нікого не цікавило, чи мають люди гроші, за що будуть харчуватися. Гіда в автобусі дорогою в аеропорт туристи запитували, чи точно зустрічатимуть автобуси у Сімферополі, на що невпевнено відповів: “Та мали би бути...”.

На Сімферополь полетіли туристи зі Львова, Чернівців та Запоріжжя. В аеропорту Сімферополя зустріли два автобуси. Один поїхав у напрямку “Запоріжжя — Луганськ”, інший — на захід України з туристами з Чернівців, Тернополя і Львова.

Світлана розповідає, що, аналізуючи відпочинок, вона усвідомлює, що в готелі вони ніяк не постраждали. А всі претензії особисто у неї до трансферу з Сімферополя до Львова власне цим автобусом, який мав бути комфортабельним, а виявився — стареньким “неопланом” з абсолютно не підготовленим водієм. Він ніяк не міг визначитися з маршрутом. Почався “колгосп”, бо всі одне наперед одного почали просити їхати так, як їм зручніше, перебивати і сваритися. Дехто погрожував колеса проколоти, якщо не поїде водій так, як їм зручно... Зрештою, маленька дитина з Чернівців затемпературила — і це все вирішило. Поїхали насамперед туди.

— Раніше я усім казала, що в Туреччину можна їхати і ні за що не хвилюватися, маючи 100 доларів у кишені, — каже Світлана. — Тепер десятому замовлю... Сьогодні так повелася “Карія”, а завтра за її прикладом поведеться інший туроператор. Ніхто не вірить, що “Карія” стала банкрутом у розпал сезону, коли в Туреччині — море українських туристів...

Ірина КУШИНСЬКА