Податок на виведений капітал — знищити через компрометацію

Коли Президент України 30 червня 2020 року провів перше засідання Національної ради реформ, там була представлена попередня версія законопроєкту про податок на виведений капітал (далі — ПнВК).

Президент прокоментував цей документ, заявивши, що “якщо ми запроваджуємо податок на виведений капітал, то запроваджуйте. Запроваджуйте — і все. Якщо він поліпшує життя людей — треба запроваджувати. Без цих “вправо”, “вліво”, “трішки”, “спробуємо”.

Зазначене підтвердив голова виконкому Нацради реформ Міхеіл Саакашвілі: “Замість податку на прибуток, який абсолютно корупційний, упроваджується податок на виведений капітал — це підтримав президент Зеленський. І він сказав дуже чітко: жодних півзаходів і жодних половинчастих рішень — потрібно допомогти українській економіці”. Дуже чітка та прозора позиція.

Але, окремі політики чомусь на це не звернули уваги й 10 серпня з’являється законопроєкт одразу від трьох впливових депутатів політичної партії “Слуга народу”, що робить спробу запровадження ПнВК лише для однієї сфери економіки — індустрії інформаційних технологій (законопроєкт № 3933-1).

Те, що потрібно запроваджувати для всіх українських компаній, пропонують лише декільком сотням.

На цьому несподіванки не закінчуються. ІТ-компаніям, що перейдуть на так званий особливий режим оподаткування доходів, пропонується сплачувати 18% податку з будь-яких платежів на адресу платників єдиного податку, пряма цитата:

“135.2.1. База оподаткування визначається як сума:…

135.2.1.16. коштів та/або вартості майна, виплачених (переданого) у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг у неплатника податку, що перебуває на спрощеній системі оподаткування”.

Що означає така конструкція?

По-перше, виплати ІТ-компанії на адресу суб’єктів спрощеної системі оподаткування, обліку та звітності прирівняно до “злочинних”, їх потрібно додаткового оподатковувати як перерахування коштів, наприклад, на офшори.

По-друге, запроваджується хибна конструкція, коли “витрати компанії одночасно формують її дохід, якій потрібно оподатковувати”.

Нагадаю, що за логікою податку на прибуток підприємств об’єктом оподаткування є виключно прибуток, “який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування” (пп. 134.1 ПКУ), тобто витрати не повинні підлягати оподаткуванню.

По-третє, зрозуміло, що податок в розмірі 18% є прихованою забороною на операції з платниками єдиного податку, тобто запропонована у 3933-1 модель руйнує діючу перевірену та успішну систему взаємодії на ІТ-ринку.

Таким чином, проєкт 3933-1 є своєрідним “патентованим провокатором”, що виконує одразу декілька політичних завдань:

• в імітаційний спосіб запроваджує з 2021 року майже нікому не потрібний у такому вигляді податок на виведений капітал, досягаючи формального виконання завдання Президента України;

• дестабілізує один з єдиних успішних секторів економіки, що витягує країну з економічної прірви — індустрію інформаційних технологій;

• розпочинає прихований наступ на спрощену систему оподаткування.

Якщо не можеш перемогти хорошу ідею — скомпрометуй її!

В'ячеслав ЧЕРКАШИН, старший аналитик ISET (Інститут соціально-економічної трансформації)