Новий сюрприз від сланців: ринок нафти зазнає суттєвих змін

Зокрема, в Естонії ще за радянських часів видобували пальне. Утім, видобуток вівся й ведеться у відкритий спосіб і застосовувані технології не забезпечували доволі великого виходу нафти та нафтопродуктів.

На тлі розмов про вичерпання відомих нафтових родовищ, постійного зростання її споживання поставали апокаліптичні картини енергетичного колапсу. Водночас відбувалося часом перманентне, часом стрибкоподібне підвищення цін на нафту. До цього додавалися ще й побоювання політичного характеру, наприклад, пов’язані з погрозами припинення чи значного зниження поставок з Ірану, зі зменшенням на певний час потоку нафти з Лівії, Нігерії, труднощами з її видобутком внаслідок відтоку кваліфікованих нафтовиків з Венесуели.

Літрів чорнил та кілограмів принтерного порошку, витрачених російськими експертами на докази безперспективності видобутку газу зі сланців, навіть не злічити. Мовляв, ті янки не знають, куди подіти гроші й вкладають їх у цілком безнадійну справу, таку собі газову бульбашку, котра ось-ось лусне — й американські компанії збанкрутують. А сталося цілком протилежне. У США обсяги видобутку газу перевищили російські, а його вартість становить $80 за тисячу кубометрів, а 2011 року сягнула навіть $110.

Є і позитивні соціальні та фінансові зрушення. Наприкінці 2011-го IHS Global Insightо публікував дослідження, відповідно до якого розвиток видобутку сланцевого газу надасть можливість США створити 870 тис. робочих місць протягом чотирьох років. Рівень безробіття у Північній Дакоті, де найбільші родовища, за даними газети The New York Times, найнижчий у США — 3,8%.

Від здивування очі розплющив навіть Газпром. Для початку російському газовому монополістові довелося вдесятеро скоротити розробки Штокманівського родовища, блакитне паливо з якого мало надходити до Америки й Канади. Понад те, стало відомо, що Газпром придбав землі у Техасі, щоб освоїти американську технологію видобутку сланцевого палива. Наслідки для Росії очевидні. У Європі ціна газу з Катару та ОАЕ нижча за той, що постачається по трубах, на 35%.

Й ось черговий революційний прорив. Технологія видобутку блакитного палива зі сланців почала застосовуватися, з очевидним змінами, для добування нафти з горючих сланців. Принцип приблизно той самий. До горизонтальної труби під тиском закачують воду. Відбувається гідророзрив шару, після чого нафта витікає в трубу по тріщинах. Однак сама труба значно глибше встановлена.

Видобуток сланцевої нафти за допомогою горизонтального свердлування та гідророзривів вже розпочався на родовищі (формації) Bakkenу Північній Дакоті, де запаси нафти первісно оцінювали у 150 млн барелів. Нині ж мова йде вже про 20 млрд барелів легкої нафти з низьким вмістом сірки. У 2010 році видобуток на ньому зріс на 50% й досяг 450 тис. барелів на добу.

Цього обсягу цілком достатньо, щоб усі канали транспортування були заповнені вщент. Аналогічна формація EagleFordбула виявлена у Північному Техасі. Тепер такі самі формації знайдені в Канзасі, Небрасці та Колорадо. Методи розробки та виявлення за останній рік удосконалилися так, що оцінки запасів сланцевої нафти у штатах зросли, за найскромнішими оцінками, до 300 млрд барелів, а за більш оптимістичними — навіть до 400—500. І це не враховуючи родовища Monterey, що в Каліфорнії, котра наразі оцінюється у 260 млрд барелів, утім, до повної його розвідки ще надто далеко. Вартість однієї свердловини впала з $35 млн до $4—7.

Видобувні компанії демонструють непогані фінансові результати. За 2010 рік загальний виторг Devon Energy Corporationсягнув $9,94 млрд, а чистий прибуток становив $4,55 млрд, у Chesapeake Energy $9,366 і $1,774 відповідно.

До речі, Environment Protection Agency проводить дослідження з безпеки нових методів видобутку з 2004 року, однак не виявила серйозних загроз для довкілля. Наразі спеціалісти вважають, що за умови розробки сланців, нафтових і газових, на глибині понад 1 км жодних екологічних загроз немає. Розвиток технології видобутку уже сприяв зменшенню використання хімічних речовин для гідророзриву удесятеро. Це дуже актуально для газових сланців, котрі залягають на менших глибинах, ніж нафтові.

Зростання обсягів видобутку сланцевої нафти вже позначилося на імпорті її до США. Як заявив голова департаменту Citiз вивчення енергетичних та сировинних ринків Європи Сет Кляйнман, імпорт нафти і нафтопродуктів до США стрімко скорочується, якщо 2007 року цей показник становив 13—14 млн барелів на день, то вже 2011-го він знизився до 8 млн барелів на добу, тобто на 43%. “Собіварість слацевої нафти уже становить всього-на-всього $70 за барель. Але вона може знизитися ще на 20—25% через те, що технології удосконалюються”. Якщо взяти за основу ціну $80 за барель, то заощадження на імпорті становитимуть $175,2 млрд, тобто 33% торговельного дефіциту США.

Ситуація, що складається на нафтовому ринкові, поза сумнівом, позначиться на всіх нафтовидобувних країнах. Родовища сланцевої нафти та сланцевих пісків розподілені більш рівномірно по всій планеті. Наприклад, ізраїльські сланцеві родовища, що приблизно у 60 км на південний захід від Єрусалима, можуть містити до 250 млрд барелів нафти. Їхня розробка зробить країну незалежною від імпорту енергоресурсів, котрий нині становить 98% загального споживання.

Китайські компанії вкладають значні кошти в акції американських компаній, що видобувають нафту зі сланців. Зацікавлення Піднебесної цілком очевидне. Вона має чималі запаси як газових, так і нафтових сланців й зацікавлена в освоєнні американських технологій видобування.

Відповідно можуть виникнути проблеми й у Росії. Реальна середньорічна ціна на нафту марки Urals 2012 року може опинитися нижчою за прогнозовану владою у $115 за барель. І це при тому, що від початку року російська нафта в середньому коштувала $116,8 за барель, однак, починаючи з середини весни намітилася та зберігається тенденція до зниження світових цін. Зменшення цін на нафту неуникно тягне вниз і ціни на газ. Заступник голови Мінекономрозвитку Андрій Клепач не виключає перегляду прогнозу цін на газ на 2013—2015 роки. “Ми спеціально у прогнозі зауважували, що є певні додаткові ризики, пов’язані з цінами на газ. Нині з Газпромом та незалежними експертами уточнюємо ті можливі знижки з наших угод, на які, вочевидь, доведеться піти. Тому, ймовірно, доведеться збільшити різницю між динамікою цін на нафту та динамікою цін на газ, що на бюджеті, звісно, позначиться негативно”.

Незалежні експерти попереджають про негативні наслідки падіння світових цін на нафту й газ для російської економіки. Аналітик “ТКБ Капітал” Сєрґєй Карихалін зауважує, що “якщо ціна знизиться до $100 за барель, бюджет зможе обійтися без секвестру, якщо ж іще до $80 — буде гірше. Можна очікувати зниження курсу рубля, зростання дефіциту бюджету, невиконання передвиборчих обіцянок президента”. Такої самої думки генеральний директор City ExpressАлєксєй Кічатов. “На сьогодні адекватних джерел покриття втрати доходів у разі падіння нафтових цін немає. Можна підвищити акцизи на алкоголь і тютюн, однак навряд чи такий захід компенсує бюджетний дефіцит, що зростає”.

Прогнозувати ціни на нафту — справа невдячна. Протягом останніх 15 років вони жодного разу не справджувалися. Тим не менш, розслаблятися класичним нафтовидобувним країнам не варто. Упровадження революційних технологій у видобуток нафти й газу має неабиякі результати. Як переконує досвід, наслідки їхнього впливу мають глобальний та глибокий характер. І не зважати на це собі дорожче.

Юрій РАЙХЕЛЬ