Омріяна Україна: нова ідея

Рецепти — на кожному кроці.

Чимало українців переконані, що головне — прибрати владу, провести перевибори, імпічменти, розпуски. Тому їхнім інструментом досягнення мрії є гасла “Ганьба!” та “Геть!”.

Ті, хто розуміє, що зміною шила на мило результату не досягнеш, агітують за системні зміни. Наприклад, за утвердження демократії, ринкову свободу, верховенство права, боротьбу з корупцією, мережеву комунікацію тощо.

Ідей, які можуть покращити життя кожного та всієї країни, чимало. Соціалізм, лібералізм, солідаризм, респонсизм, меритократія…

Багато розумних назв, але жодних шансів ефективної реалізації в Україні. А все через проблему “якості суспільних відносин”. Відсутність довіри, співпраці, солідарності, взаємоповаги роблять неможливим соціальний розвиток та спільний рух в будь-якому напрямку.

Різниця між українською дійсністю та мрією дещо нагадує відмінність між пеклом та раєм — майже як у відомій притчі, яку варто нагадати.

Пришов подорожній до Бога і питає: “Поясни, що таке рай і що таке пекло?”. “Добре”, — відповів Бог і повів на екскурсію. Вони прийшли в залу, де стояв величезний котел гарячої їжі. Довкола товклися люди, у кожного була довжелезна ложка, їсти з якої було вкрай незручно.

Кожен хотів насититися, відтак боявся, що їжі на всіх не вистачить. Вони штовхалися, кричали, лютували, а інколи навіть спалахували бійки. Зрештою всі були розлюченими, голодними й ненаситними. “Це пекло”, — сказав Бог.

Прийшли до іншої зали. Там все так само — такий же котел з гарячою їжею, точнісінько такі ж довгі ложки. Але люди поводились інакше — допомагали одне одному поїсти: один підтримував ложку, інший допомагав черпати, третій допомагав підносити до рота, четвертого годували.

Таким чином, всі були зайняті справою, всі були ситі, довкола царював порядок і гармонія, люди посміхалися і були щасливі. “Це рай”, — сказав Бог.

“Так просто створити рай на землі!”, — подумав подорожній.

Глибинні зміни

Українська Мрія — це український рай. Для його досягнення необхідна якісна зміна соціальної поведінки, в основі якої лежать цінності.

Омріяна Україна потребує нових цінностей, які призведуть до утвердження нового світогляду, що позначиться на стосунках між членами суспільства. Тоді лиш нове суспільство буде спроможне створити реальність, якісно відмінну від сьогодення. Цей алгоритм неможливо порушити, адже відомо, що розруха починається не в клозетах, а в головах.

Фундаментальною цінністю майбутнього буде… Любов.

Формула Любові

Декілька років тому на передачі “Свобода на Інтері” зустрілися всі керманичі України — президент на постаменті, опозиція, прем’єр-міністр, спікер. Кожен розпинався в любові до народу. І від тих слів тхнуло неприкритим лицемірством, яке викликало відразу в глядача та провокувало прокльони з нецензурною лайкою.

Однак, хіба можуть політики себе вести інакше? Чи можуть вони любити народ, якщо вони взагалі нікого любити не вміють? Їх ніхто цьому не навчив! Вчителів не було — в суспільстві відсутня культура любові.

В матриці ненависті влада не любить народ, виробники товарів не люблять споживача, банки-кредитори знущаються з боржників, водії з презирством ставляться до пішоходів, лікарі заробляють гроші на пацієнтах, учні насміхаються з вчителів…

Цей список можна продовжувати до безкінечності, а приклади можна знайти ледь не в кожній сфері суспільного життя. Все свідчить про те, що в соціумі домінують масова культура егоїзму та споживання.

Людина, яка підіймається з такого суспільства на щаблі влади, не вміє любити своїх підлеглих, колег, громадян, свою країну, народ.

Правий був Михайло Туган-Барановський: “Політика ніколи не може бути вищою від рівня культури”. Відтак, суспільство без культури любові не здатне виховати люблячого політика.

“Нам тому живеться погано, що ми неякісно любимо”. І жодна демократія, нова економічна теорія чи технократичний проект не здатні виправити ситуацію. Потрібне щось значно більше, чого всім не вистачає.

Сьогодні найбільше не вистачає Любові — кожному, суспільству і Україні.

Хоча цінність Любові давно відома, сучасність її втратила, забалакала, девальвувала, піддала забуттю. І ніякі концепції толерантності та взаємоповаги не можуть її замінити.

Любов потребує нового світського переосмислення. Необхідно навчитись заново любити одне одного — усвідомлено, безумовно, безпричинно і безкорисливо. Не говорити про Любов, а діяти з любов’ю в усіх сферах суспільного життя.

Однак мало навчитися любити ближнього. Людина може дати іншому лише те, що має сама. Тому найперше необхідно навчитися любити себе.

Українці не люблять себе. Переважно домінує або жертовність, або споживацький егоїзм. Чимало людей женуться за тим, що їм не потрібне, марнуючи життя. Замість щастя в гармонії — обирають самоствердження та споживання. Егоїзм став масовою культурою.

Справжня любов до себе та егоїзм — це дві протилежності. Якщо перша свідчить про психічну зрілість людини, то егоїзм — навпаки.

Національна біда України якраз полягає в тому, що нею керують психічно незрілі особистості. Для них егоїстичні мотиви споживання — купівля чергового пальто від Zilli, годинника від Rolex, телефону Vertu, мерседеса чи гелікоптера за 17 мільйонів доларів — справді є визначальними мотивами.

І, на жаль, більшість вихідців з суспільства, які демократичними шляхами потрапляють до влади, вмотивовані тими ж самими споживацькими потребами.

Лише змінивши спосіб мислення зможемо вирішити ті проблеми, які створені сучасним способом мислення. Навчитись любити себе і любити ближнього — це фундаментальна зміна свідомості, яка вже назріла. Вона відкриє українцям горизонти розвитку, небачені на сьогоднішньому рівні мислення.

Основи майбутнього ладу

Любов дасть новий вимір таким основоположним для Української Мрії цінностям, як свобода, воля і гармонія.

Свобода набуває в Любові нового сенсу та нових вимірів — свободи від стереотипів, обмежень, умовностей та ілюзій. Любов — це шлях до справжньої свободи, усвідомленої, відповідальної, яка відкриє безмежні можливості для пізнання світу, для творчості, для самореалізації.

Без Любові свобода не може бути самодостатньою цінністю. Вона не має моральних координат, відтак може набувати руйнівних змістів, характеру сваволі. Свобода самознищення — чи не це є головним досягненням сучасного людства?

Воля дозволяє людині змінювати себе і навколишній світ. Однак, воля може бути як передумовою насилля, самоствердження й руйнування, так і запорукою розвитку людини, її самовдосконалення та самореалізації. Воля, заснована на Любові, є необхідною ознакою психічно зрілої людини. Вона робить з людини творця, і цим виявляє богоподібну природу людини.

Гармонія є необхідною цінністю та ціллю Української Мрії. Любов до себе і психологічна зрілість дозволятиме людині жити в гармонії з собою. Любов до світу — забезпечить гармонію людей з навколишнім світом.

Водночас, досягнення гармонії буде метою діяльності людини в усіх сферах життя — у вихованні й освіті, законодавстві й науковому прогресі. Краса, як один з проявів любові, буде невід’ємною частиною всезагальної гармонії Омріяної України.

Ідентичність майбутнього

Пращури уявляли собі землю, що тримається на трьох слонах, які стоять на панцирі велетенської черепахи. В метафізичному розумінні вони праві. Земля тримається на цінностях свободи, волі та гармонії, в основі яких — Любов. І це знайде своє відображення в Українській Мрії.

Українську Мрію неможливо зрозуміти прагматичним розумом. Її необхідно відчути серцем.

Остап Кривдик пророчо написав “основою національної ідеї України має бути любов”. Це так і є.

Нова ідея забезпечить нову ідентичність України.

І нехай Франція буде краєм вишуканості та краси, Німеччина — країною якості та педантичності, Японія — синонімом технологій та традицій.

Омріяна Україна буде країною любові та гармонії.

Олексій ТОЛКАЧОВ