Розпродаж енергетики триває: Ахметов поглинув ще дві компанії

В Україні триває розпродаж енергетики, яка ще залишалася у власності держави. Об'єкти передбачувано йдуть в одні руки.

11 січня держава продала частики в “Донецькобленерго” (постачання та генерація) і в енергогенеруючій “Дніпроенерго”.

За 17 хвилин “Донецькобленерго” дісталася найбагатшій людині в Україні та енергетичному магнату Рінату Ахметову. До конкурсу Ахметов володів в компанії 30,827%, після нього він отримав у своє розпорядження більше 70% і вже непорушний контроль над збутом тепла і електрики в області.

40,061% “Донецькобленерго” були продані йому за 467,6 млн гривень — майже за стартову ціну. Єдиний “супротивник” — структура Костянтина Григоришина — насправді виглядав як технічний конкурент. Зробивши несуттєве підвищення ціни, він здався і вже не заважав Ахметову захоплювати контроль над одним з ключових підприємств Донецької області.

У цей же день за 8 хвилин була продана частка і генеруючої компанії “Дніпроенерго”. На 25% акцій підприємства не було інших претендентів, крім ДТЕК. Стартова ціна становила 1,174 млрд гривень. При відсутності конкурентів Ахметов запропонував на 100 тис гривень більше, як і у випадку з попередніми енергокомпаніями.

До конкурсу Ахметову вже належали 41,65% енергокомпанії. Вони дісталися йому в результаті санації, яка проводилася в компанії в 2005-2008 роках. Як відомо, санація в умовах недосконалого українського законодавства є одним з механізмів перерозподілу власності, насамперед державної.

Після сьогоднішнього конкурсу Ахметов отримає 72,55% акцій однієї з найбільших генкомпаній України. Нагадаємо, в Україні всього шість компаній, які експлуатують теплові електростанції: “Західенерго”, “Дніпроенерго”, “Київенерго”, “Східенерго”, “Донбасенерго” і “Центренерго”.
Офіційно чотири перші вже контролюються Ахметовим, а дві останні — НАК “Енергетична компанія України”.

Якщо враховувати два сьогоднішні продажі, то за останні місяці Ахметов отримав за однією і тією ж схемою вже четверту енергокомпанію. Зовні схема виглядає так: ціна продажу лише трохи перевищує стартову, в конкурсі реально бере участь тільки підприємство олігарха, а конкурентів або немає, або вони суто технічні, тобто, не претендують на перемогу і, скоріше, допомагають Ахметову, оскільки конкурувати з ним в нинішніх умовах не хоче ніхто.

У кожній з проданих в 2011-2012 роках енергокомпаній ДТЕК уже належав значний пакет акцій, а також реальний контроль над менеджментом. Інвестору довелося б мірятися силами не просто з великим акціонером, а і з однією з найбільш впливових людей у “новій” владі.

Але й це не все. Існують ще й досить дискримінаційні правила проведення приватизації. Наприклад, основна умова, за якою проводиться приватизація енергокомпаній, наче створена “під Ахметова”: при використанні вугілля для роботи ТЕС і ТЕЦ 70% цього палива має бути українського виробництва.

Тільки Ахметов в змозі виконати цю умову, не вганяючи себе в збитки, тому що він є найбільшим видобувником вугілля в Україні.

Фонд держмайна готував приватизацію 14 енергетичних компаній з весни 2011 року. Щоб переконати український ринок і зарубіжних інвесторів у тому, що цього разу приватизація буде чесною і прозорою, ФДМ неодноразово заявляв, що стартові ціни на пакети компаній у середньому на 30-40% вищі ринкових, і що Україна з розпростертими обіймами прийме будь-якого інвестора.

Остання презентація приватизації пройшла восени 2011 року в дорогому готелі Hyatt. До чого були ці витрати? Охочих купувати українські енергокомпанії не з'явилося.

25 листопада 2011 року при повній відсутності конкурентів компанія ДТЕК Ріната Ахметова купила 45,103% акцій генеруючої компанії “Західенерго”. За підсумками конкурсу компанія Ахметова сконцентрувала 70% акцій купленого активу. Держава зберегла блокуючий пакет, який на практиці не дає їй жодного шансу управляти підприємством.

Примітно, що ДТЕК у своїй заявці на покупку перевищила стартову ціну в 1,932 млрд гривень всього на 100 тисяч. Це лише підтвердило підозри в тому, що конкурс був організований спеціально під Ахметова.

Наступний актив ДТЕК також купив практично за стартовою ціною. 9 грудня майже за таким же сценарієм ДТЕК стала власником “Київенерго”.

В ході торгів за 25% акцій “Київенерго” стартова ціна в 432,305 млн гривень спочатку виросла за рахунок пропозиції “Полтаваобленерго”. Після цього ДТЕК запропонувала 450,5 млн гривень, закріпивши перемогу за собою.

Для годиться, в конкурсі брав участь конкурент в особі “Полтаваобленерго”, за яким стоять Ігор Коломойський і Костянтин Григоришин. Однак, реальної конкуренції вони не складали і лише створили прикриття Ахметову. Підозри в тому, що конкурс спеціально підлаштований під ДТЕК, залишилися в силі і цього разу.

Напередодні конкурсу “Полтаваобленерго” мало не позбулася права брати участь у приватизації, оскільки Антимонопольний комітет заявив, що не володіє інформацією про кінцевих власників. Зрештою, твердого рішення АМКУ так і не прийняв, а “Полтаваобленерго” брала участь в конкурсі.

Правда, навіть якщо б вона перемогла, той же Антимонопольний міг би визнати конкурс недійсним з тієї ж причини — непрозорість. У тому, що АМКУ не знайшов би реальних власників “Полтаваобленерго”, сумнівів немає.

Джерела “Економічної правди” в групі “Енергетичний стандарт” Григоришина підтвердили, що “Полтаваобленерго” належить Коломойському і Григоришину, але від офіційних коментарів група відмовляється до цього дня.

Коломойський ніколи не славився бажанням назвати себе власником своїх численних підприємств, крім хіба що Приватбанку.

Ще один фактор вказував на те, що Григоришин і Коломойський навіть не намагалися перемогти в тендері. До такого висновку можна було прийти ще на етапі подання заявки: неправильно оформити документи для участі в настільки масштабної операції зможе не кожен. Зазвичай бажаючий придбати держвласність підходить до справи більш ретельно.

Але на черзі стояли ще дві енергокомпанії — “Донецькобленерго” і “Дніпроенерго”.

3 січня 2012 року ФДМ повідомив, що продаж цих компаній відбудеться в один день. Схоже, в уряді вирішили не розтягувати задоволення і почати оптовий розпродаж. Усі, хто спостерігав за конкурсами 11 січня, відчували дежавю.

Учасників тендеру з продажу “Донецькобленерго” виявилося два — ті ж, що і у випадку з “Київенерго”. Хіба що цього разу Григоришин відправив на конкурс не “Полтаваобленерго”, а ТОВ “Луганське Енергетичне Об`єднання”. З боку Ахметова виступив ДТЕК.

У другому конкурсі ДТЕК брав участь сам по собі. Він запропонував за пакет акцій 1 млрд 174 млн 100 тис. грн, що на 100 тис. грн більше від стартової ціни. Приватизаційна комісія запропонувала ДТЕК купити 25% “Дніпроенерго” після оцінки стартової ціни. Фінальну оцінку організовуватиме Фонд держмайна.

Якщо за її підсумками пакет буде оцінено дорожче, ніж запропонував ДТЕК, то він буде проданим за цією ціною. Якщо ж ціна після оцінки буде нижчою, пакет буде продано за ціною, яку запропонував холдинг Ахметова.

Навряд чи ціна виросте. Як відомо, після оцінки “Західенерго”, на яку претендувала тільки ДТЕК, вартість пакета зменшилася на 100 млн і становила 1,897 млрд гривень. Тому компанія Ахметова прийняла пропозицію заплатити стільки, скільки вона заявила під час конкурсу, тобто на 100 тис. гривень більше стартової ціни.

Реальною загадкою залишається тільки поведінка “Енергетичного стандарту”. Навіщо Григоришин допомагає Ахметову створювати видимість чесної конкуренції?

Андрій Черніков, Сергій ЛЯМЕЦЬ