Професія небезпечна, але шанована

Разом з тим наша держава входить до першої десятки країн світу за запасами (117 млрд тонн) та видобутком вугілля (80 млн тонн щороку). Чорне золото залишається одним із головних стратегічних енергетичних ресурсів України. Про наведення ладу в галузі, перспективи розвитку, повернення престижності шахтарської праці - наша розмова напередодні 62-ї річниці Дня шахтаря і 55-ї річниці створення Мінвуглепрому з міністром вугільної промисловості Віктором ПОЛТАВЦЕМ.

- Вікторе Івановичу, як відомо, Україна входить до десятки країн світу за покладами та видобутком вугілля. Водночас за рівнем аварійності у цій сфері, як то прикро, ми теж не останні. Про це свідчить і трагедія, що сталася за тиждень до професійного свята на ДП "Макіїввугілля". Що робить держава для поліпшення ситуації у цій сфері?

- Справді, хоч як прикро, професія шахтаря має свої плюси і мінуси. Вона одна з найшанованіших у державі, та водночас одна з найскладніших та найризикованіших. Як свідчить статистика, робота на вітчизняних копальнях удвічі, а подекуди й утричі небезпечніша, ніж на зарубіжних. А все через надскладні гірничо-геологічні роботи (розробка вугільних пластів відбувається на глибині від 720 м до 1,5 км при температурі плюс 42-45 градусів, високій вибуховості газу і пилу). Робить погоду у цій сфері й 80-відсоткове зношення шахтного обладнання, інші суб'єктивні та об'єктивні причини.

Посилення контролю за технікою безпеки та охороною праці на шахтах є одним з пріоритетних завдань Мінвуглепрому та нинішнього уряду. Нині активізовано роботу з розробки і впровадження нового обладнання, систем, приладів і апаратури, підвищено забезпеченість підприємств засобами індивідуального і колективного захисту тощо, як передбачено відповідною програмою. Як наслідок, за сім місяців 2009-го завдяки жорсткому контролю та іншим заходам з поліпшення безпеки праці загальний травматизм у галузі скоротився на вісім відсотків (до 2325 випадків), смертельний - на три (до 73), а рівень профзахворювань - на 7,3 відсотка, порівняно з аналогічним періодом 2008-го.

Проблему з нестачею коштів на упровадження сучасних комплексних систем безпеки певною мірою мають розв'язати інвестиції за Кіотським протоколом. Крім того, нещодавно під час засідання уряду Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко повідомила, що цьогоріч Кабмін додатково виділить 1,6 млрд грн на підтримку галузі. Зокрема, 1,1 млн грн - на зарплату шахтарям (держпідтримка на собівартість), 400 млн - на облаштування лав, ще 100 млн - на підвищення рівня безпеки праці шахтарів.

- Що ще сприяло б ефективній роботі галузі?
- Запрацювати ефективніше галузі не дають задавнені проблеми соціальної сфери, на які щороку витрачаються з "бюджету гірників" до півмільйона гривень, та інший баласт. Нині на балансі галузі перебувають 2200 соціальних об'єктів та 345 км інженерних мереж. При цьому з 58 тисяч працюючих у галузі чимало не мають нічого спільного з постійними техногенними ризиками, притаманними професії шахтаря. Це люди, які обслуговують соціальну сферу. Тож нині Мінвуглепром намагається структурувати кількість працівників на поверхні відповідно до нормативів, що скине з плечей шахтарів цей тягар. Такий проект постанови уряду вже підготовлений. Надалі треба включити його до порядку денного одного з наступних засідань Кабміну.

Додатковим навантаженням на вугледобувні підприємства є потреба відшкодовувати 540 млн грн щороку Пенсійному фондові на виплату і доставку пільгових пенсій шахтарям. Складне фінансове становище наших підприємств не дає змоги їм вчасно розраховуватися за цією статтею. Як наслідок, заборгованість перед Пенсійним фондом зростає, нараховуються фінансові санкції.

- Чи вчасно виплачуються зарплати гірникам? Які ще соціальні гарантії передбачені?

- Останнім часом жодних затримок із її виплатою не було. Відтоді як ми почали звільняти керівників, що невчасно виплачують зарплати, подібного роду проблеми зникли.

Єдине, за що нас, напевно, можна критикувати, це виплати 30-відсоткових надбавок до окладів шахтарів відповідно до Закону "Про підвищення престижності шахтарської праці". На деяких підприємствах ця робота вже розпочата. Щойно кризові явища підуть на спад, інші копальні теж розрахуються за цією статтею. У шахтарів з'явилося більше стимулів до праці після прийняття Закону "Про підвищення престижності шахтарської праці", де передбачені певні пільги та преференції не лише гірникам, а й їхнім дітям, приміром, щодо отримання вищої освіти, отримання житла.

- Чи не здається вам нонсенсом, що вартість вугілля, яке видобувається такою ціною, є вкрай мізерною?

- Вона справді мізерна, але так було не завжди. Торік уряд через ДП "Вугілля України" запровадив аукціони і ми вийшли на ринкові ціни, коли тонна коксівного вугілля коштувала понад 2 тис. грн. На жаль, унаслідок кризи попит на вугільну продукцію впав - ціни обвалились. Знизились і обсяги видобутку, що призвело до затоварювання вугіллям складів шахт і збагачувальних фабрик. Станом на 25 серпня на складах перебувало 2,5 млн тонн вугілля (зокрема, 2,1 млн тонн енергетичного і 0,43 млн тонн коксівного), а це товар на мільярд гривень.

Окрім того, ми відновили аукціонні торги на Українській товарно-сировинній біржі, запустили ринок коксівного вугілля. Ціни дали нам надію. Вони виросли на 6,7 відсотка порівняно з попередніми минулорічними торгами. Плануємо у вересні-грудні реалізувати на аукціоні не менш ніж 200 тис. тонн вугілля.

Ще однією новацією стане те, що в галузі не буде шахт, які вироблятимуть менше 500 тонн вугілля на добу, як це було у випадку з 72 шахтами зі 120 існуючих на 1 січня 2008-го. Адже це збитково для держави. Починаючи з минулого року намагаємось зломити утриманську, споживацьку позицію і переконати людей, що держпідтримка - це важіль для інтенсифікації виробництва, а не банкомат для отримання зарплати. На порядку денному також підвищення якості вугілля. За наявності у видобутку менше 70 відсотків вугілля зупинятимемо шахту і оголошуватимемо там надзвичайний стан. Країні потрібне вугілля, а не порода.

Користуючись нагодою, хочу привітати працівників вугільної галузі з професійним святом. Бажаю усім міцного здоров'я, благополуччя, впевненості в завтрашньому дні і нових трудових успіхів.

Галина ІЩЕНКО