Між словом Клюєва і ділом Нафтогазу

Здавалося б, нарешті і у владі побачили те, про що кричать журналісти та громадськість на кожному кроці.

Можна тільки вітати наявність політичної волі до рішучої і ефективної боротьби з корупцією та збільшення відкритості, які задекларував секретар РНБО і за сумісництвом Національного антикорупційного комітету.

Однак, закрадаються сумніви в тому, що пан Клюєв розуміє боротьбу з корупцією так, як це розуміють більшість українців.

Насамперед, хотілося б провести різницю між декларативними успіхами прийняття різних документів і “покращенням життя” в сфері корупції.

Секретарю РНБО буде цікаво дізнатись, що попередня влада приймала закони і програми по боротьбі з корупцією з не меншим запалом ніж сучасна. Так, ще в 2006-му Віктор Ющенко прийняв Концепцію подолання корупції, текст якої аж надто співпадає з Національною антикорупційною стратегією.

Не варто Андрію Клюєву відносити до успіхів і новий закон “Про засади запобігання та протидії корупції”, адже вперше подібний закон “Про боротьбу з корупцією” був прийнятий ще в 1995 році, а в 2009 свій закон прийняв Віктор Ющенко.

І незважаючи на ці “значні зусилля”, в міжнародному рейтингу індексу сприйняття корупції, Україна промарширувала з 99 місця у 2005 до 152 у 2011-му.

Насправді, боротьба з корупцією починається не з паперових вітряків, а саме з “рішучих і ефективних” кроків проти самої корупції. Можливо, секретар РНБО настільки був вражений масштабами корупції, що не з того почав, то підкажемо йому.

Велика корупція, як і велика риба, водиться в сферах з великими грошима. Тому починати в країні боротьбу з корупцією потрібно саме з Нафтогазу, де тільки обсяг державних закупівель в рік перевищує 80 мільярдів гривень.

Не треба далеко і “в ліс” за корупцією ходити — в Нафтогазі вона повсюдно. Чого лише варта афера з “вишками Бойка” з відкатом в розмірі 2,4 мільярда гривень? А тендерні закупівлі НАК, так тут взагалі цілий посібник з корупції написати можна.

І про китайські труби-фантоми за 157 мільйонів гривень, які закопали, а кордон вони не перетинали (до речі фірми однопартійця Іванющенко надали такі унікальні послуги).

І про закупівлю оргтехніки на 100 мільйонів гривень і про розміщення облігацій під шаленіші відсотки, про будівництво готелів за 100 мільйонів, і про купівлю бензину, металу, труб, зрештою будь-чого по завищеним цінам на 30-50%.

А чого вже варте “покращення життя” влаштоване керівництвом компанії: фуршети за 1,5 мільйони гривень, оренда авт за 47 мільйонів, охорона та прибирання офісу за 11 мільйонів.

Не надто переймаються в Нафтогазі і з приводу нових антикорупційних ініціатив прийнятих президентом та парламентом. Їхні корупційні ініціативи користуються не меншим успіхом.

Так, буквально нещодавно ВР проголосувала за зміни до закону про державні закупівлі, і тепер операції з газом (купівля, реалізація, транспортування тощо) не підпадають під конкурс. Тож більше вже не дізнаємося про те, що резиденція Віктора Януковича “Синьогора” купує газ по 545 доларів за тисячу кубометрів, а школи, лікарні, будинки культури по 845.

Більше не потрібно компаніям Фірташа та Ко ховатися за підставними фірмами і створювати видимість конкуренції на конкурсі, тепер без порушення можна все купляти і продавати в однієї фірми.

Зміни ще не підписані президентом, тож добре, що в нього є воля до боротьби з корупцією, а от чи є сила волі не підписатись під корупцією — побачимо.

Безумовно Андрій Петрович правий щодо необхідності збільшення відкритості як умови подолання корупції. Але і це не перешкода для Нафтогазу.

Так, попри існування закону “Про доступ до публічної інформації”, а також 100% власність держави в НАКу, керівництво компанії переконане, що надавати документи на запити вони не повинні.

Вже понад два місяці Демократичний Альянс намагається отримати надзвичайно таємний документ — План державних закупівель компанії, на що постійно отримує відмови.

Важко не погодитись з паном Клюєвим і щодо необхідності термінової реформи правоохоронних органів. Так із понад ста звернень в прокуратуру щодо розкрадання державних коштів поданих Демократичним Альянсом, досі ще не порушили справу по жодному факту.

В правоохоронних органах часто працюють професійні гравці у футбол, яких так не вистачає збірній України, і реформа зможе одночасно покращити ситуацію і в сфері спорту.

З корупцією впоратися можливо. Лі Куан Ю та Сінгапур дійсно дають гарний приклад боротьби з корупцією, особливо в частині з чого почати.

“З першого дня нашого перебування при владі в червні 1959 року ми домоглися того, що кожен долар, який надходив до бюджету, був належним чином врахований і доходив до своїх одержувачів до єдиного цента, не прилипаючи на шляху до чиїх-небудь рук.

З перших кроків ми приділяли спеціальну увагу тим видам діяльності, де владні повноваження могли бути використані для отримання особистої вигоди, і посилили контроль за тим, щоб цього не відбувалося”.

Тож справа тільки за тими, хто не декларує боротьбу з корупцією, а дійсно це робить!

Віктор АНДРУСІВ, кандидат політичних наук, Демократичний Альянс