Мільярд на день! Як Олексій Чернишов будує український “Газпром”

 НАК “Нафтогаз України” розробив фінплан на 2023 рік, за яким розраховує отримати з державного бюджету 327 (!) млрд грн компенсації. Такі апетити вже шокували Мінфін: відомство офіційно називає стан “Нафтогазу” головним фіскальним ризиком бюджету. Відповідний висновок є у розпорядженні “Главкома”. При цьому, міністерство зазначає, що такі видатки, які вимагає “Нафтогаз”, не передбачені законом “Про Державний бюджет України на 2023 рік”.

“Нафтогаз” фактично перетворився в чорну бюджетну діру розміром, співставним з фінансуванням всієї освіти та медицини разом взятих. Якщо ще у 2021 році компанія отримала 12 млрд грн чистого прибутку, то наразі демонструє в рази більші збитки. І вони тільки зростаються. На фоні цього 378 тис. грн, які компанія заплатила в бюджет за березень від діяльності 71 АЗС конфіскованої у колишніх власників мережі Glusco (новий бренд — “U.GO”), мають вигляд справжнього знущання. Як саме величезна державна монополія з найбільшого бюджетного донора перетворюється на реципієнта і кому це вигідно, розбирався “Главком”.

Новий топ-менеджер

Підхід нового керівника НАК “Нафтогаз України” Олексія Чернишова, який вже не один раз заявляв, що очікує величезних дотацій із бюджету, вилився в фінплан компанії з захмарною сумою дотацій. Тобто, головне тепер в діяльності “Нафтогазу” не прибутковість, а консолідація і контроль над підприємствами, галузями, фінансовими потоками. І цей контроль стрімко розширюється в умовах війни.

На минулих посадах Чернишов не запам’ятався якимись проривами. Найяскравіший момент його роботи в уряді трапився на початку повномасштабної війни: саме йому доручили евакуацію частини урядовців та членів їхніх сімей. Він очолював “виїзний” Кабмін, який з метою безпеки перебрався аж на Івано-Франківщину. У ранзі міністра Чернишов керував Штабом з підготовки до опалювального сезону 2022-2023.

Новий глава НАК “Нафтогаз України” поки не має скандального шлейфу, який тягнеться за попередніми керівниками холдингу: одних звинувачували у корупції, інші змушені виправдовуватися за свої космічні зарплати та премії. Новий голова правління підкреслює свою скромність: якщо вірити офіційній інформації компанії, він працює фактично “за їжу”, декларуючи зарплату, ледь вищу за тисячу доларів.

Втім, пів року на посаді вистачило, аби у нового менеджера з’явилися вороги на Банковій. Чернишов конфліктує із заступником голови Офісу президента Ростиславом Шурмою. Останній опікується енергетичними питаннями та увійшов нещодавно від президентської команди до наглядової ради “Нафтогазу”, яку було обрано після річної відсутності. 

Цікаво, що чутки про конкуренцію між Чернишовим та Шурмою ходили й раніше, коли час від часу виникало питання заміни уряду та прем’єра. Проте Денис Шмигаль досі на місці, а от претенденти на його місце, знайшли інший привід змагатися. За що ж, власне, точиться боротьба зараз і як громіздкий і збитковий “Нафтогаз” перетворюють у вітчизняний аналог російського “Газпрому”. Про це далі.

Мінус 59 млрд грн за минулий рік

Теплоелектростанції, облгази, “Укргазвидобування”, мережі автозаправок — за останні кілька років під дахом “Нафтогазу” було сконцентровано безліч різноманітних активів, які досі були у власності різних осіб та структур.

У підсумку “Нафтогаз” через “Укргазвидобування” та “Укрнафту” контролює 77% видобутку газу, кілька найбільших ТЕЦ (ДП “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль”, акції АТ “Дніпровська ТЕЦ”, ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ”, АТ “Криворізька теплоцентраль”, АТ “Херсонська ТЕЦ”, АТ “Одеська ТЕЦ”), сім сотень автозаправок, які раніше належали структурам, близьким до Віктора Медведчука, та “Укрнафті”. До того ж держпідприємство монополізувало постачання газу всім побутовим споживачам, бюджетним організаціям й підприємствам теплокомуненерго та через спеціально створену компанію “Газорозподільні мережі України” з боями бере в управління акції обл- і міськгазів. І, схоже, це не останні “придбання” “Нафтогазу”.

Заплутана схема управління різноманітними активами в будь-якій компанії потенційно може стати ідеальним середовищем для корупції, закупівель за домовленостями та інших способів заробляння на збитках. Попри суттєву фінансову збитковість “Нафтогазу”, його операційний cash-flow складає сотні мільярдів гривень від продажу газу населенню, промисловості та інших напрямків бізнесу. Як ілюстрація — у 2022 році компанія стала лідером за розміром виручки з показником 170 млрд грн.

“Така суперцентралізація насправді призведе до внутрішньокорпоративної хаотизації, бо все-таки ці сегменти, які зараз зливаються під єдине керівництво, є різними за своєю основою, — каже енергетичний експерт Михайло Гончар. — І універсально керувати всім цим господарством було б складно навіть за нормальних умов. Це робиться задля того, аби зараз, прикриваючись благими намірами, все зібрати до купи, а потім віддати у надійні руки “своїх”.

Але на відміну від “Газпрому” “Нафтогаз” поповнює свій портфель підприємствами з багатомільярдними боргами. Тільки вищеназвані теплоелектроцентралі на момент передачі НАКу заборгували йому ж 5,7 млрд грн. Всього ж за минулий рік “Нафтогаз” показав чистий збиток на суму близько 59 млрд грн. Загальна дебіторська заборгованість перед компанією складається з: різниці в тарифах між ринковою та фіксованою вартістю (36 млрд грн), дебіторської заборгованості облгазів і газзбутів (76 млрд грн) та покладання спеціальних зобов’язань (ПСО) за 2022-2023 роки (158 млрд грн). Сукупно ця сума наближається до 300 млрд грн, які НАК безуспішно, але вперто намагається отримати з держбюджету.

Раніше “Нафтогаз” мав змогу субсидувати внутрішнього споживача коштом багатомільярдних надходжень за транзит російського газу, який майже напевно не буде продовжений після 2024 року. Спроби ж стягнути гроші з Росії в інший спосіб (маючи на руках рішення Арбітражного трибуналу в Гаазі щодо $5 млрд компенсації за захоплення активів “Нафтогазу” в Криму), якими можна було б закрити фінансову діру, що розростається, — процес вкрай повільний.

Що у скарбничці “Нафтогазу”

ТЕЦ. Найбільші теплоелектроцентралі перейшли від Фонду держмайна до “Нафтогазу” ще в серпні минулого року. Вони були хронічними боржниками (загальний борг — 5,7 млрд грн) перед НАК, тож саме “Нафтогазу” запропонували розв’язувати накопичені проблеми, аби не поставити під загрозу проходження опалювального сезону. До цієї колекції має всі шанси приєднатися Чернігівська ТЕЦ, загальна заборгованість якої складає 2,3 млрд.

Також “притулок” у “Нафтогазі” незабаром можуть знайти зруйнована російською ракетою Кременчуцька ТЕЦ, яка зараз перебуває на балансі області, та Харківська ТЕЦ, яку прокуратура має наміри конфіскувати у її фактичного власника — скандального бізнесмена Павла Фукса. Проблеми тепловиків відомі: тарифи на тепло не підіймались вже кілька років, компенсація за різницю в тарифах не виплачується, тож практично всі вони не можуть вчасно розраховуватись за газ і тільки накопичують борги.

Видобуток. На відміну від деяких інших активів під вивіскою “Нафтогазу”, в “Укргазвидобування” справи йдуть не так погано. Прибуток за минулий рік склав 60 млрд грн, що зробило компанію рекордсменом за цим показником серед усіх вітчизняних підприємств. Досягнуто домовленості з “Укрнафтою” щодо спільного видобутку нафти та газу на низці ліцензійних ділянок. Разом ці компанії цілком можуть задовольнити потреби населення та теплоенергетики в газі. Враховуючи, що забезпечення населення паливом, особливо під час війни, — більше соціальна функція, у влади є велика спокуса зробити ці підприємства дійними коровами через покладання на них спеціальних зобов’язань. Але найчутливіша “ахілесова п’ята” найбільшого видобувника — в його повній залежності від материнської компанії. Так, нещодавно “Укргазвидобування” вже било на сполох, що “Нафтогаз” блокує критичні платежі контрагентам, чим ставить під загрозу виконання програми видобутку газу. І таке ручне управління може бути застосоване в будь-який момент.

Постачання газу. Цей бізнес для “Нафтогазу” минулого року був глибоко збитковим: газопостачальна компанія “Нафтогаз трейдинг” за минулий рік зафіксувала 40,2 млрд грн втрат. Фактично цей мінус є наслідком постачання газу тепловикам за фіксованою ціною та різниці між нею та реальними цінами. Навіть коли біржова ціна на газ зараз наблизилась до фіксованих 16,5 тис. грн для бюджетних організацій, нема сумнівів, що тепловики будуть генерувати збиток і далі. Джерелом багатомільярдних компенсацій за умов карколомного падіння вільного внутрішнього ринку, де можна було б заробити, може стати тільки держбюджет. А на нього великих сподівань під час війни нема.

Поглинання облгазів. Починаючи з середини 2022 року, “Нафтогаз” отримав корпоративний контроль над двома десятками газорозподільних підприємств з ринковою часткою приблизно в 80%. Підставою для такого рішення стала справа Державного бюро розслідувань. Бюро вважає, що раніше облгази, більша частина яких належить компанії РГК опального бізнесмена Дмитра Фірташа, користувалися газовими мережами безкоштовно і завдали державі збитків майже на 1,5 млрд грн.

Але команда Фірташа не збиралася здаватися та рішення оскаржила. До того ж облгази — це не тільки мережі, що й так належать державі, а й активи, які перебувають у приватній власності. “Це майно теж треба якось передавати чи купувати нове, — зауважує колишній керівник ТОВ “Оператор ГТС України” Сергій Макогон. — Найголовніше — це база даних абонентів, бо якщо в тебе є труби, а ти не знаєш, хто купує газ, це є великою проблемою”. 

Фізичний контроль над кількома облгазами (“Дніпрогаз”, “Харківгаз”) компанії-дочці “Нафтогазу” “Газорозподільні мережі України” довелося отримувати в прямому сенсі фізично — за допомогою спецпризначенців з автоматами. На цих підприємствах вже змінений менеджмент і повністю завершити цю процедуру на інших облгазах РГК Чернишов планує до кінця року. При цьому на папері, за даними Youcontrol, ті ж “Дніпрогаз” і “Харківгаз” — хронічно збиткові компанії, які щороку отримують сотні мільйонів збитку. Їхнє об’єднання в єдиний синдикат призведе тільки до більшої потреби у субсидуванні.

Побутові споживачі. “Ви можете побачити, що, починаючи з останніх місяців, фактично всі побутові споживачі отримують газ безпосередньо від “Нафтогазу”. Між нами немає посередника у вигляді групи Фірташа”, — рапортував про таке досягнення вже колишній керівник “Нафтогазу” Юрій Вітренко у червні минулого року. На той момент НАК забезпечував “блакитним паливом” майже всіх побутових споживачів — 12,4 млн українців, хоча на початок 2022 року таких був лише мільйон. Але таке збільшення кількості клієнтів має й інший результат — після їхнього переходу під крило “Нафтогазу” виявилось, що середній рівень платежів складає 60-65%. І не зрозуміло, за рахунок чого збирається покращувати платіжну дисципліну нинішнє керівництво, обмежене воєнними реаліями.

Підземні сховища газу. “Нафтогаз” здійснює управління найбільшою за потужністю в Європі мережею з 12 сховищ, які вміщують майже 31 млрд кубометрів “блакитного палива”.

АЗС. Цей актив із понад 700 заправок (172 АЗС Glusco раніше належали структурам, близьким до Віктора Медведчука, тепер мають бренд U.GО, та 537 АЗС “Укрнафта”) має досить привабливий вигляд і міг би генерувати прибуток “тут і зараз”. Щоправда, після зупинки внаслідок обстрілів Кременчуцького НПЗ, який раніше поставляв продукцію на заправки “Укрнафти”, в Україні не лишилося нафтопереробних заводів. Є й ще одна проблема: аналітики пророкують ринку світлих нафтопродуктів нелегкий період і банкрутство цілих мереж. Великим плюсом для “Укрнафти” є хіба що те, що її нинішній топ-менеджер колись керував іншою мережею-лідером ринку.

У бік від Європи

Перший заступник голови парламентського комітету з питань енергетики та ЖКГ Олексій Кучеренко перераховує кілька причин, чому те, що відбувається наразі в “Нафтогазі”, — погано. “Від “Нафтогазу” ми, в першу чергу, очікуємо власного видобутку, а це завдання він провалив, — категоричний Кучеренко. — Але, в першу чергу, це питання до минулих керівників компанії. Другий індикатор — це господарство облгазів, газорозподільчих компаній, де теж все не так однозначно. З одного боку, нема нічого поганого в тому, що воно націоналізоване і підконтрольне державі. З іншого — це треба було робити на підставі закону в рамках бездоганних юридичних процедур, а не так, як зараз відбувається. І чи продемонструє “Нафтогаз” ефективне управління цими газорозподільними компаніями? І третє питання — наскільки це все відповідає всім європейським вимогам? Бо така концентрація тільки посилює монопольний статус НАК. Під час війни це можна якось виправдати з точки зору контролю держави. Але після завершення воєнного стану “Нафтогаз” має бути глибинно реструктуризований, треба буде позбавитись від активів, які йому не є притаманні. Європейці однозначно будуть нас заганяти в повноцінний ринок газу, а як цього досягати за такої монополізації?”.

Кучеренко звертає увагу, що за нового керівника досі не проведений аудит “Нафтогазу”, хоча Чернишов сам запрошував до себе Держаудитслужбу (за даними “Главкома”, державні аудитори прийдуть в компанію лише у третьому кварталі поточного року). При тому, що компанія перебуває у стадії технічного дефолту за європейськими облігаціями, отримати незалежний звіт щодо її фінансового стану поки не вдається. Ба більше — загадкою є не тільки нинішній фінансовий стан компанії, а й зарплати її працівників, що, як недавно з’ясував “Главком”, становить ледь не воєнну таємницю. Відомий хіба що розмір зарплати за січень-березень самого Чернишова (мізерні 151 тис. грн, тобто в середньому 50 тис. грн за місяць). Все інше — неофіційна інформація: за даними джерел “Главкома”, зарплати в компанії наразі обмежені стелею у $5 тис.

Нинішньому неадекватному посиленню “Нафтогазу” є й набагато простіше пояснення, ніж намагання прибрати все до рук — елементарна відсутність у влади розуміння, що робити з усіма проблемними активами далі. Ексгендиректор ТОВ “Оператор ГТС України” Сергій Макогон вважає: ніякого плану у влади нема і далеко поки ніхто не думає. Але в ході цих метань спливає купа хибних рішень. “Ми свого часу в “Нафтогазі” протягом тривалого часу боролися, аби змусити Фірташа розділити свої облгази на компанію, яка займається постачанням газу, та компанію, що займається розподілом, — згадує Макогон. — А зараз створили те, що ми так тяжко ламали: є постачальник у вигляді “Нафтогазу” та його ж облгази. Це створює дуже великі ризики з точки зору розвитку конкуренції. Взагалі зараз під дахом НАК зібрали більше 40 різних напрямків, які жодна наглядова рада не зможе контролювати”.

Питання анбандлінгу — взагалі окрема тема. Кілька років тому Україна взяла перед Європейським енергетичним співтовариством зобов’язання розділити в “Нафтогазі” постачання та розподіл газу. Останні ж кроки монополіста свідчать про те, що ці зобов’язання хочуть змести під килим — навіть побутові квитанції за споживання і розподіл газу показово об’єднали в одному файлі.

“Це навіть не крок від європейського ринку, а біг”, — робить висновок президент асоціації “Газові трейдери України” Андрій Мизовець про фактичне ігнорування Україною Третього енергопакету ЄС. Експерт прогнозує “Нафтогазу” важкі часи. “Впевнений, що навіть у разі отримання бюджетних компенсацій за ПСО (покладання спеціальних зобов’язань) у “Нафтогазу” був би абсолютно негативний фінансовий результат. Це просто дорога в один кінець. Своїх спеціалістів у “Нафтогазу” немає, відповідно йому потрібно буде користуватися послугами тих, хто раніше працював в тих компаніях, які він поглинув. А от з наскільки відкритою душею ці спеціалісти будуть працювати на нового хазяїна — питання дискусійне. Та централізація, яку ми зараз спостерігаємо на газовому ринку, була б набагато доречніша на ринку електроенергетики — там набагато більше питань стосовно енергобезпеки”.

Укрупнення “Нафтогазу” робить компанію настільки великою, що її стан починає критично впливати на макроекономічну ситуацію. І це вже привернуло особливу увагу не лише Мінфіну, а й Міжнародного валютного фонду. Він вимагає щомісячну звітність щодо фінансового стану НАК “Нафтогаз” та Оператора ГТС. “Нафтогаз” має подавати фонду інформацію щодо обсягів та цін закупівлі та реалізації газу, основних статей доходів, витрат і фінансування. Крім того, компанія щомісяця звітуватиме перед МВФ про фінансові зобов’язання з графіком виплат відсотків та основної суми кредитів. Сума, яка може бути виплачена “Нафтогазу” з держбюджету цього року на компенсацію ПСО, обмежена 60 млрд грн, хоча НАК вимагав, як зазначав “Главком”, понад 300 млрд. Всі ознаки “довіри” до збиткової державної монополії серед міжнародних партнерів як на долоні.

Чернишов vs Шурма

Призначення Чернишова у “Нафтогаз” майже збіглося за часом зі зміною топменеджменту націоналізованих компаній “Укрнафта” та “Укртатнафта”. Їх очолив ексгендиректор мережі автозаправок WOG Сергій Корецький, який замінив менеджерів Ігоря Коломойського. Хоча в “Укрнафті” “Нафтогазу” належить 50%+1 акція, а в “Укртатнафті” — 43,05%, формально ці компанії були і є самостійними від нього. І ця ситуація не влаштовує Чернишова.

За даними джерел “Главкома”, новий менеджер НАКу веде запеклу боротьбу, аби і ці націоналізовані активи перейшли під дах “Нафтогазу”. Проте тут опір йому вже чинять впливові гравці з Банкової. Цей конфлікт часом набуває дуже екзотичних форм. На боці Чернишова тепер грають люди, які довгі роки працювали на Коломойського і після націоналізації обох згаданих компаній опинилися за бортом.

Наприклад, раніше не дуже публічний ексголова правління “Укрнафти” Олег Гез, якого і змінив Корецький, досить несподівано почав роздавати інтерв’ю зі звинуваченнями на адресу нового керівництва цієї компанії у свідомому її доведенні до банкрутства. При цьому Гез згадує прізвище заступника голови Офісу президента Ростислава Шурми як людини, яка й пролобіювала призначення Корецького до “Укрнафти”. Близькі до колишніх власників компанії блогери також запустили інформацію, що саме високопоставлений член президентської команди, який звинуватив “Укрнафту” у відмові постачати нафтопродукти українській армії, та нинішній голова компанії і були ініціаторами схеми з її націоналізації. Сам Корецький не дуже охоче коментує свої зв'язки з Шурмою, обмежуючись коментарями, що у них робочі зустрічі.

Зв’язка Корецького та Шурми — далеко не все, що вказує на особливий інтерес Банкової до “Укрнафти”. Так, в її наглядовій раді присутні особи, пов’язані з шефом Шурми — головою Офісу президента Андрієм Єрмаком: це партнерка Єрмака по “Міжнародній юридичній компанії” Роза Тапанова і керівник Кабінету голови Офісу президента Андрій Гота.

Отож на Банковій не збираються дарувати націоналізовану “Укрнафту”, а її нового топ-менджера Корецького постійно публічно хвалять. Причому ці похвали на адресу нового керівника доволі прозоро показують, хто з ким і проти кого воює у команді Зеленського. Поки Чернишов розповідає про свої далекосяжні плани на чолі НАК та урочисто запускає свердловини, робота над якими почалась задовго до нього, опоненти запустили серію критичних матеріалів про його діяльність. Так, керівництву “Нафтогазу” закидають бажання “струсити” мільярди з держави, встановлення ручного контролю над видатками через аховий фінансовий стан та тупикову ситуацію з вирішення тарифного питання. Натомість Корецького та його “Укрнафту” ставлять у приклад хронічно фінансово хворому “Нафтогазу”: мовляв, вона і видобуток почала нарощувати, і ЗСУ паливом забезпечила, і мережу АЗС перезапустила, і всі закупки в Prozorro перевела. Приправляється це передбаченнями про скору втрату Чернишовим посади.

Шлях топ-менеджерів “Нафтогазу”: від фаворита — до цапа-відбувайла

За інформацією “Главкома”, команда Чернишова не збирається відсиджуватися і запускає власну медіакампанію. Схожої підкилимної боротьби з піар-атаками в такій ресурсній сфері завжди вистачало. До реальної опали керівнику “Нафтогазу” поки далеко. “Главком” з’ясував, Чернишову вдалося створити хороше враження в профільному парламентському комітеті навіть серед опозиціонерів, що вже казати про представників монобільшості.

Заступник голови комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг від “слуг народу” та ексгендиректор приватної компанії “Нафтогазвидобування” Олег Семінський розхвалює Чернишова за амбітні ідеї братися за нові напрями. Нардеп зауважує, що у порівнянні з попередніми керівниками “Нафтогазу” нинішній голова відвідує засідання комітету частіше.

“Пан Чернишов місяці півтора тому оприлюднив чіткий план реструктуризації боргів, виходу компанії з серйозних боргових навантажень і, думаю, десь за місяць знову запросимо його на комітет, аби він розповів, як рухаються справи, — каже Семінський. — Якщо Чернігівська ТЕЦ з боргом 2,3 млрд грн перейде у власність “Нафтогазу”, це ще більше вплине на і без того негативну фінансову ситуацію в ньому. Але нові види діяльності, які освоює “Нафтогаз”, можуть допомогти отримувати прибутки, якими перекриватимуться збиткові напрямки”. 

Семінський зауважує, що НАК демонструє хорошу динаміку: попри скрутну боргову ситуацію, компанія входить в трійку найбільших платників податків, має парк нових потужних бурових станків, а якість геологорозвідувальних робіт держкомпанії виходить на один рівень з приватними.

“Нафтогаз” завжди виконував не тільки економічні, а й певні політичні функції — зокрема, був джерелом фінансування політичної активності, — каже Фесенко. — Зеленський же починав наїжджати на Коболєва, бо формально “Нафтогаз” був державною компанією, але все-таки незалежною. І Коболєв хай і не виступав як самостійний олігарх, але був партнером для команди Порошенка і не йшов на конструктивні відносини з урядом. Чернишов скоріше — менеджер-виконавець, він все-таки залежний і від Офісу президента, і від уряду. У Чернишова є задатки, але чи будуть в нього час та можливості зробити “Нафтогаз” своєю структурою, аби працювати і на владу, і на себе?”

Енергетичний експерт Михайло Гончар згадує невдячну долю попередників Чернишова і не виключає, що нинішній голова НАК її повторить. “Ми вже проходили через те, що фаворити Офісу президента після призначення на посаду поступово трансформуються спочатку в хлопчика для биття, а потім у цапа-відбувайла, — каже Гончар. — Будь-який керівник, що входить в курс справ, бачить всередині ситуацію краще, ніж куратори на Банковій, і намагається донести свою точку зору. А вона може входити в протиріччя з баченням Офісу президента”.

Наразі ж основна задача, виконання якої вимагається від керівництва “Нафтогазу”, — функціонування в режимі “соцзабезу”. Це дозволяє шляхом прихованого субсидування постачань газу та тепла утримувати таку важливу соціальну стабільність. А старанно вибудована вертикаль, яка не передбачає наявності у складі НАК надто самостійних компаній, є дуже зручною для використання монополії у цілях влади. І навряд чи відновлена наглядова рада встигатиме слідкувати за всіма “нафтогазівськими” щупальцями.

Замість висновків

Гучно обіцяну деолігархізацію України, по суті, можна вважати завершеною. Допомогла війна. Колись найвпливовіші люди країни втратили діаманти своїх бізнес-імперій — хто через бойові дії, хто через націоналізацію. А дехто з “авторитетних бізнесменів” найближчим часом не ризикне потикатися на Батьківщину, аби не потрапити до рук правосуддя.

За показовою розправою над мільярдерами ще до війни дуже уважно слідкували наші західні партнери. Не припиняють робити цього вони і зараз. На початку квітня в авторитетному виданні Bloomberg вийшла публікація на тему того, як Україна позбавляється від олігархічного ярма. Видання нагадало про залежність побитої війною держави від іноземної фінансової підтримки, а відповідно — Києву необхідно демонструвати прозорість у всіх секторах. У статті наводяться коментарі ексголови Нацбанку Валерії Гонтаревої, яка запевняє, що потенційні донори бояться не старих українських олігархів, а нових, що набираються сили вже у воєнних умовах і можуть живитися коштом потенційного “плану Маршалла” для України. І дійсно, в одному з останніх звітів МВФ йдеться якраз про високий ризик повторного закріплення “інтересів олігархів”, що є загрозою для внутрішніх реформ і майбутнього іноземного фінансування нашої держави.

На Заході зростає занепокоєння тим, що жорсткі мілітарі-методи команди Зеленського в економіці зіб’ють Україну зі шляху лібералізації. Тому країни “Великої сімки” тиснуть на український уряд, аби той терміново відновив програму реформ. Приводи для хвилювання у західних партнерів дійсно є. Концентрація економіки у руках олігархів змінилась на централізацію в іншому місці — на Печерських пагорбах. Війна дозволила владі одним махом завершити “одвічні” баталії навколо компаній “Укрнафта” й “Укртатнафта” та демонстративно “за законами воєнного часу” перевести їх під повний державний контроль. Аналогічні процеси відбуваються з приватними облгазами.

Bloomberg поки не конкретизує, хто ж претендує на статус “нових олігархів” в Україні. Але процеси у “Нафтогазі”, який концентрує під своїм дахом все більше активів, аж надто привертають увагу західних партнерів.

Цей монополіст ще на зорі незалежності “випустив у світ” перших українських олігархів. На папері монстр є хронічно збитковим, але при всіх вадах і владах він був і залишається найціннішим активом. І сьогодні, навіть за умов війни, знову дає змогу занурювати руки у глибокі фінансові потоки.

Павло ВУЄЦЬ